«Стоїть у Донбасі чорне-чорне місто. А в ньому стелиться чорна-пречорна вулиця. На ній будинок — чорніший за чорне вугілля. За скрипучими чорнющими дверима — така сама кімната, де стіни й підлога такого кольору, немов тут шахтарі після зміни качалися. Посеред кімнати стовбичить чорний стіл і такі самі стільці. На них сидять два чорні-чорні, бо також у сажі, аборигени краю. Довго мовчали, немов води в роти понабирали, а потім один зітхнув: «На якого дідька ми оті українські газети й книжки палили!? Адже ніякої українізації, якою нас довго і вперто лякали, насправді немає…»  

Осінньому дощу зазвичай радіють, бо він сприяє врожаю грибів. Але такої листопадової погоди на початку вересня не було давно. Де й взялася нескінченна кількість небесної води! За останні тижні українців об’єднало відчуття: дощі дістали! І якщо більшість із нас пересиділа негоду вдома, то жителям кількох районів Одещини, будинки яких зруйнувала водна стихія, залишалося тільки молитися про рятівний Ноїв ковчег.   

Генеральною прокуратурою України затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно організатора транснаціональної злочинної організації, яка займалась контрабандою особливо небезпечного наркотичного засобу — кокаїну — з Республіки Еквадор на територію України для організації збуту в країнах Європейського Союзу.  

Свій 80-річний ювілей колишній начальник Запорізького обласного управління пожежної охорони святкує напередодні професійного свята працівників служби. Його ім’я добре відоме фахівцям на всій території колишнього Союзу та інших колись дружніх держав. І понині він має незаперечний авторитет у колег —нинішніх рятувальників, серед яких чимало його вихованців. Про традиції протипожежної охорони в Україні і їх наступність у діяльності сучасної рятувальної служби наша розмова з ювіляром. 

Одним з елементів герба Донецька є молоток. А на гербі Донецької області зображена Пальма Мерцалова — унікальна робота місцевого коваля, яку він наприкінці ХVІІІ століття викував із цільного шматка залізничної рейки. Тобто лишень ці дві деталі свідчать, що згадане ремесло здавна було в пошані у промисловому краю. А про те, як зберігаються й примножуються багатющі традиції попередників — майстрів горна, молота й ковадла, розповідає голова Гільдії ковалів Донбасу Віктор БУРДУК.

Кілька місяців тому отримала «лист щастя» від управління Пенсійного фонду України в м. Ірпінь. Там ішлося про те, що я як приватний підприємець заборгувала державній скарбниці… 600 гривень. Річ у тому, що з 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Згідно з ним зокрема підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування — єдиний податок, зобов’язані щомісяця сплачувати єдиний соціальний внесок (ЄСВ) на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в Держказначействі.  

На неякісне пальне в Україні скаржиться чи не кожен другий водій. Мовляв, після заправки бензином доводиться ремонтувати машину, що «виливається» в чималу копійку. Тож Міністерством внутрішніх справ та Держспоживінспекцією було проведено низку перевірок, які довели, що не все добре на ринку нафтопродуктів. Ще є умільці, які «виготовляють» сурогатне пальне.   

Ні, півтора місяця полону для 19 українців, з яких складався екіпаж судна «Etel», не були веселою пригодою. Довелося понервувати і самим морякам, і їхнім сім’ям. І все ж, діставшись рідного берега, вони не надто тішаться своєму визволенню. Трудівники моря бояться не отримати гроші за свій небезпечний рейс.

Власник судна — одеська компанія «SC Almar» —  наче й не відмовляється виплатити морякам зароблене, однак ті обіцянкам не вірять і чекати не хочуть. Якщо нинішньому екіпажу «Etel» заборгували зарплату приблизно за місяць, то морякам, що раніше працювали на цьому та інших суднах компанії, чекати доводиться вже доволі довго. «Кому за місяць винні, кому — за 3 з половиною, а он колегам вже з жовтня заборгували», — каже третій механік «Etel» Володимир Жорін. 

На «гарячу лінію» Катеринопільської райдержадміністрації звернулася сім’я загиблого воїна-афганця Юхима Спільніченка із села Ступичне з проханням про виділення їм дубових дров (населений пункт не газифіковано). Вирішити питання доручили мені як сільському голові. Машина дубових дров (рубаних) коштує 1800 гривень.

Сільська рада не проти, щоб забезпечити дровами цю родину. Але як маємо виділити їм кошти? Адже видатки на це в місцевому бюджеті не передбачені.

Торік цій родині з місцевого бюджету було виділено матеріальну допомогу сумою 300 гривень з нагоди відзначення виведення військ з Афганістану. Загалом сім’я матеріально забезпечена, користується соціальною пільгою, а саме 50% знижкою плати за електроенергію, їй видається компенсація за скраплений газ та тверде паливо стовідсотково: 50% з державного бюджету та 50% – з районного.

Також відповідно до Закону «Про соціальний статус військовослужбовців» Пенсійний фонд виплачує надбавку до пенсій дружині і сину як членам сім’ї загиблого військовослужбовця. А з нагоди Дня Перемоги управління соцзахисту провело доплату до пенсії по 375 гривень обом членам сім’ї.

Як мені вирішити це питання?

Н. СТЕПОРУК,  с. Ступичне Черкаської обл. 

Прошу, аби фахівці пояснили, як мені як голові правління кооперативу юридично правильно вийти із ситуації.

Рішенням Запорізького облвиконкому № 267 від 28 липня 1987 року СПМК 199 тресту «Запоріжобл?агроспецмонтаж» виділено земельну ділянку на території радгоспу «Мокрянка» Вільнянського району для ведення садівництва. Було видано Державний акт на право власності на землю.

Після розпаду СРСР підприємство припинило своє існування, а садівниче товариство реорганізовано в обслуговуючий кооператив та стало юридичною особою.

Рішенням виконкому Дружелюбівської сільської ради за № 83 від 18 лютого 1994 року більшість членів кооперативу приватизували свої земельні ділянки та отримали державні акти.

За розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 298 від 6 червня 2000 року земельна ділянка, на якій міститься наш кооператив, увійшла до міста Запоріжжя.

На сьогодні склалася парадоксальна ситуація: видані Дружелюбівською сільською радою державні акти не мають кадастрового номера, нотаріусами для оформлення угод не приймаються. Частина членів кооперативу приватизувала земельні ділянки в Запоріжжі з оформленням кадастрового номера. Власники «старих» державних актів відмовляються їх переоформлювати, вважаючи дійсними.

Отже виходить, що вони тільки користувачі ділянок. Є ділянки покинуті, їхні господарі померли чи виїхали за межі України. Є й такі, до яких господарі не навідуються понад 5 років, і такі, господарі яких помінялися по кілька разів. У всіх випадках членські внески не сплачуються.

Земельний податок за такі ділянки сплачує кооператив. Вони поросли бур’янами, перебувають в антисанітарному стані та є пожежонебезпечними.

Яким чином, згідно із законодавством України, безвідповідальних осіб можна позбавити членства в кооперативі, вилучити закріплені за ними садівничі ділянки на користь кооперативу для подальшого цільового використання та експлуатації? Закон України «Про кооперацію» та Статут кооперативу це питання регламентує. А як бути з державними актами на право власності на землю, виданими Дружелюбівською сільською радою?

В. КИРИЧЕНКО,  м. Запоріжжя