Понад два місяці тому здійснилися наші очікування: нарешті без бюрократичних перепон, довжелезних черг у консульствах і візових центрах українці можуть рушати до Європи. 11 червня, коли «двері безвізу» на Закарпатті відкрив Президент України Петро Порошенко, стало частиною історії. Та після святкових вітань настали будні. І саме період після оплесків і фанфар мав засвідчити, чи пішло життя на кордоні по-іншому, європейським руслом.

Ті, хто раніше ніколи не бував у пунктах перетину кордону, сподівалися на миттєве його проходження: мовляв, покажу біометричний паспорт — і я вже там. Інші, хто неодноразово проходив цю процедуру, знають, що є і прикордонний, і митний огляд, і що їх не можна ні змінити, ні скасувати, як неможливо зовсім позбутися автомобільних черг перед шлагбаумом. Бо кордон — це і боротьба з контрабандою, і виявлення нелегалів, і, зрештою, наповнення державної скарбниці.

Оцінювати дії митників і прикордонників за два місяці, що минули від впровадження безвізу, з професійного боку залишмо їхньому керівництву. А ось як мандрівники бачать процес перетину кордону, відчувають його на собі, — про це маємо право говорити.

...Картина на пункті переходу «Тиса», що на українсько-угорському кордоні, до болю знайома: десятки легкових автомобілів (вантажні йдуть окремо) чекають не менш ніж дві години. Велике щастя, якщо за цей час вдасться просунутися до будок, у яких оформлюють документи. Почергово підходять прикордонник і митник по паспорти. І повторюється той самий, що раніше, сценарій — збирання і сканування паспортів. Ніхто не може зрозуміти, чому ті відомості, які внесла у свою базу прикордонна служба, не може одночасно використовувати митна. Технічних перешкод цьому немає, тим паче що відомства не ворожі одне одному, їхні працівники працюють поряд. Якщо з якихось причин взаємної довіри немає, то це вже інше питання. Що така ситуація суперечить бажанням мандрівників швидко і з комфортом перетнути міждержавну межу, — нічого не сказати. Назустріч їм повинні б іти працівники держслужб, а цього немає. Хіба це по-державному і по-європейськи?

На кордоні кожна хвилина дорога, бо людям потрібно кому на відпочинок, кому на лікування, кому до родичів, які вже чекають. А тут — виходь з авто й неси паспорт спочатку працівникам однієї, а потім іншої служби. Прикордонники і митники з угорського боку не змушують людей виходити з автомашин — навпаки, просять залишатися на місцях і самі підходять по паспорти, приносять їх. Українські ж колеги угорців неначе лінуються вийти зі своїх будок, вимагаючи від кожного пасажира приходити до віконечка і засвідчувати шану перевіряльникові. До слова, ці посадовці порушують інструкції, які зобов’язують підійти до авто, взяти документ від кожної особи і після завершення його огляду повернути.

З невідомої причини українські службовці на КПП завжди відстають від ритму угорців. Після проїзду автомобілів у зону відповідальності нашої сторони починаються затори. На мосту через Тису на однойменному пункті переходу авто годинами стоять без руху. Неминучі і скандали, бо ті, хто «рідніший» серцю прикордонників або митників, рвуться без черги. Їм на заваді — усі інші...

Емоції в людей б’ють через край, коли не проходять через КПП до завершення його роботи. «Стояли півтори години перед шлагбаумом на «Дзвінковому»: митники довго радилися між собою та так і не пропустили жодної машини, — ділиться думками водій Анатолій Лоєнко, який часто возить туристів в Угорщину. — Довелося їхати на «Лужанку» і дві з половиною години стояти вже в іншій черзі».

Та й режим роботи КПП не сприяє комфортним поїздкам. Більшість КПП зачиняється о 20-й, декотрі — о 17 годині, і до наступного ранку — на замку.

Скільки мовилося про веб-камери, які давали б змогу побачити, чи є черги, проте віз і нині там. Живого зображення на сайті Держприкордонслужби не видно, хоч воно там і анонсоване. Немовби і є, і немає...

Обнадіює повідомлення прес-служби Державного агентства автомобільних доріг України: шляховики до осені капітально відремонтують 11,5 кілометра автодороги, яка вестиме до нового пункту пропуску між українським селом Велика Паладь і угорським Надьгодош. У сусідній країні під’їзд до КПП вже споруджено, нам залишається виконати свою частину роботи.

До того ж угорська сторона зобов’язалася побудувати спільний пункт контролю, в якому українські й угорські прикордонники й митники оформлюватимуть документи спільно. Це спростить перетин кордону, позбавить цю процедуру додаткових формальностей, заощадить час і збереже нерви тисяч співвітчизників.

Питання про новий КПП обговорювали на міждержавному рівні понад 10 років. Якщо тепер обидві сторони виконають свої обіцянки, то вже можна буде сказати напевне, що не лише безвіз, а й інші реалії, що з ним пов’язані, додають нам європейських перспектив.