Відкриваючи виставку, яку експонують в одному з військових навчальних закладів Києва, керівник Центру дослідження трофейного і перспективного озброєння та військової техніки полковник Сергій Бачурін  зазначив, що розуміння принципів дій супротивника та рівня його озброєння підвищує ефективність наших дій з відбиття російської агресії проти України й дає змогу перемагати в надскладних умовах нинішньої війни.

Чи знаєте, як перекласти з латини слово nodus? Це не тільки стандартне «вузол», а й «захист на руків’ї меча воїна, який пробивається до перемоги».

Науково-практичний центр нейрореабілітації «Нодус», створений 15 років тому в місті Бровари на Київщині, має на меті не лише відновлення тілесного здоров’я пацієнта, а й повернення його психічної та соціальної повноцінності. «Доля — це не межа, на якій скінчаються зусилля, — переконані у клініці. — Подолання долі — головне завдання хворого та лікаря в боротьбі за якість життя».

 Інженером-електриком він став після закінчення Національної гірничої академії. Актором — після отримання диплома Дніпропетровського театрально-художнього коледжу. Хоч театр приваблював набагато раніше. Нині він головний сержант взводу розвідувальної роти 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ, «освіту» якому дав начальний центр ДШВ і сама війна. Усе це про одну людину, цікаву, різносторонню, сильну.

 «Десантником мріє стати кожен, та не кожному це дано», — впевнені майбутні десантники, які проходять нині вишкіл на одному зі спеціалізованих полігонів ДШВ. Побачити день тренувань крилатої піхоти змогли представники понад 50 українських ЗМІ, для яких служба зв’язків із громадськістю Командування десантно-штурмових військ організувала добовий престур.

 Із колегою-журналістом Сергієм Халупінським ми кілька років працювали в одному з місцевих видань. Навіть столи стояли поряд. Сергій розуміється на зброї — він пошуковець, який власними ногами обійшов місця найбільших боїв Другої світової на Черкащині. Торік 24 лютого пішов в армію, воює й досі. На початку березня сержант Халупінський приїхав у Черкаси в коротку відпустку. На зустріч прийшов у цивільному одязі — білому светрі з логотипом одного благодійного фонду.

 Підтримати Україну краще, швидше та сильніше. Цьому має сприяти рішення міністрів оборони Європейського Союзу: під час неформальної зустрічі у Стокгольмі (Швеція) очільники оборонних відомств ЄС погодилися з необхідністю надати мільярд євро з Європейського фонду миру на компенсацію негайної військової підтримки України.
Тож Євросоюз хоче прискорити військову допомогу нашій державі в її самозахисті від російської агресії, надавши упродовж тижнів артилерійські снаряди калібрів 155 міліметрів та 152 міліметри. 

 На війні як на війні. А це означає, що будь-якої миті можеш померти або вижити. Але ти повинен стояти там, де наказано, і виконувати наказ.
Михайло Батрин із села Березники на Хустщині ніколи не служив у війську. Строкову службу не проходив, бо мав слабке здоров’я. Коли ж почалося АТО, збирався йти захищати країну на сході. Однак тоді завадила робота, яку мав завершити.

 1 березня 2022 року Станіслав вивіз дружину й двох доньок за кордон. Після цього зворотний шлях у ного був лише один: через найближчий районний центр комплектування і соціального захисту до українського війська. Таким став Мукачівський, звідки новобранця після взяття на облік відправили на один з полігонів Рівненської області. Там він згадав свій мілітарний фах офіцера ППО, здобутий на військовій кафедрі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Цей виш він закінчив 2003 року, отримавши перший диплом про вищу освіту — економічну.

 Тактична й вогнева підготовка становлять основу вишколу військовослужбовця Десантно-штурмових військ. У перервах між виходами на бойові позиції гудуть від копіткої роботи. Відпрацювання дій в обороні й наступі, бойові стрільби, тактична медицина до посиніння — далеко не повний перелік вишколу бійця ДШВ. Пропонуємо до уваги читачів кілька штрихів про робочі будні захисників країни.   

 Із початку війни підрозділ довів боєздатність, протистоячи окупанту, який  мав перевагу в живій силі, техніці та боєприпасах. По наших позиціях вели щільний вогонь артилерія, танки, авіація, крилаті ракети, застосовували заборонену зброю, фосфорні та касетні бомби, РСЗВ ТОС-1 «буратіно» й іншу смертоносну техніку.
Бойове хрещення бригади було в Сєверодонецьку. Його пройшов 1  батальйон, захищаючи населений пункт Воєводівка: на кожного нашого бійця було по 8—10 окупантів.