Одна з важливих на сьогодні соціальних тем, яка турбує, напевно, всіх — і працівників, і роботодавців та представників профспілок, — це ухвалений у першому читанні проект нового Трудового кодексу України. Які нововведення чекають у цьому зв’язку на українців та про ставлення до цього документа фахівців Мінсоцполітики розповів заступник міністра Віктор Іванкевич.
— Нині є різні думки і ставлення до проекту документа. Дехто вважає, що остаточне його ухвалення може послабити позиції працівників у стосунках із роботодавцями. Але хочу запевнити, що це не так. Адже його детально опрацювали представники міністерства із залученням профспілок і об’єднань роботодавців. Тож нині його рекомендовано як такий, який можна ухвалити як у першому, так і в другому читанні. А пізніше можна доопрацювати, якщо знадобиться, — наголосив посадовець.
Продиктовано життям
Він зокрема нагадав, що нині вищим законом щодо трудових відносин в Україні є Кодекс законів про працю (КЗпП), і пояснив, що якщо проект закону буде ухвалено, то саме він стане у цій сфері найголовнішим законом. І всі решта законів, що їх, можливо, ухвалюватимуть на його розвиток, не повинні суперечити духу Трудового кодексу. Тому якщо виникатимуть ситуації, що якусь норму можна трактувати як на користь працівника, так і на користь роботодавця, то саме Трудовий кодекс передбачає, що в такому разі її слід трактувати виключно на користь працівника.
Як відомо, старий Кодекс законів про працю ухвалено ще 1961 року, і в ньому нема норм, які вже давно слід ухвалити для відкритого суспільства. Наприклад, у новому документі є положення щодо права на репатріацію працівників (доправлення моряків додому з портів інших держав, куди вони потрапили не з власної волі або через певну форс-мажорну ситуацію). Зокрема, стаття 256 визначає, що працівники можуть скористатися таким правом:
♦ коли добіг кінця строк трудової угоди на конкретний рейс за кордоном;
♦ у разі захворювання, травм чи з інших причин, які підтверджені медичним висновком;
♦ у разі катастрофи транспортного засобу, на якому працював працівник;
♦ якщо власник транспортного засобу не може далі виконувати свої зобов’язання перед працівником через банкрутство, продаж транспортного засобу, зміну його реєстрації або арешт чи з інших аналогічних причин;
♦ коли транспорт без згоди працівника вирушає в зону бойових дій.
Така законодавча ініціатива продиктована сучасним життям. Адже нині трапляється, що українські моряки змушені залишатися фактично без засобів до існування у портах інших держав, і роботодавець не виконує своїх зобов’язань щодо того, щоб доправити цих людей до їхніх домівок. Тож новий кодекс передбачає, що якщо роботодавець зробити цього не може, це має зробити держава Україна через свої закордонні установи за державні кошти, а вже потім виставити грошові претензії роботодавцеві в судовому порядку.
У новому документі також містяться норми права щодо недопущення дискримінації у сфері праці. Це директиви Ради Європи щодо імплементації принципу рівності між особами незалежно від раси та етнічної належності. Усі ми були свідками, як нелегко проходило голосування у ВР щодо змін до чинного кодексу. Але саме за такими нормами працює весь світ, вони дають право і можливість інспекції праці створити належні механізми розслідування, якщо будуть звернення від працівників або шукачів роботи щодо такої дискримінації. До нового кодексу планують внести норму про те, що для працівника буде достатньо заяви про можливу дискримінацію. Далі йому не потрібно буде нічого доводити. А ось роботодавець, який вважатиме, що його звинувачують безпідставно, повинен буде довести, що дискримінації не було.
Також новий кодекс передбачає збільшення мінімальної відпустки громадян, які працюють, до 4 тижнів, або 28 днів. Це передбачено директивами Ради Європи та соціальною хартією. Як відомо, за чинним законодавством нині мінімальна відпустка становить 24 календарних дні.
Ще проект кодексу містить норми, які концептуально по-новому визначають механізм нового врегулювання трудових відносин між роботодавцем і працівником. Наприклад, оформлення таких трудових відносин через укладення трудового договору виключно в письмовій формі. Адже чинний КЗпП дозволяє це робити як у письмовій, так і в усній формі. І тому часто використовують саме усну форму з обов’язком роботодавця оформляти це внутрішнім наказом.
Серед нововведень — визначення професійної службової кар’єри та засобів її здійснення, які спонукатимуть працівників відповідальніше виконувати свої обов’язки, а роботодавця — створювати належні умови і рівні права для працівників для їхнього професійного зростання, просування та підвищення по службі.
Не бути «на прив’язі» в роботодавця
А ще проект кодексу пропонує нову норму щодо самостійного планування працівником свого робочого часу (дня) за умови чіткого дотримання ним визначених роботодавцем термінів виконання робіт. Застосування цієї норми в майбутньому може стати дієвим інструментом, дуже зручним та вигідним працівникові, оскільки в нього буде гнучкий самостійно визначений графік та більше вільного часу, який він зможе планувати з користю для себе (наприклад, присвятивши його іншим видам зайнятості та поліпшивши своє матеріальне становище) чи родини. Це вигідно і роботодавцеві, адже зменшить використання ресурсів на робочому місці.
Проект також регламентує можливість виконання роботи працівником удома. Це, на погляд фахівців Мінсоцполітики, дуже перспективна норма, адже дасть змогу істотно зекономити час і витрати працівника на проїзд до місця роботи та додому, а роботодавцеві — зекономити гроші для облаштування нових робочих місць.
Отже, у Мінсоцполітики переконані, що ухвалення нового Трудового кодексу однозначно зробить ринок праці в Україні гнучкішим та адаптованим до сучасних викликів, зокрема інтеграційних прагнень національного ринку праці до європейського в подоланні економічних проблем, проведенні ефективних структурних реформ та виході на траєкторію сталого розвитку.
Ми в Google+