Позаминулої п’ятниці з Білорусі надійшло повідомлення, що жителі прикордонних сіл вночі займають чергу на автомобільному прикордонному переході «Нова Гута», а вранці продають місця автомобілістам. А все тому, що цей перехід завжди перевантажений, оскільки звідси найзручніше потрапити в Україну. Перед вихідними черга тут іноді зростає до 300 і більше автомобілів.
Повідомлення, що називається, в тему: днем раніше довелося побачити іншу картину — Місія ЄС з прикордонної допомоги Україні й Молдові запросила на засідання робочої групи, яка оцінювала перші півроку роботи спільно керованого пункту пропуску «Росошани — Бричень» на українсько-молдовському кордоні. 

Танечка — так педагоги любовно називали нову ученицю. Завжди старанну, акуратну, з доброю успішністю і зразковою поведінкою, що носила випрасувану шкільну форму з білим накрохмаленим комірцем. Навіть невиправні двієчники і безнадійні прогульники не могли дозволити собі допустити шпильку на її адресу або просто смикнути за кіски. Хоч хорошистів і відмінників зі зразковою поведінкою недолюблюють, до Танечки ставлення було особливе. Вона завжди давала списувати, ніколи не відмовляючи, на відміну від інших. Щоправда, робила це з деякою зневагою, на що мало хто звертав увагу.  

Якщо для школярів і жителів великих міст навчальний рік починається першого вересня, то для іногородніх студентів — мінімум за тиждень наперед. Адже слід попіклуватися про своє майбутнє помешкання. Зрозуміло, найдешевший варіант (але не завжди найкомфортніший) — гуртожиток. Як підготувалися навчальні заклади до прийому новоселів, досліджували наші кореспонденти.      

Ранок вівторка надовго запам’ятається жителям харківського масиву Нові Будинки. У дев’ятиповерхівці на бульварі Слинька, 2б приблизно о 10.45  вибухнув газ в одній із квартир третього поверху. Ударна хвиля була такою сильною, що дістала до навколишніх будинків у радіусі кількасот метрів, у яких затремтіли шибки й попадали предмети. Легковики, припарковані у дворах, одночасно відгукнулися ревом сигналізацій, пригальмували тролейбуси і маршрутки навіть на сусідніх проспектах. Люди не могли зрозуміти, що сталося, й бігли до будинку. Та з побаченого на місці події — вибитих майже в усіх квартирах шибок та величезної чорної діри на одному з поверхів — стало зрозуміло, що в якійсь із квартир вибухнув газ.  Пізніше це підтвердили й фахівці Головного територіального управління МНС України в Харківській області.  

Одна з розвідок, чи є в лісі гриби, зіпсувала настрій із двох причин. По-перше, боровиками навіть не пахло, а, по-друге, у «пристріляній»  місцині під хутором Ровжі (він уже не значиться на карті України) побачив загалом убивчу для природолюба картину. Дорослі сосни валялися там і сям, лякаючи бородами вивернутих із землі кореневищ. Зрозумів, що це результат ще того — пам’ятаєте? — червневого буревію, який наробив шкоди всюди у країні. На Чернігівщині, казали очевидці, в повітрі літали лелечі гнізда разом із пташенятами, кури і навіть дорослий пес. А тут ось…  

Перед 1 вересня посадовці «масово» перерізали стрічки у новозбудованих дитсадках. Загалом за 2,5 року роботи нинішнього уряду кількість місць у ДНЗ збільшилась на 200 тисяч. Однак не всім дошкільнятам їх вистачає. І хоч, за словами міністра освіти і науки, молоді та спорту Дмитра Табачника, зараз черга у дитсадки зменшилася із 135 до 80 тисяч, це мало втішає батьків, чадам яких у групах місць не знайшлося.

Старше покоління пам’ятає, що таке явище, як черги в дитсадки, вже проходили: у 70-х роках минулого століття. Це змусило набудувати достатню кількість таких закладів, і проблема зникла. 

Свого приятеля Романа, що мешкає в будинку в передмісті Києва, я давно не бачив таким розгніваним. На нашу заздалегідь обумовлену зустріч він запізнився хвилин на сорок, а на моє іронічне зауваження щодо його незвичної непунктуальності та поганого настрою роздратовано відповів:

— Я подивився б на твій настрій, якби у твоїй хаті на цілу добу «вирубили» світло! До того ж, це вже третє чи четверте тривале відключення електрики з початку серпня! Тільки-но сильний дощ, шквальний вітер — і в нашому селищі світла немає. І жодної відповідальності власників енергомереж. Мабуть, «автономку» встановлюватиму: електрогенератори купуватиму, — вже спокійніше завершував свій монолог Роман. 

З перших днів Чорнобильської катастрофи, коли на телеекранах з’являється Прип’ять, оператори обов’язково показують ляльку у покинутій багатоповерхівці. Сприймають її не як забуту дитячу іграшку, а як своєрідний символ повернення місту життя. Є й інша реальність: на східцях, що ведуть до колишнього будинку культури, пробивши бетон, ростуть дерева. Вони ніби намагаються закрити від світу величезну трагедію. Але те й інше неможливо. Чи ж повернуться туди люди і ким? Про це наша розмова  з першим заступником голови Державного агентства з управління зоною відчуження Дмитром БОБРОМ. 

Удруге в Тернополі провели західноукраїнський весільний фестиваль. Облаштували виставку, де свою продукцію, творчі роботи представляли салони, агенції, фото- та відеооператори, флористи, дизайнери, стилісти. 

Жінки пішли не в гайдамаки, а до колодязя. При цьому кожна кинула рогача і вхопила коромисло — теж замашна штука. Відра не брали, оскільки проблема була не у воді: розгнівані молодиці радилися, як перекрити благовірним доступ до двору Оришки-самогонниці. Жінки використали вже всі можливі засоби: влаштовували романтичні вечері при свічках, пікніки на березі річки, свинячі й півнячі бої, а коли це не допомогло — підключили трудотерапію, а також вилили увесь стратегічний запас розсолу.

Чоловіки стійко зносили всі виховні моменти, але під вечір все одно не трималися на ногах.

— Може, Оришці ворота дротом закрутити?

— Самогонний апарат зламати?

— Криницю засмітити? — сипалися пропозиції.

— Ні, її обійстя — приватна власність. Вона навіть дільничному може не відчиняти. І нас не впустить…