Мамина ласка — це чарівні ліки від усякого болю. Мамина ніжність, доброта, чуйність оспівують одвічно в піснях і легендах.  Ось одна з них, що сягає сивої давнини.
Воїна-бранця засуджено до прилюдної страти. Напередодні йому дозволено попрощатися з матір’ю. Він боїться смерті. Він благає неньку порятувати його, бо не гідний прийняти покарання мужньо, як справжній легінь. Мати ховає своє пекуче горе у найглибші тайники зболеного серця.

Творець Малого герба України, засновник українського архітектурного стилю модерн, художник Василь Григорович Кричевський (1872—1952) та його не менш талановита родина почали створювати одну з кращих сторінок українського мистецтва з кінця ХІХ століття й роблять це донині. Хоч більшу частину життя змушені були робити це за кордоном.

Після смерті Василя Кричевського в далекій Венесуелі його донька — художник, скульптор, ткаля, вишивальниця – й сини,  відомі мистці акварельного живопису, не наважилися повернутися в Україну: родинні коріння сина Василя (1901—1978) й доньки Галини (1918—2006) проросли вже в Каліфорнії (США), сина Миколу (1898—1961) доля закинула до Парижа. І вони, і нове покоління Кричевських зберегли теплі почуття до рідної землі. Серед них — художниця Катерина Кричевська-Росандіч, онука Василя Григоровича. Нині їй 88 років, разом із сім’єю вона мешкає в містечку Маунтен-В’ю, штат Каліфорнія. 

Добре пам’ятаю з дитинства цей вислів, за яким стоїть уся наша історія: «Головне, щоб не було війни…»  Ось скаже це бабуся після півгодинних скарг на складності життя — і наче легше стало, наче заспокоїла себе і співрозмовників. Але нині сталося так, що життя складне, а війна забирає кращих. І горе розливається над країною, і минуле стає ближчим. Особливо зараз, напередодні 70-річчя перемоги над нацизмом. Історичні паралелі не дають спокою: плутанина правди і неправди, перекрученість людських доль, розділені родини, руйнування домівок і незрозумілі перспективи. Війною наче просякнуте все наше життя, навіть якщо зовні воно здається мирним.

На прикладі Миколаївського бронетанкового заводу можна переконатися в історичній закономірності. Побудований по завершенні Другої світової війни у 1948 році, він саме зараз отримав друге дихання. Недоброзичливці подейкують: на території України тривають воєнні дії, тож з’явилися замовлення й для підприємства. Звісно, замовлень для оборонки чимало. Але вони — результат авторитету та досягнень, набутих у мирний час, і наслідок славної історії підприємства. 

У телецентрі, який в народі називають «Олівцем», розміщується державна телерадіокомпанія «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення». Головною метою її створення було входження України у світовий інформаційний простір. Чи під силу їй відповісти на нинішні виклики? Про це наша розмова з генеральним директором Михайлом ШМАТОВИМ. 

Внесок українців у визволення Європи від нацизму важко переоцінити. Всім їм маємо низько вклонитися, вшанувати і пам’ятати. На відміну від попередніх років, коли відзначали 9 Травня тільки як День Перемоги, цього року відзначатимемо й 8 травня як День пам’яті та примирення. Ці події, розповів на зустрічі з журналістами віце-прем’єр-міністр — міністр культури В’ячеслав Кириленко, вперше матимуть новий зміст, новий спосіб вираження. Новації визначено в законах, указах Президента України і постановах уряду.

Заходи 8 і 9 Травня відбуватимуться під гаслом: «Пам’ятати і перемагати!». Їхнім символом став червоний мак — знак і пам’ять усіх загиблих у Другій світовій війні. Пам’ятати маємо тих, хто захистив Європу від нацизму. А перемагати маємо у збройному протистоянні на Донбасі, щоб зберегти цілісність України. 

Парламенту пропонують внести зміни щодо забезпечення права на захист та участь у судовому процесі для осіб, які беруть участь в антитерористичній операції та бойових діях, щоб суди мали законні підстави призупиняти провадження у справах. 
Як зазначає автор законопроекту народний депутат Семен Семенченко, нині, якщо стосовно мобілізованої особи подали позов до суду або вона вже перебувала в судовому процесі на момент її мобілізації, закон фактично позбавляє людину права брати безпосередню участь у розгляді справи.

Квітнева сесія ПАРЄ пройшла без участі російської делегації, яка в січні на знак протесту залишила Страсбург. Депутати Держдуми образилися на санкції, запроваджені проти них асамблеєю через анексію Росією Криму і розгортання воєнної кампанії на Донбасі. Проте депутати ПАРЄ і журналісти мали змогу з перших вуст почути про те, що відбувається в Росії, адже Страсбург відвідали двоє відомих російських політиків. 

У випускників і абітурієнтів розпочалися атестаційні тестування. Якщо хочеш навчатися в Україні, шлях один — через ЗНО. А якщо твоя домівка залишилася на окупованій території? Наче все продумано, визначено пункти у безпечних місцях на підконтрольній державі території, де можна скласти іспити. От тільки дістатися до них — ще одне нелегке випробування для учнів і їхніх батьків. Систему перетину лінії розмежування не спрощено для школярів, отримати перепустку було дуже складно. «Урядовий кур’єр» дослідив, із чим довелося зіткнутися тим, хто вирішив продовжити навчання в Україні. 

Міністерству внутрішніх справ разом з усіма правоохоронними органами та Службою безпеки в найжорсткішому варіанті доручено відпрацьовувати боротьбу з організованою злочинністю. До цього силовиків зобов’язав Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк під час оперативної наради в МВС.