Про знаменитий заповідник у селі Качанівка на Чернігівщині чула давно. І от нарешті зібралася побувати в ньому. Та спочатку зазирнула до Інтернету. Там дуже гарно описувалось, який чудовий уїк-енд можна провести у «Качанівці». Окрім насолоди мальовничими ландшафтами та архітектурою, тут можна порибалити на місцевому озері, посмажити шашлики на встановлених мангалах, а також переночувати у старовинному готелі. А що маємо насправді?

Сьогодні це Національний історико-культурний заповідник «Качанівка». А у 1770-х роках тут побудували резиденцію графа Рум’янцева-Задунайського. Але найяскравіший період «Качанівки» припадає на господарювання відомих меценатів і колекціонерів старовини Тарновських. При них перебудовується розкішний палац, а на майже 800 гектарах землі закладається казковий пейзажний парк. У середині ХІХ століття маєток Тарновських вважався одним з найкрасивіших куточків українського краю. Він як магніт притягував до себе мистецьку еліту. Тільки подумати — цими тінистими алеями ходив Тарас Шевченко, відпочивав у прохолодній гущавині Микола Гоголь. Дивна навколишня краса надихала композитора Михайла Глинку на створення опери «Руслан і Людмила». Безцінна колекція козацьких реліквій привела до «Качанівки» Іллю Рєпіна. Особисті речі Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Семена Палія надихнули художника намалювати знамениту картину «Запорожці пишуть листа турецькому султану»…

Від тих часів збереглися архітектурні й природні витвори: біла альтанка, галявина Шевченка, місток Кохання, Романтичні руїни. Ці пам’ятки давно потребують ремонтних робіт і відновлення, як і колись дзеркальні, а тепер замулені ставки. Найунікальнішою окрасою парку є двоповерховий білий палац, чи не єдиний в Україні, що зберігся разом з іншими будівлями майже у первозданному вигляді. Хоч післяреволюційні роки не надто щадили споруду. Її віддавали і під дитячу комуну, і під санаторій для хворих на туберкульоз, однак будинок вистояв. Та хто відає, чи довго йому ще стояти, якщо найближчим часом руки реставратора не торкнуться облущених старих стін і фасаду. А скільки безцінних речей без сліду зникло з приміщень палацу!

Після пішої пізнавальної прогулянки, звичайно, хочеться підкріпитися. Проте ні приготувати шашлик, ні порибалити не вдалося — заборонено. Чому? Адже бодай на цьому заповідник міг би заробляти хоч якісь кошти на реставрацію.

…Прощаючись із заповідником, мимоволі замислюєшся, чому ми такі байдужі до нашої спадщини? І це стосується не лише «Качанівки». Багато історичних, пам’ятних місць нашої країни залишаються в такому ж невтішному стані. Одвічна проблема, скажете ви, «не вистачає коштів». Чомусь на різні шоу, розважальні проекти, політичні дебати гроші завжди знаходяться, а для такої важливої справи немає. Прикро...