Це перша українська самохідна артилерійська установка калібру 155 мм, створена за стандартами НАТО. Ідеться про ефективну зброю, яка дає змогу швидко змінювати позиції та стріляти по ворожих цілях на великі відстані. Під час параду на День Незалежності України 24 серпня 2018 року прототип САУ «Богдана» вперше проїхав Хрещатиком. За час повномасштабного вторгнення рф вона зарекомендувала себе точною, надійною та найбільш ремонтопридатною артсистемою в ЗСУ. Саме тому стала однією з найпопулярніших гаубиць у Силах оборони України.

До уваги читачів розповідь про бойову роботу, мотивацію та побут артилеристів 100 окремої механізованої бригади.

Знищили танк ворога з першого пострілу 

Глухий удар розриває тишу — це стріляє САУ «Богдана» з ретельно замаскованої вогневої позиції. Щойно вона вдарила по ще одній ворожій цілі. Артилеристи не затримуються, і кожен продовжує робити свою справу. Заряджаючі готують наступний снаряд, навідник наводить гармату, а командир координує роботу. Незабаром — знову постріл.

Саме так відбувається бойова робота артилеристів «Сталевої сотки» на костянтинівському напрямку. За день вони можуть випустити десятки снарядів.

«Дрони, звісно, ефективні, але залежать від погоди. Нам не заважає ні дощ, ні сонце. Ми можемо працювати в будь­яку погоду. Артилерія як була ефективна, такою і залишиться», — переконаний військовий з позивним «Карат», який тимчасово виконує обов’язки командира гармати. Він працює на «Богдані» з 2022 року і називає її ефективною й точною. Дальність залежить насамперед від типу снаряда та поставленого завдання. Під час бойової роботи артилеристи можуть навіть не знати, що саме перебуває за отриманими координатами. Про характер цілі інколи дізнаються вже після того, як відпрацювали по ній.

«Можемо закидати снаряди у ворожий тил на 40 кілометрів і стріляти по краях. Дронарі шукають нам ціль. Коли вони знайшли ворога, передають нам координати. Якщо ми дістаємо з нашої позиції, тоді відпрацьовуємо», — пояснює артилерист.

Військові обстрілюють різноманітні цілі: ворожу піхоту, позиції операторів БпЛА, артилерію, бронетехніку тощо.

«Уражень дуже багато було. Серед них знищення вражого танка з першого пострілу. Довго ми його чекали, але зловили. Ми трощили техніку, серед якої були САУ, траплялися навіть мотоциклісти. Найцікавіше в нашому іншому екіпажі було, коли хлопці влучили в мотоцикліста. Адже снаряд не розірвався, а поцілив просто в загарбника і зніс його», — пригадує «Карат».

Він зауважує, що ворог навчається на своїх помилках. Якщо раніше для знищення великої групи окупантів було достатньо кількох снарядів, то тепер загарбники намагаються розосереджуватися та ховатися.

Бажання помститися за всіх загиблих

За словами командира гармати, робота залежить від чистого неба. Якщо раніше було менше хижих птахів, вони могли протягом дня випускати майже 150 снарядів, а нині з огляду на активність ворожих дронів — 30—50.

Коли поряд з’являються ворожі дрони, робота зупиняється. Головне — залишитися непоміченими. У крайньому разі артилеристів прикриває вогнева група. Хлопці вправно знищують російські БпЛА зі стрілецької зброї.

«Ми потрапляли під обстріли на інших позиціях. І FPV, і снаряди, і КАБи прилітали. Одного разу збили 30 дронів за три години, поки вороги не накрили нас касетами», — розповідають бійці.

Стало небезпечно заїжджати й виїжджати з позиції, оскільки російські дрони стежать за дорогами.

Свого часу «Карат» проходив строкову службу в Національній гвардії України. Після початку повномасштабного вторгнення рф вирішив долучитися до війська добровільно. Одразу почав працювати на САУ «Богдана», яку встановлювали на шасі КрАЗ.

«Перша була на базі КрАЗа — пробний варіант. Потім отримали партію «Богдан» на МАЗах», — згадує захисник України.

Спочатку він був заряджаючим, потім — навідником, а тепер тимчасово виконує обов’язки командира гармати. Йому доводилося воювати в Харківській області, під Бахмутом і Торецьком. Тепер нищить загарбників на костянтинівському напрямку.

«Коли воювали під Торецьком, було дуже тяжко. Тоді не мали трохи часу, щоб навіть кави попити», — розповідає військовий.

На запитання, за що найбільше хочеться помститися ворогові, відповідає коротко: «За родичів та всіх інших українців, які загинули на війні».

Дитячі малюнки і «сирени» з хвостом 

У САУ «Богдана» є автоматичний досилач снарядів. Він мав би полегшити роботу артилеристам, але в реальних бойових умовах їм краще це робити власноруч.

«Він для нас поки що неефективний. Це довше, і буває, запихаєш снаряд, а він застрягає. Нам легше це робити вручну», — пояснює «Карат».

Саме цим займається воїн з позивним «Кузя». У військо він прийшов добровільно на початку 2025 року.

«Був звичайним хлопцем, працював на різних роботах. За контрактом сам пішов. На фронті була тяжка ситуація. Багато друзів, знайомих загинули. Серед них чимало ще молодших за мене. Саме це мене змотивувало піти до Сил оборони», — розповідає «Кузя». 

«Кузя» підписав контракт і потрапив у 100 бригаду. Артилерію обрав сам. Два місяці проходив підготовку, а потім почалась бойова робота.

«Мені тут подобається. У планах на майбутнє — щоб швидше закінчилася війна, а я потім одружуся, сім’ю створю», — ділиться мріями артилерист.

Біля системи наведення «Богдани» працює Станіслав. Попри те що в САУ є комп’ютерна система наведення, частину роботи все одно має виконати людина.

«Треба робити довороти, виводити приціл. Я керую джойстиком, наводжуся за координатами, а потім доводжу вручну», — розповідає військовослужбовець. Каже, що навідником бути нескладно, але одразу опанувати спеціальність не вийде. Потрібен час, щоб запам’ятати всі терміни та послідовність роботи.

Поки спілкуємося з військовими, знову дзижчать ворожі дрони. Лунають постріли. Артилеристи чекають на чисте небо і наступне завдання. Цей час вони використовують, щоб випити гарячу каву і перехопити смаколиків.

У бліндажі тіснувато, але є спальні місця і маленька кухня. Навіть у таких умовах захисники намагаються створити затишок. На полицях — дитячі малюнки. На них зображено життя українців без війни.

В оборонців є й чотирилапі друзі, зокрема песики.

«Бувало, летить дрон, а вони гавкають на нього. Ось така хвостата сирена», — сміються хлопці.

Щойно небо стає безпечнішим, артилеристи залишають бліндаж і повертаються до «Богдани». Кожен займає своє місце. За кілька хвилин тишу знову розриває постріл. Снаряд калібру 155­мм летить до наступної ворожої цілі за десятки кілометрів.