Аж не віриться, що ця тендітна, спортивної статури жінка щойно справила 50-річний ювілей. Тетяна ГРАБ — єдина з представниць прекрасної статі, котра очолює міську або районну виконавчу гілку влади в Закарпатській області. За півторарічне перебування на керівній посаді її район піднявся з 12 на 8-е місце в загальнообласному рейтингу. 

Приводом згадати ім’я вченого світового рівня святителя Луки Кримського стало не тільки 135-річчя від дня його народження, яке відзначалося цього року. Недавно на Черкащині, де він колись жив і працював, побувала його правнучка — лікар-анестезіолог Тетяна Войно-Ясенецька, яка живе в Одесі. Вона привезла в дарунок Шевченковому краю ікону великого прадіда, якого вважають своїм духовним покровителем хірурги в різних країнах світу. У цьому краї нинішнього року вона вже вдруге. Навесні взяла участь у відкритті пам’ятного знака в Деньгах Золотоніського району, де в 1908 році прадід працював дільничним лікарем, і подарувала місцевій громаді копію його портрета, намальованого колись сином ученого Валентином, який був не лише відомим офтальмологом, а й унаслідував від батька талант живописця.

Як зізналася, їздить сюди з великим хвилюванням і благоговінням, адже черкаська земля й досі береже пам’ять про великого хірурга і церковного діяча Луку Кримського. Звідси родом і його дружина Анна Ланська. У Черкасах поховані батьки святого. У парку, поблизу Свято-Михайлівського собору, на тому місці, де свого часу були могили батька й матері святого Луки, планують спорудити їм пам’ятник. Нещодавно на конференції в медичному коледжі, організованій на честь святителя-хірурга, обговорювали актуальність медичної та духовної спадщини вченого. 

Кажуть, що всі льотні інструкції написані кров’ю. Чверть століття тому на Київщині трапилася авіапригода, під час якої трагічно загинули двоє членів екіпажу. Радянська система зробила все, щоб цю інформацію ніде не згадували, оскільки це сталося незадовго до проведення Олімпійських ігор 1980 року в Москві в авіакомпанії «Аерофлот» на її основному авіаперевізнику — Ту-154.

У листопаді 1977 року, в аеропорту Бориспіль готувався до здійснення рейсу Київ — Омськ — Іркутськ літак Ту-154. Це був звичайний регулярний рейс. Передполітна підготовка повітряного судна виконана строго за графіком. Екіпаж навіть не здогадується, що вже через кілька хвилин після зльоту трапиться позаштатна ситуація і доведеться терміново повернутися назад, а двоє членів екіпажу взагалі зникнуть із салону під час польоту… 

Хочу дізнатися: скільки діб має пересилатися поштою лист або інше поштове відправлення між регіонами України? Наприклад, з Ужгорода до Могилева-Подільського. А скільки днів я маю чекати на доставку листа з Росії? Якими законами або іншими нормативними актами це регулюється?
А ще мене турбує підвищення ціни на поштові марки і конверти, які відбувалися торік у невизначений термін. Хочу дізнатися, коли і як це відбувалося. Чи придатні для пересилання листів  раніше придбані поштові конверти? 

У 1973 році я працював на шахті гірничим майстром та отримав виробничу травму. Нині маю ІІІ групу інвалідності, зафіксована втрата працездатності 60%. Тому працюю на поверхні електрослюсарем.
У вашій газеті нещодавно прочитав, що з березня 2012 року  страхові виплати були осучаснені на коефіцієнт підвищення номінальної заробітної плати штатних працівників у галузі економіки. 

З 1959 року працював в місцевому лісгоспі, потім — на лісокомбінаті, який утворили на його базі, на різних посадах.
У 1995 році підприємство стало називатися ДП «Путильський лісгосп», я там працюю на посаді інженера з виробництва.
Але коли досягнув пенсійного віку, виявилося, що я абсолютно безправний перед новим керівництвом. Нещодавно мене попередили письмовим  наказом, що планується скорочення штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і моя посада під нього підпадає. І це в той час, як наше підприємство обсягів виробництва не скорочує. 

 —Тьотю, знайдіть мені маму, — зазираючи, здається, не в очі, а в самісіньке серце, попросила синьоока дівчинка з дитбудинку. Відтоді ось уже добрий десяток років не буваю в сиротинцях та інтернатах: ті слова й досі обпікають душу, і я боюся почути їх знову. А ще почуваюся винною перед тією дівчинкою: адже так і не знайшла їй мами…
Виявляється, шансів реалізувати своє законне право на родину в неї, шестирічної, було небагато: всиновити хочуть якнаймолодших діток, свідчить уперта статистика. 

Буваючи у справах за кордоном, ми   передусім  дивуємося не архітектурним шедеврам столиць, універсальним транспортним розв’язкам, стерильній чистоті велелюдних  майданів. Вражає, що за сотні кілометрів від мегаполісів у невеликих європейських містах та містечках так само турботливо дбають про старенький костьол,  гладенька поверхня тротуарів  безпечна для малих і літніх людей, ніхто не топче зелену траву в маленькому, ніби ляльковому скверику, а  побутове сміття прибирають так старанно, що годі й шукати долі обгортку з цукерки.  

Україна входить до країн-лідерів, де травмованим можна стати, як-то кажуть, не відходячи від робочого місця. За статистикою, близько 17 тисяч українських робітників щороку стають на роботі інвалідами. П’ята частина працівників, що отримали в Україні групу інвалідності, мають працездатний вік 45—50 років. До 30 відсотків українських робітників працюють у небезпечних умовах. 
Здавалося б, ці невтішні цифри давно вже мають спонукати урядовців до створення загальнонаціональної програми порятунку нації від наслідків виробничого травматизму. 

Скульптурну постать визначного співвітчизника Григорія Сковороди, який народився 290 років тому на Полтавщині, а попрощався з рідною землею словами «Світ ловив мене, та не спіймав» на Харківщині, українці щодня зустрічають у Києві й Харкові, у Бабаях, Сковородинівці на Харківщині, Чорнухах і Лохвиці на Полтавщині, у Переяславі-Хмельницьку на Київщині, в селі Коврай на Черкащині. Пам’ятні дошки нагадують про цього планетарного чоловіка у Братиславі в Словаччині та Токаї в Угорщині. Погруддя Григорія Савича прикрашає одну із станцій Київського метрополітену. Його ім’ям названі Харківський і Переяслав-Хмельницький педагогічні університети, вулиці у Харкові, Полтаві, Одесі, Києві, Переяславі-Хмельницьку та інших містах.