Хоч і кажуть останнім часом у Харкові, що всі дороги на вихідні ведуть до оновленого парку Горького, проте за щоденною біганиною мені так і не вдалося там відпочити. Та тепер питання паркового вікенду вирішилося саме собою. З Бєлгорода з дітьми на вихідні приїжджає двоюрідний брат, щоб показати харківське диво своїм школярикам. Правду кажучи, зраділа нагоді відсунути вбік усі поточні справи і погуляти парком. Бо й справді якось неправильно: понад два мільйони людей, за підрахунками міської влади, зокрема з Росії, Білорусі та і трішки дальших сусідів із Польщі, Німеччини, Нідерландів уже змогли насолодитися відпочинком, обкатати каруселі, американські гірки та десятки інших атракціонів, а я спромоглася там побувати лише на відкриття. 

Гарячою новиною у тернопільських засобах масової інформації нещодавно стало міліцейське повідомлення  про затримання 17-річного закоханого в одному з районів області. Хлопчина позичив кілька балончиків аерозольної фарби й узявся розписувати стіну автобусної зупинки, повз яку щодня проходила дівчина його мрії. Перехожі від «художніх» освідчень парубка не розчулились. А навпаки, повідомили про них правоохоронцям, розцінивши цей вчинок як прояв хуліганства. Невдовзі юнакові довелося перефарбувати стіну, на якій вправлявся у виведенні сокровенного слова.

Визначальною у державотворенні є моральність, сказав днями Леонід Кравчук, виступаючи в НАДУ при Президентові України з нагоди 15-річчя запровадження вітчизняної науки «державне управління». Він нагадав присутнім ученим та освітянам: саме вона має визначати і шлях, яким крокуватиме країна, і методи досягнення головних будівничих цілей — демократичного цивілізованого суспільства та добробуту народу. Всі інші складники — похідні, та в будь-якому разі проектуються через особисту  моральність політиків, управлінців і широкого загалу громадян.

Причини, з яких і донині люди потрапляють до рабства (а саме завтра світ відзначатиме Міжнародний день скасування рабства), — низький рівень життя, бажання заробити, а також нездатність адекватно оцінити пропозиції роботи від прихованих работоргівців.  
Один із нещодавніх прикладів. Сподіваючись непогано заробити в Росії, троє жителів Старобільська врешті потрапили в рабство. Як розповіла правозахисник Ольга Мірошниченко, один із хлопців побачив на вулиці оголошення про роботу, зателефонував та дізнався, що працювати запрошують у Тамбов (Росія) на будівництво свиноферми.

Свого часу моя дочка вийшла заміж та народила сина. Але згодом із чоловіком розлучилася й  подала документи про стягнення з нього аліментів на користь сина. У паперах зазначені саме її дані. Проте нині вона перебуває у розшуку, адже проти неї хочуть порушити кримінальну справу. Батько із сином також не проживає. Отже, фактично хлопчик перебуває на моєму повному утриманні.

Проблема в тому, що нині виконавча служба призупинила стягнення аліментів з батька хлопчика, адже не можуть знайти матір. Зверталася до місцевого райсуду про зміну сторони виконавчого провадження. Адже я вдова, пенсіонерка. Тягну малого, якому нещодавно виповнилося 9 років, на свою малу пенсію. Грошей нам катастрофічно не вистачає. Я зверталася до колишнього чоловіка дочки, аби він сплачував мені на свого сина хоча б по 300—400 гривень на місяць, але він відмовляється. Також зверталася у службу дітей районної адміністрації, аби цих горе-батьків позбавили батьківських прав, а мене призначили опікуном онука, але отримала відмову.

Не розумію, якщо я фактично єдина людина, яка опікується хлопчиком, чому це не можна оформити офіційно? І як нам з онуком виживати на мою малу пенсію?

Р. КАРПЮК,
м. Нова Одеса Миколаївської обл. 

Поясніть, будь ласка: чи належить за соціальним статусом одинока особа, яка не має працездатних родичів, зобов’язаних за законом її утримувати, до сім’ї згідно із Законом «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»?

Також хочу дізнатися: чи мають такі особи  право на призначення соціальної допомоги та допомоги на догляд?

М. ТЕСЛЕНКО,
с. Русанівка Сумської  обл. 

Працюю бібліотекарем у медичній бібліотеці на Донеччині. Хочу дізнатися: як мені відстояти свої права і отримати виплату щорічної  матеріальної допомоги на оздоровлення відповідно до частини 3 статті 29  Закону «Про культуру» та постанов Кабінету Міністрів № 84 від 2005 року та №1062 від 2009 року? У спеціалізованій бухгалтерській літературі читала, що ця виплата обов’язкова. Але мені у ній чомусь категорично відмовляють. Як добитися справедливості? Заздалегідь вдячна за відповідь.

Т. БАЛИК,
м. Єнакієве Донецької обл. 

«Коли йдеться про одяг, говорити можна до безкінечності», — висловився якось лікар Комаровський. У декого такі говоріння доходять до клініки. У багатьох модний одяг — спеція до смаку життя. У когось — улюблена робота. Саме так склалося з одеситкою Наталією Резановою, яка написала вже 6 томів з історії моди.

У ХХ столітті фешн перетворився на фетиш суспільства споживання. Це потужна індустрія з нечуваними прибутками.

Там. У нас? Маємо істориків, теоретиків моди і, як засвідчив останній модний тиждень,  талановитих дизайнерів. Але людського чинника тут замало. Потрібне певне законодавче й економічне забезпечення.

Потреба змін у зовнішній привабливості закладена в людській природі. Мода нещадно експлуатує цю потребу. І жодний здоровий глузд не стане на заваді. До речі, в перекладі з латини «мода» — «правило». 

На Чорнухинщині ще свіжі були згадки тамтешніх козаків про батька Хмеля та їхні подвиги під Берестечком, як у родині малоземельного козака Сави Сковороди та його дружини Пелагеї 3 грудня (22 листопада за старим стилем) 1722 року в містечку Чорнухи народився син Григорій. Із самого малечку був він жвавим та допитливим. Відмінно навчався в школі. Та й заспівати краще за Григорія в церкві чи на кліросі Красногірської Чорнуської пустині не міг ніхто. Вчителями хлопчика були бандуристи і лірники. А від проїжджих чумаків дісталася йому в подарунок калинова сопілка, на якій він самотужки навчився грати. Та ще й дуже вправно. 

На Хортиці, біля історико-культурного комплексу «Запорозька Січ», поповнили дубову алею на пам’ять про акторів із фільму «Тарас Бульба»: народних артистів України Богдана Ступку і Леся Сердюка, народного артиста РФ Бориса Хмельницького, заслуженого артиста РФ Станіслава Соколова і наших земляків — учасників масових сцен Олексія Потапенка та артиста кінного театру В’ячеслава Єрмолаєва. Добру козацьку традицію висаджувати молоді дубки, поминаючи бойових побратимів, відродили нині живі учасники зйомок фільму режисера Володимира Бортка.