Навколовоєнні події — причина того, що українці стали менше дбати про здоров’я, забувати про підступний коронавірус, перестали надівати захисні маски у громадських місцях. І як наслідок, він знову поширюється серед населення.На Полтавщині за минулий тиждень фахівці обласного центру контролю та профілактики хвороб зареєстрували 1333 нових хворих із коронавірусною інфекцією. За темпами зростання захворюваності лідер — Полтава. Тут приріст недужих на ковід становить аж 2300%. Кількість інфікованих на 100 тисяч — 68 осіб. 

Сонячний недільний ранок та легка позолота уманських зелених вулиць додали ще більше піднесеного урочистого настрою прочанам, які приїхали в Україну відзначити біля могили цадика Нахмана (відомого в юдаїзмі релігійного діяча) новий 5783 рік. З’їхалися вони сюди без перебільшення з усього світу. Оскільки пряме авіасполучення цього року закрите, більш-менш точно оцінити кількість вірян, які прибули в Умань, важко. Прочани добиралися через сусідні країни, зокрема Польщу, Румунію, Молдову. У багатьох на дорогу пішло кілька днів, довелося витратити кругленьку суму.

Після 24 лютого у Криму розпочалася нова страшна і дуже жорстока історія переслідувань не згодних з російською окупацією. На півострові не лише почастішали затримання і незаконні покарання — для цього вже достатньо заспівати українську пісню. Крим фактично став в’язницею для активістів, яких росіяни затримали на новозахоплених територіях, зокрема на Херсонщині та Запоріжжі. Про це, а також про розвиток резонансних справ щодо активістів, які виступають проти російської окупації у Криму, в інтерв’ю Укрінформу розповіла голова правління Кримської правозахисної групи Ольга СКРИПНИК.

 Україна й далі працює над звільненням усіх своїх громадян, яких утримує російська сторона. За дорученням Президента Володимира Зеленського буде розроблено план заходів щодо реабілітації тих, хто повернувся з полону. Про це заявив керівник Офісу глави держави Андрій Єрмак на брифінгу, присвяченому обміну й поверненню захисників України з російського полону.

З оператором аеророзвідки 72 окремої механізованої бригади кавалером ордена  «За мужність» ІІ і ІІІ ступеня Олегом СОБЧЕНКОМ знайомі з 2014-го. Узимку того року його жорстоко побив «Беркут» під час штурму Черкаської ОДА. Згодом була служба в полку «Азов», а на нинішній війні він із першого дня. Тепер приїхав у Черкаси у триденну відпустку — забирати з ремонту бойовий автомобіль. За його плечима — сотні розвіданих російських позицій і наведень нашої артилерії. У парі з колишнім нардепом Ігорем Луценком він автор чи не найефектніших відеокадрів цієї війни. Зокрема знищення російського вертольота біля села Козаровичі на Київщині.

 В Україні питання, пов’язані з обігом зброї, уже тривалий час регулюють різні нормативні документи. Але профільного закону досі немає.
Із початком повномасштабного вторгнення рф питання ухвалення відповідного закону, яке було актуальним і раніше, набуло ще більшої значущості. Зокрема, велика кількість громадян — майже 60%, відповідно до опитування, яке ініціювало МВС та провело Міністерство цифрової трансформації в застосунку «Дія», — хочуть мати зброю і вільно її носити.

«Правила перетинання державного кордону громадянами України», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57

(Відповідно до п. 2-6 Правил У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому — восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».)

Цей конвеєр добра з перших днів війни не зупиняється й на мить. Ось і нині робота кипить: ріжуть метал, варять, припасовують деталі. Паралельно люди підвозять старі автомобільні диски. За кілька днів у золотих руках майстрів-волонтерів вони перетворяться на буржуйки. І одразу ж попрямують на передову: біля цих пічок наші захисники й самі можуть зігрітися, і приготувати на них гарячі страви. У їхній конструкції передбачено фаєрку — металевий листок, на який можна ставити чайник чи каструлю.

«А ви б хотіли жити на вулиці Гостромогильній? Невже не можна назвати її Квітучою, Абрикосовою, Каштановою? Тут дерев стільки! А навіщо шукати нову назву для палацу культури «Дружби народів»? Дружба — це ж не обов’язково з віроломною росією?» Такі дискусії в Черкасах і, мабуть, у багатьох інших містах і селах можна почути часто. А спричинено їх тим, що люди готові позбуватися радянської та російської спадщини, але мало знають історію свого міста чи села.

 Черкащина — край хліборобський. Навіть біля багатьох висоток обласного центру можна побачити акуратно розплановані земельні ділянки, де червоніють помідори, вилежуються на осонні помаранчеві гарбузи. Що вже казати про сільську місцевість!
Отож всеукраїнський проєкт продовольчої безпеки «Сади Перемоги», який втілюють з початку року, багатьом до душі. Сотні людей навесні посадили овочі, впорядкували сади.