Брехливе слово — також зброя. Щоправда, найчастіше воно б’є якраз по тих, хто нерозумно використовує неправду. Яскравий і дуже гучний приклад такого бумеранга нині можна часто спостерігати на окупованих рашистами ще 2014 року територіях Донбасу. Хижа ворожа пропаганда, котрій охоче підспівували ще добровільні тамтешні помічники-підбріхувачі, аж дев’ять років поширювала токсичні нісенітниці про постійні обстріли з боку ЗСУ чи НАТО українських міст і сіл за лінією зіткнення.

 У закарпатському місті 500 днів, які минули від початку російсько-української війни, вшанували як дні незламності та сили духу українського народу. Віддали шану берегівцям, які полягли в цій війні, й подякували їхнім рідним за гідних, беззастережно відданих Вітчизні синів.

 Про двох своїх друзів — загиблих воїнів ЗСУ написала журналістка Олександра Артюхіна. Обидва хлопці часто приходили на допомогу, виручали і розраджували в найскладніші хвилини. Святослав Совко повернувся в Україну після років перебування за кордоном — служби у французькому Іноземному легіоні, роботи гірським гідом у Грузії. Був завзятим альпіністом, мріяв відкрити в Ужгороді школу, щоб навчати дітей того, що сам знав і вмів. Данило Богуславський грав за команду з американського футболу «Лісоруби». Про цей колектив — кількаразовий чемпіон України тележурналістка Артюхіна зняла чимало сюжетів.

 Сім’я Петренків у Лисичанську Луганської області мало чим відрізнялася від інших. До 2014 року. Доки в місто не прийшла російська війна. Тоді чоловік Наталії Віталій, підполковник поліції, який виконував обов’язки керівника міського відділу, став одним з тих, хто не розгубився у складній ситуації заколоту і не чекав на команди згори, а організував роботу правоохоронців згідно з чинним законодавством, пильнуючи, щоб табельна зброя поліції не потрапила до рук ворога. Він буквально днював і ночував у відділку, підтримуючи моральний дух підлеглих, які працювали з ним у жахливих умовах.

 Гуманітарне розмінування деокупованих територій залишається одним з пріоритетів центральної й місцевої влади. Про це свідчить активізація діяльності Міжвідомчої робочої групи з питань гуманітарного розмінування та рішення уряду. Уряд розробляє комплексну стратегію протимінної діяльності, головна мета якої — підвищення якості життя людей та швидке й ефективне розмінування територій.

 Україна впевнено просувається шляхом автомобілізації. Скільки машин на сьогодні в країні? На жаль, достеменних даних за перший воєнний рік знайти не вдалося, але позаторік число автомобілів у нашій країні, за даними сайту auto.24tv.ua, становило 10,2 мільйона одиниць. З яких легкових — 8,8 мільйона. Торік українські номери вперше отримали ще майже пів мільйона машин усіх типів, тобто на сьогодні легкових авто в країні не менш як 9 мільйонів. Отже, на тисячу громадян у нас припадає майже 250 автомобілів.

 Херсонську область війська рф атакували з території тимчасово окупованого Криму вночі 24 лютого 2022 року і захопили в перші дні вторгнення. Сам же обласний центр, у якому раніше було майже 280 тисяч жителів, окупували на початку березня. У рашистів до Херсонщини був особливий інтерес: область єдина має вихід одночасно до обох  морів — Азовського та Чорного. Крім того, через Херсонщину проходить єдиний наземний шлях до Криму та пролягає Північно-Кримський канал, яким свого часу постачали на півострів прісну воду із Дніпра.

 У Полтаві міський пологовий будинок набув статусу перинатального центру II рівня і є комунальним підприємством Полтавської міської ради. Зробити це планували ще на початку минулого року, але через повномасштабну війну відтерміновували. Так дійшли фіналу тривалого процесу істотного оновлення закладу.

Виповнюється 100-річчя українського тракторобудування. Якби не війна, цю дату відзначали б на державному рівні, бо історія вітчизняного тракторобудування має багато славних і цікавих сторінок. А починалося усе у 1920-х роках із трактора «Запорожець». Про те, як зароджувалось українське тракторобудування, в інтерв’ю «Урядовому кур’єру» розповів   доктор історичних наук професор Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Олександр Кривоконь.

 Цього року журналістові, редакторові найпопулярнішої у 1990-х роках львівської газети «Поступ», згодом «PostПоступ», Олександрові Кривенку виповнилося б 60 років. Очолюване ним видання мало багатотисячні наклади й було поважним чинником змін в суспільстві, плекало в народі віру в побудову в Україні процвітаючої демократичної держави. Випускник Львівського університету імені Івана Франка Олександр Кривенко був не тільки журналістом, а й громадським діячем, депутатом обласної ради першого демократичного скликання, співзасновником популярного серед молоді Львова «Товариства Лева».