Здавалося б, кому-кому, а нашим захисникам держава в особі влади всіх рівнів зобов'язана організувати режим максимального сприяння. Скрізь і в усьому – від умов служби, лікування і реабілітації до оплати їхньої героїчної праці. Але, як свідчать нещодавні події, з останнім якраз не все гаразд. Оскільки військове відомство в особі командирів вищої ланки, намагається змусити солдатів на передовій... поміняти банки, в яких вони обслуговуються, на інші фінустанови. А точніше, перейти з комерційних банків у державні.
Фактично йдеться про те, що бійці, приміром, відбивши чергову атаку супротивника, мають швиденько знайти в сусідньому населеному пункті відділення одного з держбанків, підписати купу необхідних папірців, активувати карту в «державному» банкоматі (якщо він, звичайно, там є) і чекати, поки на цю картку впадуть гроші.
В армії завелися шкідники?
З урахуванням того, що система електронних платежів у вітчизняних держбанках, м'яко кажучи, не надто сучасна, чекати воякові доведеться довго. А вже перевести «пластик» в готівку, навіть дочекавшись грошей, годі й думати. Адже, за визнанням самих співробітників держбанків (яких в Україні всього три) та їхніх клієнтів, мережа банкоматів цих фінустанов у регіонах дуже ріденька. Скористатися ж послугами інших банків без фінансових втрат не вийде: держбанки (точніше, їхні термінали) не входять в об'єднані мережі банкоматів, створених комерційними фінустановами, які дозволяють клієнтам банків-партнерів знімати кошти без комісій.
Здавалося б, влаштувати таке знущання із солдатів у період гострого воєнного конфлікту можуть лише диверсанти. Але виявляється, що не ворожі елементи займаються цим шкідництвом, а якраз... батьки-командири. Тому повністю вмотивованим є риторичне запитання, яке звучить в публікації «Люди з «великими погонами» оголосили війну своїм солдатам?» (Інтернет-видання from-ua) стосовно того, що передусім має хвилювати генералів, коли йде війна, – життя підлеглих і перемоги, чи перерозподіл фінансів?! Тим більше, що хвилі протесту проти «зарплатного» нововведення в армії наприкінці минулого року вже прокотилися по всій країні: встали Новоград-Волинський, Миколаїв, Херсон, Черкаси. Приходили родичі солдатів і в Київ, під стіни Кабміну та НБУ.
.jpg)
Чому люди мітингують?
Приміром, активіст Дмитро з Новограда-Волинського, як пише «from-ua», виходив на мітинг разом зі своєю мамою. В АТО служить його брат.
«Мовчати далі просто немає сенсу. Повинна ж влада хоч раз почути народ. Армія і так гола і голодна, навіщо зараз ще й гратися з зарплатами військових? – обурювався він. – Мій брат повинен що – кинути автомат і бігти з передової разом з іншими бійцями переоформляти документи на зарплату? Не розумію, для чого влада це затіяла!?» – в цьому з юнаком були згодні всі, хто протестував проти цього абсурду.
Як відомо, торік у вересні уряд прийняв протокольні рішення №№ 74 і 76, якими керівникам держорганів і бюджетних організацій на місцях доручалося забезпечити перехід зарплатних проектів співробітників виключно в держбанки. Такий крок обґрунтовували тим, що, мовляв, у воєнний час держава покликана контролювати фінансові потоки (особливо якщо йдеться про постачання військових, а також зарплати працівників бюджетної сфери). В тому числі щоб не було затримок і зволікань з переказом коштів і щоб фінустанови, через які цей переказ здійснюється, не збанкрутували.
Начебто все логічно. Але такі жорсткі рамки доречні лише в умовах загального воєнного стану, коли фінансова система держави паралізована, а комерційні банки не працюють. На сьогодні, на щастя, такого в Україні немає. Чому ж тоді з'явилася новація про переведення зарплат військових та інших бюджетних установ з комерційних банківських установ у держбанки? Це питання нині з’ясовують перевіряючі та контролюючі органи. За даними ЗМІ, ініціював це голова одного з держбанків, який, використовуючи свої давні особисті зв'язки з представниками Кабміну, «продавив» горезвісні рішення – в надії «завести» у власний банк колосальну клієнтську базу з кількох мільйонів бюджетників.
Рішення приймали, а згодом відміняли
Але після збурення в суспільстві Кабмін, по суті, анулював раніше прийняті рішення як помилкові. Проте колишнє керівництво Міноборони вирішило бігти, як кажуть, попереду паровоза. В авральному порядку воно змушувало військових перейти на обслуговування в держбанки, однак хвиля протестів, а також втручання Генпрокуратури охолодили запал генералів. Після чого вони дали задній хід, а пізніше заступник міністра Петро Мехед закликав військових фінансистів при виконанні актуальних питань банківського обслуговування військовослужбовців чітко дотримуватися норм законодавства та чесної конкуренції. Під час засідання Міноборони було навіть прийнято рішення підготувати проект доручення щодо проведення у військових частинах і підрозділах обов'язкової роз'яснювальної роботи про правові основи вільного вибору військовослужбовцями банків, що обслуговують зарплатні проекти. Здавалося б, поставлено крапку.
Насправді ж, як пише вищезгадане Інтернет-видання, на військові частини продовжують тиснути з вимогою переводити зарплатню солдатів у держбанки. Звідки така затятість у виконанні рішення Кабміну, яке сам уряд визнав помилковим? Якщо від недалекоглядності, то таким високопоставленим батькам-командирам не місце в армії, тим більше в такий напружений час.
«Можливо, що головна причина криється в тому, що, ускладнюючи рішення фінансового питання для солдатів, генерали спрощують його для себе. І, можливо, ціна його набагато вища, ніж суми, які «падають» бійцям на картки? Оскільки меткий банкір зумів пролобіювати потрібне йому рішення в уряді, то хіба йому важко було домогтися цього в кабінетах Міноборони», - зазначає автор статті «Люди з «великими погонами» оголосили війну своїм солдатам?»
Шкода лише, що панам-командирам невтямки одна річ: намагаючись підставити солдатів, вони підставляють не тільки себе, а й всю чинну владу. Таким діями вони можуть підштовхнути до нового Майдану тих, хто нині захищає незалежність України зі зброєю в руках. Про наслідки навіть думати страшно…
Іван КРИВОРУЧКО
для "Урядового кур'єра"
Ми в Google+