«Це були дні, до яких варто було дожити…»

Микола ШОТ,
«Урядовий кур’єр»

Наступного року відзначатимемо 100-річчя «Чортківської офензиви». Під такою назвою в нашу історію ввійшла військова наступальна операція Української Галицької армії (УГА), що тривала з 7 до 28 червня 1919 року. Їй нинішнього літа присвятили перший військово-історичний фестиваль «Чортківська офензива». Три дні відбувався він у місті Чортків на Тернопіллі.

З трибуни фестивалю прозвучала коротка історична довідка про успішний Чортківський наступ. 25 тисяч вояків Української Галицької армії домоглися відступу на всій лінії фронту понад 100-тисячного польського війська, якому до того ж сприяли ще й французькі загони. 7 червня бій за Ягільницю приніс українцям перемогу та вже наступного дня вони визволили Чортків, а 15 червня – Тернопіль. Звитягою також завершилися бої за Копичинці, Бучач, Підгайці та інші міста й села Галичини. Напруженими були битви за Тернопіль і Бережани. Через нестачу зброї та боєприпасів здобути цілковиту перемогу українцям було, по суті, неможливо. 28 червня польське військо відтіснило Українську Галицьку армію аж до Збруча. А незабаром змусило перейти УГА на терени Наддніпрянської України. Але «Чортківська офензива» стала свідченням того, що всенародний український опір справді сильний. Ці здобутки УГА згодом відігравали важливу роль у боротьбі проти червоної армії.

Генерал-хорунжий Армії УНР Микола Капустянський назвав успішний Чортківський наступ УГА тигровим скоком. Це визначення запозичив для назви своєї книжки про «Чортківську офензиву» знаний краєзнавець, почесний громадянин Чорткова Юхим Макотерський. Як справедливо підкреслювали на фестивалі, саме Юхим Фотійович повернув пам’ять про «Чортківську офензиву». Цією військовою операцією він зацікавився ще в 1980-роках, відтак став активно працювати в архівах, здобуваючи про неї нові й нові історичні факти, дані, вивчаючи спогади її учасників. Каже, владі треба прийняти до уваги: має бути споруджений пам’ятник «Чортківській офензиві». З цією пропозицію вже з добрий десяток років він звертається до різних державних інстанцій. Навіть уже проект цього монумента виконали. Але далі справа не пішла. На нинішньому фестивалі було заявлено, що гроші на пам’ятник буде знайдено й він мав би постати вже через рік. Після такої звістки в Юхима Макотерського спалахнула чергова іскорка сподівання, але не приховує: певний сумнів усе-таки бере, чи вдасться за цей час звести монумент. Постати пам’ятник мав би в Чорткові на цвинтарі, де знайшли останній спочинок не лише воїни УГА та Українські Січові Стрільці, а й Армії УНР. Є там і курган, де органи НКВС упродовж 1939-1940 року замордували 800 осіб з Чортківської тюрми. Торік перепоховали неподалік також останки українських патріотів, яких розстріляли нацисти восени 1942 року. Похоронений на цьому кладовищі й герой новітньої російсько-української війни.

Наразі ж у рамках першого фестивалю «Чортківська офензива» майже 40 учасників товариства «Пам’ять» зі Львова та історичних клубів з Вінниці й Кам’янця-Подільського відтворили в середмісті Чорткова епізоди битви між Українською Галицькою армією та польським військом. Спочатку показали відступ українського війська з Чорткова, захоплення міста поляками, а потім реконструювали події, коли українці визволили Чортків. Били гармати, тарахкотіли скоростріли, свистіли кулі, дим застеляв вулицю димом від вибухів. Піхоту підтримували бронеавтомобіль і військова вантажівка, які використовували на фронтах Першої світової війни. Вояки УГА були одягнуті в сині однострої часів Австро-Угорської імперії, зразка 1908, 1916-1917 років, більшість з них мали головні українські убори – мазепинки. Дехто з наших воїнів був вбраний також у форму російської імператорської армії, яку Армія УНР передала особовому складу УГА. Частина вояків противника також одягнула австро-угорські однострої, але з кашкетами-мацеївками. У світло-блакитних мундирах до бою стали представники польських підрозділів, що були сформовані у Франції.

«Це були дні, до яких варто було дожити, це були дні, які варто було пережити» – так писав про «Чортківську офензиву» її учасник Степан Шухевич, дядько майбутнього головнокомандувача УПА Романа Шухевича. Навів же цю цитату свого краянина на фестивалі заступник голови Івано-Франківської обласної держадміністрації Богдан Кобилянський. Він разом із заступниками голів Львівської та Тернопільської ОДА Оксаною Стоколос-Ворончук та Юрієм Юриком підписали меморандум про відзначення наступного року 100-річчя «Чортківської офензиви». Цей документ передбачає, зокрема, організації в Чорткові урочистої академії, а також проведення в містах, селищах і селах трьох областей інших культурно-мистецьких, навчально-виховних, інформаційних заходів, наукових конференцій, «круглих столів». Йдеться й про впорядкування пам’ятників, пам’ятних знаків і місць поховань учасників боротьби за створення Української держави на початку ХХ століття, видатних діячів українського державотворення.

Фестиваль «Чортківська офензива» облаштував п’ять локацій. Крім відтворення бою УГА та польського війська, організували й виставку зброї, теренову гру, чимало інших розваг і конкурсів. Вирував також «Галицький ярмарок у Чорткові», де діяло містечко народних майстрів. Насиченою була й концертна програма.

ПРЯМА МОВА

Степан БАРНА,
голова Тернопільської облдержадміністрації:

– Нині нам важливо донести до молоді, до дітей інформацію про героїзм вояків Української Галицької армії, які майже сто років тому, не маючи ні зброї, ні амуніції, визволили, по суті, більшість Тернопілля та частину Івано-Франківщини й Львівщини. Для нас важливо продемонструвати, що герої УГА є також прототипами тих хлопців, які зараз захищають територіальну цілісність нашої держави в українських Збройних силах і добровольчих загонах. Дуже хочу, щоб ми відзначали не лише 100-річчя успішного Чортківського наступу, а й невдовзі змогли заговорити про Луганську, Донецьку, Кримську офензиви.