Кілька тижнів тому Міністр Кабінету Міністрів України Олег Немчінов в ефірі Українського радіо оприлюднив наміри уряду відновити справедливе співвідношення між посадовими окладами та заробітною платою у бюджетній сфері.

Із його слів, які я готовий підтвердити на прикладі працівників гідрометеорологічних організацій, в Україні склалося неприродне співвідношення між розмірами посадових окладів та фактичною зарплатою, яка у кілька разів (!) його перевищує. Його пропозиція щодо відновлення справедливої частки посадового окладу заслуговує на схвалення, адже нинішня нездорова картина, коли посадовий оклад становить приблизно 20% заробітної плати має бути подолана — оклад має становити не менш як 70% зарплати.

Не маючи статистики по всій бюджетній галузі, пропоную ознайомитись із співвідношенням посадових окладів між найбільш розгалуженою ланкою керівників гідрометеорологічної служби — начальниками гідрометеорологічних станцій та техніками-метеорологами (метеоспостерігачами) у різні роки.

Довоєнні дані взято з журналів історії метеостанції Конотоп, які сумлінно заповнюються вже майже 100 років.

Як видно з таблиці, у післявоєнний період співвідношення посадових окладів керівників гідрометеорологічних станцій і метеоспостерігачів стало значно меншим, ніж у 1930-ті й досягло мінімуму цього року.

Зменшення діапазону тарифної сітки для працівників гідрометеорологічної служби до 15 тарифного розряду, яке відбулося відповідно до постанови КМУ від 30 серпня 2002 року №1298, призвело до зрівнялівки.

Зокрема посадовий оклад провідного фахівця, завідувача сектору і начальника лабораторії відповідають 11 тарифному розряду, хоч ступінь відповідальності цих працівників дуже різниться.

З огляду на це пропоную відновити в гідрометеорологічних організаціях тарифну сітку, якій надала чинності постанова КМУ від 25 січня 1993 року №44, що передбачала 21 тарифний розряд. Вона відображала оптимальне співвідношення між посадовими окладами і сприяла підвищенню авторитету керівників гідрометеорологічних організацій та залученню на керівні посади молодих фахівців-гідрометеорологів.

На жаль, зрівнялівка, не притаманна ринковій економіці, зруйнувала наявне справедливе співвідношення і призвела до кадрових проблем у нашій галузі. Перебуваючи на посаді директора організації, яка не має аналогів у Європі, я теж відчув на собі цю зрівнялівку. У 1988 році, коли заступив на посаду, мій оклад становив 345 рублів і перевищував оклад техніка-метеоролога більш ніж утричі. Нині це співвідношення знизилось до 1,9 раза.

Сподіваюся, що слова пана Немчінова, з яких я розпочав цю замітку, втіляться у життя вже наступного року.

Олександр КОСОВЕЦЬ,
директор Центральної геофізичної обсерваторії
ім. Бориса Срезневського,
член вченої
ради
Українського географічного товариства,

для «Урядового кур’єра»