День другого травня в Одесі був похмурим. І не лише через черговий вибрик примхливої цьогорічної весняної погоди. Одесити згадували, що трапилося 2 травня 2014 року. По всьому місту — приспущені прапори з траурними стрічками на знак пам’яті про майже півсотні людей, що загинули в протистоянні та бійні рік тому. 

Днями в Українському кризовому медіа-центрі відбулася прес-конференція в. о. генерального директора Укрпошти Ігоря Ткачука, яка мала доволі претензійну назву: «Укрпошта: 100 днів — результати і досягнення». Особливо спантеличило останнє слово, бо впродовж кількох минулих років поштовики аж ніяк не можуть похвалитися не те що досягненнями, а бодай якимись ознаками економічної стабілізації.  

У ході форуму на кількох панельних дискусіях докладно проаналізовано стан вітчизняної економіки та дано рекомендації відповідно до кожної її сфери. Втілення в життя рецептів одужання, прописаних іноземними фахівцями, залежить виключно від хисту й спроможності еліти нашого суспільства, активізації громадянського суспільства

Площі «Мистецького Арсеналу» на двох поверхах для книжок було замало. Задіяли двір, з якого видно лаврську дзвіницю, — на щастя, погода була лояльною до читачів усі п’ять днів. До квиткової каси постійно стояла черга, яка чемно пропускала татусів з малятами на грудях та дідусів з паличками.

Усі, хто пройшов, ознайомлювалися з продукцією 150 видавництв, ставали учасниками понад 200 програм удень і вночі. На цьому «Арсеналі» літераторів та поетів дещо потіснили художники й мистецтвознавці, культурологи і політологи, історики і політики.

Антон Білик… Аграрій-легенда Тернопільщини, якщо не всієї України. Бог наділив його справжнім хліборобським талантом, господарською кмітливістю. Майже шістдесят років він трудиться в сільському господарстві, з них — понад сорок років очолює приватно-орендне підприємство «Іванівське», що в Теребовлянському районі. Тут, незважаючи на різні політичні та економічні негаразди-перипетії, в усі часи завжди домагалися й домагаються добрих результатів праці. Нинішня весна для Антона Івановича — ювілейна. Своє 80-річчя він зустрів, звісно ж, у робочих клопотах, у рідному колективі.  

Ця історія розпочалася у 2011 році. 16 квітня наша газета в замітці «Ні торбу занести, ні конверт витягнути!» розповідала про те, що у селі Струмівка на вулиці Рівненській, 4, біля транспортної розв’язки, що поєднує древній Лучеськ із столичною трасою, відкрився митний пост «Луцьк». До послуг 1300 учасників зовнішньоекономічної діяльності на наданих підприємством «Модерн-експо» площах створили зручні умови для оформлення товарів.

Травень літо в гості кличе, каже народна мудрість. Це місяць апогею весни. Земля оживає, чепуриться в зелені шати, довкола все проростає, розквітає, співає. Недаремно і православні травневі свята мають своєрідні назви: Юрія Весняного (6), Яреми-Запрягальника (14), Ярини-Розсадниці (18), Пахома-Бокогрія (28). Та найяскравіші і найвелелюдніші з весняних свят після Великодня, які повсюдно відзначають і в наші дні, — Юрія Весняного і Трійця, або Зелена Неділя.  

Не йдуть із голови зустрічі з учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС у день 29-ї річниці трагедії. Спогади. Вшанування тих, хто пішов у вічність. При цьому кожна розмова завершувалась запитанням: «А далі що?» Умовно його можна розділити на дві складові. Перша: яке майбутнє вітчизняної енергетики? З країни-експортера Україна перетворилась на імпортера електроенергії. При цьому не слід забувати, що її левову частку виробляють атомні електростанції. А не за горами час, коли енергоблоки вироблять свій потенціал. Чи є у нас кошти для їхньої заміни? Екологи ставлять питання по-іншому. Мовляв, замість атомних станцій маємо використовувати альтернативні джерела енергії. Вони теж потребують капіталовкладень. А зону відчуження пропонують перетворити на заповідну територію — з усіма наслідками, які звідти випливають, а не будувати там ядерні могильники, які, на думку захисників природи, на майбутньому цієї території остаточно поставлять жирну крапку.   

Уже нікого не дивують телесюжети, в яких йдеться, що той чи той мітинг — проплачена акція. В Інтернеті на сайтах оголошень чи соціальних мережах можна навіть знайти спеціальні групи, де є інформація про місце й час проведення заходу й оплату за участь у ньому.
Здебільшого учасники таких заходів не можуть конкретно відповісти на запитання про мету перебування під урядовими будівлями й ховають обличчя від телекамер.

Дивно було почути в службовому автобусі, який відвозив гірників з шахти Мельникова до Лисичанська, розмову про «Ощадбанк». Люди гомоніли, що до них приїхала «столична комісія» й навіть спускалася на горизонт 518 метрів, аби поспілкуватися з гірниками та повідомити, що почали нараховувати заробітну плату. Пришвидшити цей процес вдалося завдяки старанням працівників банку.