Суспільство

«Кропивницький — це місце козацьких історичних традицій, колиска сучасного реалістичного театру, столиця сільськогосподарського машинобудування, науковий, спортивний, танцювальний та творчий осередок у центрі Степової Еллади», — такими теплими словами звернувся до містян глава держави

Край за Карпатами протягом майже трьох століть рідний для німців. У дорадянський період їх тут проживало понад десять тисяч. Нині їх дещо менше, однак вони досі становлять значну частину населення. Останній у часі Всеукраїнський перепис населення зафіксував наявність 3,5 тисячі представників цієї національності, і більшість із них — у місті Мукачево та Мукачівському районі. У першому з них постійно проживають 1,9 тисячі осіб, у другому — 0,8 тисячі. А загалом в області кожен десятий — представник цієї національної меншини в Україні

Загальновідомо, що українська належить до наймелодійніших мов світу. Тим часом у деяких регіонах України прихильники «общепонятного» воліють її зневажати. Натомість серед них розквітає вульгаризм, кримінальний сленг, інші негативні мовні явища. Та постає запитання: звідки така ненависть до українського? Може, від обмеженості, невігластва, російської цинічної пропаганди? А може, від потурання відповідальних за це державних органів влади на місцях?

Знайома несподівано опинилася на лікарняному ліжку. Після того як побувала на весіллі — ні, не в сільському шалаші, — у готельно-розважальному комплексі під Рівним. Діагноз, як і в 20 інших учасників бенкету, — гострий гастроентероколіт. Про це повідомили вже, здається, всі портали та інформагенції. А далі що?

Соціологічні дослідження поінформованості українців про державну політику щодо європейської та євроатлантичної інтеграції України провела у липні — серпні 2018 року громадська організація «Центр «Соціальні індикатори» на замовлення Державного комітету телебачення і радіомовлення

«Кілька років поспіль ми бачимо намагання окремих науковців поставити крапку в питанні, скільки ж було вбито в роки Голодомору. Цю крапку хочуть поставити біля втрат кількістю 3,9 мільйона», — зазначила генеральний директор музею Олеся Стасюк. Вона зауважила, що активно почали досліджувати втрати від голоду в Україні російські демографи. Особливо після того, як вийшла резолюція ООН у 2003 році з оцінкою втрат 7—10 мільйонів

Полтавщину не назвеш лісовою областю — у сусідніх Сумській та Чернігівській лісові масиви розкішніші. Це пов’язано із кліматичними особливостями. Щоб хоч трохи збільшити лісистість краю, лісівникам Полтавщини доводиться багато працювати. Тож за останнє десятиріччя лісистість цієї центральної області збільшилася з 8 до 9,2%. Начебто небагато, а насправді це 14 тисяч гектарів нових лісів. Більше за цей час не посадила жодна інша область в Україні

Коли літній день, добряче втомившись від нас, підморгував червоним сонцем на степовому обрії й ховався у вечірніх сутінках, ми йшли на край — північну околицю, де на лавочці збиралися старші хлопці й дівчата. Тиша. Тільки десь неподалік у дворі бубоніло радіо, розповідаючи про денні новини, та ніхто його не слухав. Було не до нього. Спершу, хизуючись перед дівчатами, парубки жваво переповідали події дня за своєю участю. А потім, щоб справити ще більше враження, починали впівголоса розповідати різні жахи. Це були так звані ляканини, які ми слухали, затамувавши подих і пильно придивляючись до підозрілої темряви, що оточувала

Усвідомлена загроза втратити свій бізнес через рейдерство турбує кожного аграрія. Нагадаємо: Центр «Соціальний моніторинг» на замовлення Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) з 25 червня по 2 серпня 2018 року провів опитування серед 500 керівників сільськогосподарських підприємств з усіх областей України. Згідно з отриманими підсумками, близько 71% аграріїв вважають свій бізнес не захищеним від рейдерства. На переконання 64% сільгоспвиробників, основна причина засилля рейдерства — корупція в органах влади і правоохоронній системі

Десять років тому одна дніпропетровська фірма вирішила збудувати на Полтавщині поролоновий завод. Однак місце під нього шукали не в полі, а вподобали колишні склади карлівської райспоживспілки на околиці міста. Якнайближче до комунікацій і споживача, якому через карлівську райгазету пообіцяли щороку випускати 4200 тонн еластичного поролону для забезпечення потреб промисловості країни загалом та регіону зокрема. А щоб приспати пильність карлівців, у заяві про наміри повідомили, що «згідно з нормативною та проектною документацією, виробництво пінополіуретану (ППУ) має санітарно-захисну зону 100 метрів та не чинить негативного впливу на техногенне середовище»

У селі Щасливе Березанського району на Миколаївщині понад півроку не розв’язна гостра проблема. Лист про неоднозначну ситуацію надійшов до редакції «УК». Наш кореспондент з’ясовував обставини справи. Отже, в селі не можуть вирішити, бути чи не бути на території земель комунальної власності сонячній електростанції. Інвестори вмовляють передати землю. Сільрада таке рішення вже ухвалила. А більшість селян виступають проти відведення земель, що призначені для сінокосів та пасовищ. Своє негативне ставлення до розміщення електростанції пояснюють просто: де ж їм тепер випасати корів, де косити сіно? Адже для більшості жителів Щасливого корови були і залишаються годувальницями. На гроші від продажу молочної продукції і дітей вчать, і будуються, і лікуються

Нині в умовах значного подорожчання енергоресурсів фахівці будівельного ринку і звичайні українці шукають шляхи, щоб економніше зігріти наші оселі — залучити у практику різні енергоощадні технології. Чи вдається це всім нам і наскільки нові будівельні матеріали і новітні світлові технології дають змогу це робити? Чи окуповують себе всі заходи, пов’язані із залученням дорогих покрівельних матеріалів, фасадних систем, нанесенням суперсучасних лаків та фарб тощо?