Історичний досвід переконує: кожна, навіть найстрашніша епідемія колись закінчується і життя триває. Інша річ, що це буде за життя.

Світовий банк вже прогнозує падіння ВВП України на 3,5%, тоді як світової — на 1,9%. Тобто рецесія очікується глобальна, але у нас — майже вдвічі більша, ніж в інших. Інфляція сягне майже 9%, а реальні доходи українців впадуть щонайменше на 4%.

Це якщо у другій половині року епідемія спаде. В інакшому разі все буде набагато гірше. До речі, недавно оприлюднений прогноз МВФ якраз набагато гірший — падіння ВВП до мінус 7,7% наприкінці 2020 року.

Коли настане відновлення?

За найбільш оптимістичним сценарієм, відновлення української економіки почнеться наприкінці літа — на початку осені, припустив директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин у коментарі інтернет-виданню «Слово і діло». На відновлення, вважає експерт, піде мінімум рік (ми вважаємо таке припущення аж занадто оптимістичним).

Вочевидь, аби не піти найгіршим сценарієм, слід оцінити всі ризики і вчасно вжити якихось запобіжних заходів. І зауважимо, що особливо розраховувати на закордонну фінансову допомогу не варто, у них своїх турбот вистачає — як у тому старому анекдоті: а кому зараз добре? Вкладатимуть у нас гроші лише ті, хто має в Україні свій інтерес — братимуть участь у великій приватизації підприємств чи купівлі української орної землі, яка нині перебуває в державній власності. Однак те й інше поки що відтерміновується.

Щоправда, експерти зауважують і на кількох позитивних моментах. Нині золотовалютні резерви держави сягнули $26 млрд — це найвищий показник із 2012 року. З ринку виведено деякі проблемні банки. Розвинулися експортні ринки, держава вже не відчуває критичної залежності від ринку однієї-єдиної країни (сусідньої). Є галузі, які навіть в умовах карантину не припинили зростання — це найперше ІТ та АПК.

Уряд свідомий майбутніх труднощів і розробляє програму підтримки економіки після завершення епідемії із залученням провідних експертів, науковців та бізнесменів. Про це днями повідомив Прем’єр-міністр Денис Шмигаль. Він доручив новопризначеному міністрові економіки Ігореві Петрашку напрацювати кілька сценаріїв можливих економічних наслідків для країни від поширення коронавірусу.

Економіка є, роботи нема

Варто зазначити, що економічні процеси мають певну інертність і даються взнаки через деякий час після зникнення причин, які їх породили. Міністр економічного розвитку вважає, що основні наслідки впливу коронавірусу на економіку стануть помітні лише за 3—6 місяців і позначаться найперше на виробничій сфері. Відповідно слід підтримати вітчизняного виробника, якщо ринки інших країн запровадять заходи протекціонізму задля підтримки власних економік, тобто створити потенціал зростання в самій Україні.

Головна загроза, яка вже виникла — масове безробіття. Нині за підсумками різних опитувань, від третини до половини тих, хто працює, вже втратили роботу через карантин. Єдина галузь, якої масове безробіття поки що не торкнулося, — АПК, а спиртова навіть розширила виробництво через зрослий попит на спирт для медичних потреб.

Очікується скорочення таких трудомістких видів діяльності, як житлове, промислове та дорожнє будівництво — не лише в Україні, а й за кордоном. Тобто виїхати на заробітки за межі країни буде важче не лише через скорочення обсягів цих робіт, а й тому, що уряди інших країн, поза сумнівом, вживатимуть обмежувальних заходів, аби забезпечити роботою насамперед власне населення.

Важко бути малим

Окрема доля у малого та середнього бізнесу. І раніше умови його існування важко було назвати тепличними, а тепер його подушка безпеки (тобто фінансовий ресурс) виявилася настільки тонкою, що крізь неї відчутні всі стусани долі.

Багато малих підприємств, особливо у сфері обслуговування, в умовах карантину закрилися, і чи відновлять вони діяльність — велике питання. Адже бізнес — не електрочайник, який можна сховати в комору на рік, а потім увімкнути, і він працюватиме, як раніше. Тут клієнтуру втрачено, персонал розбігся, оренду приміщення не подовжують, і ще багато негативних чинників, які заважатимуть повернутися до попередньої діяльності. А головне — кредит на відновлення діяльності чи створення нового підприємства ніхто не дасть, якщо не буде запроваджено спеціальну програму (або її не виконуватимуть).

Єдині, хто виграв від карантину, — це сервіси з надання онлайн-послуг та доставки товарів додому. Деякі експерти зараховують сюди й продавців товарів для домашньої творчості та рукоділля — мовляв, аби було чим зайнятися під час вимушеного сидіння вдома. Утім, коло клієнтури тут порівняно невелике — і раніше не всі могли собі дозволити такі покупки, тепер і поготів.

Отже, значний прошарок населення залишився без засобів до існування, і не лише самі підприємці, а й інші працівники та партнери. Однак саме малий та середній бізнес вважається основою політичної стабільності будь-якої держави, запобіжником проти соціальних заворушень. Якщо цей соціальний прошарок тане, появу тих заворушень можна прогнозувати майже зі стовідсотковою впевненістю з огляду на загальне зниження життєвого рівня населення.

Держава у цьому разі помітно вплинути на ситуацію не зможе, адже вона є великою проблемою навіть для потужніших економік, а в нас просто не вистачить ресурсів. Якщо взяти до уваги обіцяні Президентом та урядом соціальні заходи — виплати пенсіонерам з малою пенсією, працівникам, звільненим під час карантину, надбавки до житлових субсидій тощо, — то виконання цих заходів потребує істотних надходжень до бюджету. А тим часом надходження від малого бізнесу і значної частини великого припиняються, тобто питання наповнення бюджету постає руба.

Закордонна допомога від українців

Варто згадати ще про одне значне джерело коштів, які хоч і не йдуть напряму до бюджету, однак корисні для економіки, бо підживлюють споживчий попит. Маємо на увазі грошові надходження від українських заробітчан за кордоном. За дуже приблизними підрахунками, ці надходження сягають принаймні $12 мільярдів — набагато більше, ніж нам може надати МВФ, за найоптимістичнішими прогнозами.

Тепер і цей грошовий потік припинився і чи відновиться — питання спірне. Скажімо, в економіку Польщі українці вже інтегрувалися настільки міцно, що поляки тепер не можуть без них обійтися, особливо в будівництві та сільському господарстві. Спілка фермерів Польщі заявляє, що без українців не вдасться зібрати врожай фруктів та ягід, а це велика стаття польського експорту.

З одного боку так, а з другого — коли буде знято карантинні обмеження на кордонах країн і чи не буде введено якихось обмежень на ринках праці інших держав для наших співвітчизників — поки що велике питання. Чи вдасться створити для них робочі місця в Україні з конкурентною зарплатою — питання ще більше. Щоправда, Денис Шмигаль повідомив, що зі зняттям карантинних обмежень уряд розпочинає програму створення 500 тисяч робочих місць.

Це потрібно, але м’яко кажучи, трохи запізно. Адже світову економічну кризу прогнозували ще до початку пандемії, коронавірус лише прискорив її настання. Натомість попередній уряд бадьоро вдавав, ніби цього не помічає, а нинішньому дістався важкий спадок.