Як організувати дітям літній відпочинок? Яким він має бути за замістом? Цим питанням переймається чи не кожна родина, в якій підростають хлопці й дівчата. А ось чи потягнуть батьки на свої нинішні зарплати сімейний літній відпочинок без підтримки держави? Що може і має зробити місцева влада для дитячого відпочинку? Відповіді на ці запитання «Урядовий кур’єр» шукав на Рівненщині, де найбільша кількість багатодітних сімей.
— Іване Леонтійовичу, добрий день! Ми вас одразу впізнали! — випурхнули назустріч директорові дитячого санаторно-оздоровчого комплексу «Корчагінець» Іванові Дячуку братик із сестричкою. — Тільки ми до вас цього року не приїдемо: у тата зарплата 1600, а в мами — 1400 гривень. А одна путівка, ми дізнавалися, коштує 4 тисячі на 21 день. А нам так хочеться…
«Що я мав сказати цим симпатичним дітлахам, яких випадково зустрів у Костополі? — вголос роздумує патріарх дитячого оздоровлення в Україні член міжвідомчої комісії з питань оздоровлення Мінсоцполітики Іван Дячук. — Перевів розмову на успіхи у школі, свято Останнього дзвоника та плани на майбутнє. А сам укотре замислився: чи має право держава, навіть за цієї неймовірної скрути, забирати у дітей дитинство?
Другий рік поспіль дитяче оздоровлення відбувається без участі держави: зміни до Закону «Про соціальне страхування» зняли з однойменного фонду відповідальність за оздоровлення дітей. Натомість здорове дитинство повністю перекладено на місцеві бюджети та вже далеко не міцні (якщо не сказати більше) батьківські плечі.
— Торік уперше виживали під цим холодним душем, тож сезон вчасно не розпочав жоден оздоровчий заклад області. До того ж працювали не на повну потужність. Утім, як бачите, вижили. Але коштів, щоб привести до ладу заклад, залишилося надто мало — доводиться добре думати, де їх узяти. Ціни на путівки залишили на рівні минулого року — 4 тисячі гривень на 21 день, із п’ятиразовим харчуванням. Хоч сьогодні, з урахуванням інвестиційної складової на розвиток, путівка мала б коштувати щонайменше 6 тисяч. Чудово розумію, що, вибачте за каламбур, у наших реаліях це нереально. Тому йдемо назустріч усім побажанням батьків та дітей: хочете на два тижні — будь ласка. Утім, зрозуміло, решту зміни ліжко-місце працює нам у збиток.
— А чи надають кошти місцеві бюджети?
— В обласному бюджеті цього року передбачено трохи більше як 5 мільйонів на оздоровлення дітей. Ідеться насамперед про пільгові категорії. А що робити таким, як згадані костопільські дітлахи, котрі не є «пільговиками» і разом із тим це дуже бідна родина, в якій обоє дорослих працюють і не можуть дозволити собі елементарного… Ось і виходить, що хоч за яку проблему візьмися, все зводиться до економічного розвитку держави. Зрештою, бюджет можна переглянути, щось додати на оздоровлення. Нині це можуть робити навіть сільські ради — ось тільки не поспішають. Та що сільські — два райони області цього року не передбачили жодної копійки на оздоровлення! Є надія, що з новою командою виконавчої влади в області й тут матимемо певне потепління. Щоправда, бюджетні кошти зазвичай надходять до нас, так би мовити, за фактом виконаних робіт. А за що провести ремонт після зими, закупити продукти харчування, оплатити електроенергію? Брати кредит під 25 відсотків річних? Ось вам і дешеві путівки.
Звісно, в «Корчагінці» не чекають лише бюджетних призначень — тут активно залучають дітвору звідусіль. Торік, наприклад, було 130 дітей із Луганщини, нині вже 1 червня відкривають сезон 20 діток зі Станиці Луганської: Станично-Луганська військово-цивільна адміністрація передбачила кошти на оздоровлення дітей у бюджеті відділу освіти. Дячук, зрозуміло, побував у Сєверодонецьку, зустрівся з освітянами, профспілками, керівниками підприємств.
«Проблем жодних, — кажуть луганчани. — Це чи не єдиний оздоровчий заклад, на який ми торік не мали нарікань від дітей. Щоправда, немає прямого сполучення, а це значно ускладнює нашу співпрацю, адже існують правила перевезення дитячих груп». Тож звернулися до Укрзалізниці із проханням ввести прямий рейс до Рівного: він, до речі, потрібен не лише дітям. А поки що з Києва до «Корчагінця» дітей маршруткою доправляє перевізник: для Дячука невирішуваних питань, здається, просто не буває.
Уже повідомили про те, що приїдуть у липні, й нові друзі «Корчагінця» з далекої Америки. Дорослі жінки та чоловіки — волонтери з благодійного фонду «Східноєвропейська місія» торік прикипіли душею й серцем до наших дітей і цієї мальовничої місцини. А публікацію «Урядового кур’єра» переклали й поширили через Фейсбук серед американців. Нині, кажуть, їх приїде ще більше. Щоб підтримати наших дітей, не дати їм зневіритися в завтрашньому дні України, ці люди важко працюють і мріють про відпустку в доволі екстремальних, як для них, умовах. І все це власним коштом.
А в «Корчагінці» не втомлюються шукати нові шляхи, як усе-таки подарувати дітям літо!
— Буваємо на ярмарках оздоровчих послуг, самі реалізуємо путівки, вже маємо свого представника у столиці, — тож цього літа до нас приїдуть кияни. Підсилимо патріотичну складову в усіх змінах, хоч вона в нас була завжди — ви ж знаєте про нашу «Заграву» з переправою Вілією на плотах, із мотузковим парком. Щоправда, деякі представники контролюючих органів навіть закидали нам, що ми занадто мілітаризуємося, — а вийшло, що не занадто… Та й діти згадують корчагінську «Заграву» як найщасливіші дні в житті. Розумієте, в Європі та США літні табори насамперед вчать дітей виживати в екстремальних умовах. У нас же чомусь усе спрямовано на те, щоб дитина тут «нагуляла вагу». Батьки часто проти навіть самообслуговування, тож діти приїздять як до пансіонату. Вважаю, це не зовсім правильно. Приміром, поки ми сплавляємося Вілією на плотах, діти з інтернату вже й багаття розведуть, і риби руками наловлять. А тих, що ростуть у сім’ї, цих елементарних речей треба вчити, — каже Іван Дячук. — Щоб державні мужі це осягнули, їм варто навчитися любити не лише власних, а й чужих дітей: тоді, повірте, й коштів на оздоровлення цілком вистачить.
КОМПЕТЕНТНО
Світлана БОГАТИРЧУК-КРИВКО,
заступник голови Рівненської обласної державної адміністрації:
— Скажу так: ми підніматимемо цю цілину, шукатимемо шляхи, як оздоровити якомога більше дітей із Рівненщини. Мені подобається досвід Полтавщини: з бюджету батькам на оздоровлення дітей надають прожитковий мінімум. Вони самі обирають заклад, у якому хочуть оздоровити дитину. Тож, якщо путівка коштує, приміром, 4 тисячі гривень, батько думає, де взяти 2,5 тисячі: частину можуть надати профспілки чи спонсори, частину — роботодавець. Гадаю, нам вдасться знайти порозуміння з обласною радою і переглянути бюджет на користь нашого майбутнього.
А літні оздоровчі заклади, крім навичок спілкування з новими людьми, мають стати ще й своєрідною школою виживання — особливо в нинішніх надскладних для України умовах. Так, скажімо, у Франції, де бувають діти з наших чорнобильських районів.
До речі, асоціація «Друзі Рівненської області» (м. Болен, Франція) й цього літа прийме на оздоровлення на півдні країни приблизно сотню дітей, а це неабияка підмога й державі, й нам, місцевій владі. У цю асоціацію об’єднані звичайні небайдужі французькі родини, які щиро діляться з нами добром. Тобто навіть через чутливу тему дитячого оздоровлення бачимо ставлення світу до України.
Ми в Google+