Ще з радянських часів Миколаїв здобув недобру славу міста наркоманів. На жаль, нині ситуація змінилася неістотно. Років із 30 тому міські наркомани були однаковими на вигляд: одягалися у велюрові кофтини, носили молдавські капці та кашкети-аеродроми. Вони збиралися групами, сиділи навпочіпки. Нинішні ж наркомани мають вельми добропорядний вигляд, якщо йдеться не про тих, хто у повній «відключці».  А ще раніше кололися, нюхали, курили, а нині вживають синтетичні наркотики. Об’єднує ж усіх їх те, що це ганебне явище для суспільства. А ще те, що саме суспільство і влада не завжди хоче бачити проблему.

Співзалежні від залежних

Для прикладу житейська історія. Розповіла знайома Марина. Два роки живе разом з Олександром. Знає, що в нього є племінник, проблемний хлопець, який вживає наркотик, і якось із другом пограбував перехожого. Шок для благополучної родини! Вирішили визволяти хлопця з очевидного ув’язнення. З’ясувалося, що через адвоката це коштує три тисячі доларів. У мами таких грошей немає. Щоб віддати борг, мама вирішила продати дачу, на якій вже років з 10 гарує Олександр. Коли розповідав Марині про це, мало не плакав — стільки сил вклав у неї. Засмутилася й Марина, і її рідні. Отже, до кола залежності від одного наркомана ввійшли відразу семеро, і серед них навіть ті, хто в очі не бачив того племінника.

Розповіла цю історію відомому в області борцеві з наркоманією керівникові громадської організації «Джерело» Павлові Казар’яну.

«Родина вчинила абсолютно неправильно, — каже Павло. — З такими, як той племінник, слід діяти жорстко. Перший варіант — в’язниця. Наркомани бояться в’язниці навіть більше, ніж смерті. Або ж слід поставити ультиматум: заплатимо за тебе після того, як підеш лікуватися.

Бачимо, що наркомани змінилися психологічно. Років із 10 тому можна було зачепити їхні синівські почуття, мовляв, чому ж так чините з мамою. Та нині це не працює, їм байдуже. А мамам раджу діяти немилосердно — аж до того, щоб вигнати дитину з дому, змінити замки і знову-таки заявити ультимативно: або лікуватися, або додому не пущу».

Звісно, на кожен випадок і на кожну історію нема універсального рецепта. Комусь підходять лише жорсткі методи, комусь допоможуть гуманніші.

Колишніх наркоманів не буває?

Поділився спостереженнями ще один із миколаївських борців з наркоманією засновник руху «Батьки проти наркотиків» Юрій Юрін. Каже, що офіційно зареєстровано 4000 наркозалежних. Це число можна сміливо помножити на десять. А у них же сім’ї, рідні, друзі, сусіди, які теж страждають. Сам Юрій не лише співзалежний, він постраждав. Нині відверто заявляє: його син наркоман. Щоб відвернути хлопця від остаточного падіння у прірву, батько доклав титанічних зусиль, допомогли друзі та знайомі.

— Андрій почав вживати наркотики років  з 10 тому, — ділиться Юрій. — Ми з дружиною вважали його дорослим і вже не так ретельно займалися вихованням. Помітили, коли було пізно. Навіть не хочу розповідати, через що пройшов, щоб витягти Андрія. Але він вже два роки «в чистоті», є такий вислів, тобто не вживає наркотиків. Хоч правду кажучи, колишніх наркоманів не буває. Є ті, хто і через 15 років «чистоти» повернувся до колишнього способу життя.

І Юрій Юрін, і Павло Казар’ян переконані, що в суспільстві склався стереотип щодо наркоманії. Чомусь вважають, що наркомани — це ті, хто колються, курять траву чи вживають спайси. Насправді наркоманія починається з того, як підліток закурив першу цигарку чи випив банку пива. Згодом усе лише наростає. І може статися, що одного дня хлопець чи дівчина  дійде до точки неповернення.

Убивча сила синтетики «від дизайнерів»

А дійти до цієї точки нині досить просто. Чи не в кожному місті України можна побачити надписи на стінах будинків з адресами сайтів і номерами телефонів, за якими можна придбати спайс. З англійської «спайс» — спеція, приправа. Але в цьому разі йдеться про групу нових наркотиків, жахливих за руйнівним впливом на людський організм, і легкодоступних. Нескладно просунутому підліткові зайти на сайт, замовити товар, перерахувати гроші на картку і швидко отримати дозу.

— Синтетичні наркотики — справжня біда, — каже Петро Казар’ян. — До нас у центр реабілітації для наркозалежних останні кілька років стала приходити молодь, яка абсолютно відрізняється від колишніх наркоманів. Багато хто з них лише кілька разів вживав спайс, але більшості допомогти вже неможливо, їхню свідомість зруйновано, їх не можна соціалізувати повною мірою. На відміну від давніх наркотиків, спайс накопичується в організмі й не виводиться. Тому його вплив такий руйнівний. Ні самі наркомани, ні їхні батьки, як правило, навіть не встигають зрозуміти, яка біда прийшла в їхнє життя.

Павло розповів, що нині навіть з’явився новий термін — «дизайнерські наркотики». Спеціалісти наркобізнесу змішують різні препарати, інколи з речовин, які самі по собі не наркотичні, не заборонені. Наркоманові ж кортить похвалитися: «Мені не потрібен ваш примітивний кайф, я вживаю дизайнерські наркотики». Зовсім не дурні ділки наркобізнесу, які заробляють мільйони. Утім, прикрити «спайс-лавочки» непросто.

Яскравий приклад активізації громадськості проти торгівців смертельним зіллям спостерігали в Миколаєві торік у липні. Тоді небайдужі миколаївці затримали наркодилерів, які розповсюджували листівки з рекламою спайсів, віддали їх в руки правоохоронців. Злочинці в усьому зізналися, але… через кілька днів прокуратура відпустила їх на волю. Один з активістів журналіст Андрій Лохматов зазначив: «Ми розуміємо, які слабкі потуги роблять правоохоронці, щоб хоч когось знайти й затримати. Уже не йдеться про те, щоб розкрити всю систему. Але бачимо, як розвивається цей бізнес і які ходи знаходять, щоб достукатися до нових аудиторій молоді й підлітків. Ми готові допомагати правоохоронцям, якщо побачимо, що наші зусилля не марні».

Після цього влітку власкор «УК» надіслала до Міністерства охорони здоров’я інформаційний запит. У ньому чотири запитання: чи внесено до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів такі речовини, як спайси, мікси, солі, екстазі? Коли востаннє оновлювали Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів? Які речовини було додано до нього? Як регулярно Нацполіція звертається до Міністерства охорони здоров’я із проханням внести до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів нові речовини, що мають психотропний вплив на організм людини? Відповіді не отримано. Тож прошу і цю публікацію в «УК» вважати черговим інформаційним запитом.

«Джерело» нового життя

Павло Казар’ян років 15 займається реабілітацією наркозалежних.

10 років у Миколаївській області існує громадська організація «Джерело» та однойменний центр ресоціалізації наркозалежної молоді. За ці роки завдяки програмам центру до життя повернулися 49 людей. А днями Павло похвалився: цього року вже є перший випускник — Антон з Одеси.

Нині під опікою громадської організації існують три центри: «Джерело», «Світлий дім» та Freedom, де живуть і проходять курс реабілітації та ресоціалізації майже 60 осіб.

— Ми не лікуємо наркоманію таблетками, — продовжує Павло, — це безглузда витрата часу і коштів. Безумовно, детоксикація — важливий крок, але він не основний. Медикаментозне лікування наркозалежності триває в наркоклініці 3—21 день. Психологічна ж залежність долається роками. Основне наше завдання — щоб наркозалежний не повернувся до вживання наркотиків. Це складно, необхідний тривалий психолого-педагогічний процес. У наших реабілітаційних центрах немає няньок, прибиральниць і кухарів, а також немає охоронців, колючого дроту та ґрат на вікнах. Нам це все не потрібно, у нас на лікуванні лише ті, хто хоче жити.

Вилікувати одну людину непросто, але можливо. Складніше вилікувати суспільство. І від стереотипів, що наркоман — негідник, і від того, що винуватці — батьки, і від того, що зло непоборне. Тоді, можливо, проблема поширення наркоманії стане не тільки справою громадськості, а й завданням влади, право-охоронців, медичних працівників, освітян.