Професійно-технічні заклади опинилися в патовій ситуації: цього року держава передала їхнє фінансування на місцевий рівень, але в областях по-різному реагують на проблему. «УК» дізнавався, як вирішують питання забезпечення й реформування мережі загалом в Україні та в найбільш проблемних регіонах.

Через брак фінансування професійно-технічні заклади впродовж кількох місяців виживали як могли: їх відключали від опалення й електропостачання, працівники не отримували зарплату, а учні — стипендії. Тож освітяни обстоювали свої права під стінами парламенту, перекривали дороги. Чи знайдено вихід із непростої ситуації?

Те, що система підготовки робітничих кадрів потребує ефективних змін, не секрет. Утім поки що найбільш відчутною стала зміна фінансування: з початку року держава переклала його на плечі місцевих бюджетів. Адже в кожній області краще знають, яких і скільки фахівців потребує регіональний ринок праці. Проте подекуди на місцях навіть за наявності коштів чиновники не поспішають виконувати закон, залишаючи навчальні заклади на межі існування.

З огляду на те, що в профтехзакладах учні здобувають не лише професію, а й повну загальну середню освіту, депутати вирішили надати таким закладам освітню субвенцію. Відповідні зміни до Бюджетного кодексу й Державного бюджету парламент ухвалив ще в лютому. Одначе Президент ветував ці закони.

За даними Міністерства освіти і науки, на середину березня із 383 профтехучилищ із бюджетів міст обласного значення 188 закладів профінансовані на цілий рік. Решту — лише частково. Так, на 1 місяць — 14 закладів, на 2 місяці — 23, на 3 — 122, на півроку — 36. Не отримали фінансування 29 навчальних закладів у восьми областях. На Харківщині — 10 ПТНЗ, на Волині — 5, на Одещині — 4, у Закарпатській і Луганській областях — по три, у Львівській — 2, на Рівненщині — 1.

Тож у березні відбулися збори працівників профтехосвіти з різних куточків країни, засідання Всеукраїнської асоціації працівників ПТО, критичну ситуацію галузі розглядали й на засіданні Комітету з питань освіти і науки Верховної Ради. У профільному міністерстві «УК» запевнили, що держава нещодавно надала 500 мільйонів гривень як освітню субвенцію для підтримки професійно-технічної освіти. Ці кошти розподілять між закладами, де ситуація найбільш критична. Та це лише тимчасово пригасить полум’я, що за два-три місяці зажевріє знову.

Розв’язувати проблему освітяни планують комплексно. Перші зрушення забезпечить ухвалення нових законів — рамкового «Про освіту» та «Про професійну освіту». В них прописано функціонування й вдосконалення мережі профтехосвіти, запровадження нових професійних стандартів, розроблених разом із працедавцями, а також створення у кожному регіоні рад стейкхолдерів.

За даними МОН, деякі ПТУ за галузями об’єднали у 84 навчально-практичні центри. «Створення таких центрів — хороша ідея, насправді їх створювали і раніше, але це лише частковий вихід із ситуації, — розповідає «УК» заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей. —Треба, щоб об’єднання ініціювали не зверху, а знизу, тоді можна очікувати на результат і синергію між закладами».

Ці та інші питання обговорювали нещодавно учасники конференції «Майбутнє робітничих професій: нові вимоги — нові підходи». Зокрема представники Федерації працедавців України повідомили, що за їхнього сприяння вже розроблено 40 професійних стандартів. Загалом для ефективного функціонування системи професійних кваліфікацій та істотної зміни якості освіти необхідно розробити і запровадити понад 200 професійних стандартів.

«Без працедавців ми не зможемо підготувати висококваліфікованого працівника, — наголошує Павло Хобзей. — Адже важливо не лише розробити нові стандарти, а й забезпечити під час навчання в професійно-технічному закладі три речі: витратні матеріали, сучасне обладнання і майстра, який може передати учневі свої вміння».

Серед актуальних проблем галузі не тільки створення ефективної мережі навчальних закладів та поліпшення матеріальної бази. Водночас потрібно координувати підготовку загальних (наскрізних) професій між регіонами та забезпечити мобільність учнів, сприяти профорієнтації школярів, піднімати престиж робітничих і технічних спеціальностей.

«Позиція міністерства чітка: систему професійної освіти потрібно передати на рівень області, — зазначає заступник міністра. — Адже саме в регіонах складають плани соціально-економічного розвитку, запроваджують інвестиційні проекти. Це дає змогу напряму співпрацювати з навчальними закладами, щоб готувати потрібних працівників». У МОН знають, що частина ПТУ не ефективна, тож вони повинні зробити свідомий вибір: іти в ногу з часом чи залишитися без перспектив.

Волинь: Із дірками в мільйони

Ольга СОЛОВЕЙ
для «Урядового кур’єра»

Голосуванням за Держбюджет-2016 народні депутати з подачі Кабміну подарували регіонам кота в мішку. Одним із таких шокових «сюрпризів» для Волині стало те, що на цей рік на потреби профтехосвіти область має знайти майже 180 мільйонів гривень.

Зміни зобов’язали область взяти під опіку 21 професійно-технічний навчальний заклад. 11 з них мають фінансувати з обласного бюджету, 5 — зі скарбниці Луцька, по 2 — з бюджетів Ковеля і Нововолинська й 1 — Володимира-Волинського. Загалом на ПТНЗ Волинь потребує 176,9 мільйона гривень. В обласному бюджеті на 2016-й на 11 закладів профтехосвіти, утримувати які має саме він, заклали 71,3 мільйона гривень. А ось із містами обласного значення і досі не все зрозуміло.

«Наприкінці січня ситуація складалася так, що тільки Луцьк не відвернувся від проблеми і став єдиним в області, де одразу заклали витрати на профтехосвіту в сумі 42,1 мільйона гривень. Також з області нам додатково спрямували 4,1 мільйона гривень стабілізаційної дотації. Однак до кінця року коштів не вистачить. Тож визнаю: проблеми будуть», — розповідає заступник Луцького міського голови Андрій Киця. У міськраді підрахували: очікувана потреба становитиме 10 мільйонів.

Утім, аналіз показав, що тільки 27% учнів цих ПТУ — лучани. До того ж, 1,5 тисячі учнів ПТНЗ здобувають середню освіту, а це фінансують із цільової субвенції, якої Луцьк потребує майже 11 мільйонів. Тому міська рада просила обласну порушити це питання на державному рівні. Ковель, Володимир-Волинський і Нововолинськ узимку заявили: грошей на профтехучилища не мають. На той час відповідні асигнування передбачали для них лише за рахунок коштів обласного бюджету в сумі 6,9 мільйона гривень. І до точки кипіння дійшло напередодні березневої сесії обласної ради, бо викладачі ПТУ в містах обласного значення вже два місяці сиділи без зарплат, а студенти — без стипендій. Тож люди організували під приміщенням пікет.

Тоді ситуацію вдалося втримати завдяки субвенції з обласної скарбниці в сумі 6,9 мільйона гривень. Щоправда, гроші покривали витрати за захищеними статтями бюджету за січень-лютий 2016-го.

Лише наприкінці березня Ковель передбачив на це фінансування певні кошти, однак їх вистачить лише на кілька місяців. У планах Володимира-Волинського — на найближчій сесії міськради передбачити гроші (щоправда, тільки на півроку). Нововолинськ уперто стоїть на своєму: коштів не маємо!

Щодо грошей від держави, то Волинь отримала на розв’язання проблем із ПТНЗ стабілізаційну дотацію обсягом 14 мільйонів 806 тисяч гривень, яку розподілили між обласним бюджетом та бюджетом Луцька.

— На жаль, на цілий рік на Волині на профтехосвіту коштів у повному обсязі немає, — визнає голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик.

За словами очільника області, у найближчих планах — наради щодо реформування профтехосвіти, щоб напрацювати комплекс заходів і подати на розгляд уряду.

— Нам потрібно стільки ПТУ, скільки потребує роботодавець, а не стільки, скільки хтось колись написав. І потрібно почути всі сторони, не робити різких кроків, але змінювати ситуацію. Інакше щокварталу зустрічатимемося з викладачами, що проситимуть гроші, — наголошує Володимир Гунчик.

Харківщина: Нарешті з’явилося прояснення

Володимир ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»

Ситуація навколо 10 професійно-технічних училищ Харківщини, розташованих у містах обласного значення, стала вирівнюватися. Ставши заручниками плутанини та розбіжностей позицій уряду, народних депутатів щодо джерел фінансування навчальних закладів профтехосвіти, 3 Куп’янських, 2 Лозівських. 2 Чугуївських та по одному в Ізюмі, Люботині й Первомайському училища були на межі виживання й протрималися понад два місяці на чесному слові й завдяки допомозі небайдужих людей та місцевої влади.

Як пояснив «УК» начальник управління освіти і науки Харківської облдержадміністрації Володимир Ігнатьєв, на початок квітня ради міст обласного значення вже передбачили певні обсяги фінансування цим навчальним закладам. Окрім того, Харківська облдержадміністрація допомагала вирішувати питання щодо неприпинення енергопостачання ПТУ. Та найголовніше — обласна рада вирішила підставити плече місцевим бюджетам, надавши містам обласного значення за рахунок держсубвенції половину потрібних коштів. Тут упевнені, що на сесії обласної ради, яка відбудеться 14 квітня, цю пропозицію схвалять.

Директор департаменту науки та освіти облдержадміністрації Анатолій Бабічев уточнив, що на утримання згаданих професійно-технічних навчальних закладів потрібно 72 мільйони на рік. «Ми спрямували їм 30 мільйонів. Це понад 45%. Думаю, що вже в найближчі тижні певні кошти працівники та студенти отримають. Цієї субвенції буде достатньо приблизно на півроку», — розповів керівник профільного департаменту.

Не зовсім втішною, проте обнадійливою арифметикою оперує, розповідаючи про поневіряння ПТУ, директор Вищого професійного училища №27 Валерій Кравцов. Він повідомив, що Куп’янська міська рада вже перерахувала училищу 2,5 мільйона гривень, що дало змогу розрахуватися з боргами за січень і лютий. Нині керівники трьох куп’янських ПТУ очікують на 7 мільйонів 182 тисячі 600 гривень, які пообіцяли спрямувати їм за рахунок держсубвенцій, чого вистачить на 4—6 місяців, якщо економити. «Найбільшою проблемою протягом цього періоду безгрошів’я була організація харчування соціально незахищених дітей. Добре, що міська рада знайшла можливість допомогти у вирішенні цього питання», — каже Валерій Кравцов.

Із боргами за минулі місяці почали розраховуватися і його колеги в Куп’янську та інших містах обласного значення. Однак жителів цих населених пунктів порятунок навчальних закладів профтехосвіти, що працюють на території їхніх міст, не радує, бо кошти, надані на ПТУ, мали спрямувати на модернізацію медицини, освіту, благоустрій та ремонт доріг.

Валерій Кравцов упевнений, що реформування зокрема галузі профтехосвіти починати треба зовсім з іншого. Він вважає, що передовсім потрібен закон про професійно-технічну освіту, треба розробити механізм його запровадження, заходи з виконання, розписати строки, провести реформу, а після цього вже передавати заклади на утримання місцевим бюджетам.