Нам, журналістам, часто доводиться звертатися до різних структур із запитами на надання інформації, яку маємо донести у своїх публікаціях читачам. В одних інституціях відповідають швидко і чітко, з інших же, буває, надходять відписки. А чимало громадян, які звертаються до тих чи тих інституцій, ще частіше отримують формальні відповіді.
Як вам таке: «Відповідь на своє запитання ви й самі знаєте». Куди поскаржитися на посадовців, які по-своєму трактують Закон «Про доступ до публічної інформації»? Про це розмовляємо з представником Уповноваженого Верховної Ради з прав людини — начальником управління з питань підготовки конституційних подань та дотримання права на доступ до публічної інформації Іриною КУШНІР.

Перше, на що неодмінно звертаєш увагу в Комишах, — доглянуті добротні будинки, по-своєму ексклюзивна  внутрішня культура приміщень школи, дитячого садка, поштового відділення, численних торгових точок, дільничної лікарні, яку тут зуміли зберегти.
А ще особливі, притаманні лише цьому населеному пункту, ажурні цегляні арки та паркани помаранчевого кольору, які милують око обабіч центральної вулиці.

Василь Конько родом із Луганщини. Тернопільщина ввійшла у його долю одразу ж із проголошенням Акта про державну незалежність України. Тоді у Тернополі він проходив військову службу, знайшов тут кохання, створив сім’ю. Навіть у страшному сні, каже, не могло йому наснитися, що на малу батьківщину їздитиме через вогонь війни. Коли російський агресор разом із терористами та сепаратистами приніс на його рідну землю смерч розрухи і трагедії, пан Василь узявся за волонтерську діяльність. Йому активно допомагають у цій справі тернопільські підприємці, жителі міста. Знаючи добре дороги Донбасу, зокрема й польові, об’їзні, вирішив, що доправлятиме народну допомогу безпосередньо на передові позиції українських вояків, на найдальші блокпости. Вісім місяців Василевого волонтерства довели ефективність його стратегії допомоги «з рук у руки й на передову». 

Дві війни переживає Україна: з нападниками та з напасниками. Два фронти перед кожним із нас: «за» і «проти». По який бік ти, мій читачу?

Триває війна, яку нам подають із поясненнями, тлумаченнями, уточненнями, коригуванням інформації. Вона приходить до нас із телеекранів, на радіохвилях, через пресу, Інтернет. У ній багато хиб, спотворень, недостовірності. Є інша війна — у спогадах воїнів, які повернулися на ротацію,  в переказах осиротілих родичів, у статтях аналітиків чи політологів. Тут уже пробиваються паростки правди, але вони теж кволі, неповні, суб’єктивні. Триває війна, що слиззю просочується з чужинських розмов, ворожих передач, агресивних виступів. У ній інша енергетика, яку не можу сприйняти ані серцем, ані розумом. 

Набула чинності постанова «ради міністрів» «ЛНР», згідно з якою на тимчасово непідконтрольній Україні території для оплати товарів і послуг дозволяється використання чотирьох валют: української гривні, російського рубля, долара США і євро. Перша «дошка оголошень курсів» у Луганську з'явилася в магазинах мережі «Народний», тобто колишнього «АТБ», який «прихватизували» керманичі самопроголошеної республіки. 

Служба безпеки України пропонує повернути кримінальну відповідальність за товарну контрабанду, яку скасували в 2012 році. Йдеться про незаконне транспортування підакцизної групи товарів. Саме їх найчастіше затримують на кордоні. 

Стан вітчизняних автошляхів рік у рік залишається притчею во язицех як для влади, так і для наших громадян. По завершенні зими сходить сніг, а з-під нього чорніють нові ями та вибоїни. Вони виводять з ладу техніку, спричиняють аварії (нерідко з людськими жертвами). На засіданні Державної комісії з надзвичайних ситуацій Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк нагадав про передбачені в Державному бюджеті близько мільярда гривень на ремонт автошляхів. Він доручив Мінфіну прискорити фінансування цих видатків і контроль за їхнім цільовим використанням, Укравтодору — невідкладно використати ресурс, а міністрові інфраструктури — взяти це питання під особливий контроль. 

Як по-вашому, що робитиме нині добрий господар зі своїм майном? А надто за складної економічної ситуації, коли треба не просто виживати, а ще й шукати шляхи налагодження господарства? Тим паче, якщо йдеться про комунальне господарство навіть не маленького містечка, а всієї столиці! Правильно, спробує отримати максимальний зиск. Причому, як підказує здоровий глузд, не разовий, а бажано постійний, тобто змусить це майно працювати й наповнювати міську скарбницю. 

Під час псевдореферендуму про незалежність «ДНР» і «ЛНР» одурманені сепаратистською пропагандою учасники цього дійства криком кричали, що, мовляв, досить трудягам-донбасівцям годувати вуйків з полонин і селюків з аграрних регіонів України. 

Один з підрозділів 80-ї окремої аеромобільної бригади розквартировано в колишньому оздоровчому таборі. У корпусах, де колись сміялися і «воювали» подушками хлопчики й дівчатка, — тепер над ліжками бійців нові дитячі малюнки. Це роботи малечі Львівщини й Тернопільщини, Волині й Житомирщини, а доставили на Луганщину — як безцінний вантаж добра — волонтери. А ще вони привезли бронежилети і теплі шкарпетки, тепловізори й огірки, сало в трилітрових банках й солодке варення.