Найбільша увага України та міжнародної спільноти прикута до переслідувань громадян та перетворення Криму на «непотоплюваний авіаносець», який загрожує всім країнам Чорноморського регіону. Але держава-окупант завдає надзвичайної шкоди унікальній та різноманітній природі Криму, яку вважали справжнім скарбом, дуже любили й цінували.

Якщо збитки від втрати промислових підприємств на території Криму, морських портів та інших інфраструктурних об’єктів можна хоч приблизно порахувати, то повністю оцінити шкоду, заподіяну екології півострова, можна буде через десятки років і лише після деокупації. Наслідки таких дій, як варварське викачування підземних вод, діяльність екологічно небезпечних підприємств є довгостроковим впливом на навколишнє середовище й мають накопичувальний ефект. А такі дії, як ліквідація природних заповідників, що спричиняє зникнення унікальних для всього світу флори і фауни, не можуть бути взагалі компенсовані!

Мілітаризація — головна загроза

Головним пріоритетом розвитку Криму був туризм, який передбачав збереження природних ландшафтів та екології, оскільки саме вони найбільше приваблювали туристів. Окупація повністю змінила цю ситуацію. Для росіян цінність Криму полягає в його геополітичному розташуванні, а не туристській привабливості. Росія прагне перетворення півострова на серцевину російського військово-політичного впливу в Чорному та Середземному морях. Так, усе, що не сприяє реалізації цієї мети, зайве і непотрібне. Місця для розвитку туризму, збереження природної спадщини та покращення екології в політичній системі, спрямованій на військове домінування над іншими країнами, просто не може існувати.

У 2015 році АТ «Российский институт градостроительства и инвестиционного развития «Гипрогор» була розроблена «Схема территориального планирования Республики Крым». У 6-ій книзі, яка повністю присвячена природоохоронній діяльності, двічі зустрічається таке: «Исходя из интересов РФ в области обороны и безопасности, границы ООПТ («особо охраняемые природные территории») могут быть скорректированы». «Особо охраняемые природные территории» — це російські відповідники об’єктів природно-заповідного фонду в Україні. Це означає, що, починаючи з 2014 року, такі перлини природи Криму, як Казантип, Карадаг, Кримський природний заповідник і багато інших спіткала доля персонажа давньогрецьких легенд, над яким на кінській волосині висить Дамоклів меч.

Наголоси окупаційної політики Росії вже розставлені. Головне місце відведено танкам і артилерії, а екології надано статус розхідного матеріалу. Уже зараз наслідки мілітаризації є не гіпотетичними, а цілком реальними.

Провідну роль у знищенні кримської природи відведено Чорноморському флоту. Керівництво ЧФ успішно виконує цю роль завдяки постійним тренуванням військовослужбовців на території Опукського заповідника та інших полігонах; стрільбам бойових кораблів у Чорному морі та обслуговуванню значної кількості бойової техніки, яких щороку стає дедалі більше.

Протягом 2014—2019 років у безпосередній близькості з Опукським заповідником і на його території було зафіксовано щонайменше 89 випадків проведення бойових стрільб, практичних бомбометань і ракетних пусків. Такі дії завдають непоправної шкоди природі, унеможливлюють гніздування рідкісних і зникаючих видів птахів, знищують площі зростання рідкісних диких тюльпанів і загрожують збереженню державної пам’ятки регіонального значення «острови Скелі-Кораблі».

Інфраструктурний тиск

Мілітаризація Криму і створення придатної для військових цілей логістики реалізує масштабні інфраструктурні проєкти, які зневажають екологію. Це будівництво Керченського мосту й траси «Таврида», на які було використано, за підрахунками експертів Моніторингової групи «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень», близько 56% коштів федеральної цільової програми «Соціально-економічний розвиток Республіки Крим та м. Севастополь до 2020 року» — головного джерела дотацій окупованого Криму протягом 2014-2018 років.

Будівництво автотраси «Таврида» в окупованому Криму завдало значних збитків лісосмугам. На багатьох ділянках будівництва вирубали придорожню лісосмугу, яка захищала від шквалистих вітрів зі сходу. Загалом, за інформацією з відкритих джерел, для побудови траси було знищено близько 110 000 дерев поблизу Севастополя, зокрема сосну Станкевича та ялівець високий, що занесені до Червоної книги України.

Ще більше шкоди екології Криму завдало будівництво мосту через Керченську протоку. Забруднення морської акваторії, порушення природного відтворення водних біоресурсів, знищення пам’ятки природи «Острів Тузла» — наслідки реалізації імперського проєкту року. За інформацією прокуратури АРК, будівництво Керченського мосту може спричинити регіональну екологічну катастрофу, оскільки різка зміна хімічного складу води призведе до загибелі багатьох живих організмів, зокрема дельфінів, занесених у Червону книгу. За оцінкою фахівців Інституту водних проблем і меліорації НАН України, орієнтовні збитки, завдані навколишньому середовищу Чорного та Азовського морів під час будівництва Керченського мосту, становлять не менше 10 млрд грн.

Військовий трофей

Ставлення російських окупантів до природи як до військового трофея позначилося і на регіональному ландшафтному парку «Бакальська коса». З 2015 року компанія «Экоюжгеоразведка» відновила промисловий видобуток піску на родовищі «Бакальська банка», яке розташовується в кількох кілометрах від ландшафтного парку.

Випадки здійснення цією компанією незаконного видобутку піску поза межами родовища виникали і до окупації, зокрема в 2012 році. Проте тоді незаконну діяльність вдалося зупинити. У Верховній Раді України в 2013 році було зареєстровано проєкт постанови «Про заходи щодо збереження регіонального ландшафтного парку «Бакальська коса» в АР Крим», яким передбачалося затвердити програму збереження та відновлення унікальної пам’ятки природи, а також розширення охоронної зони. Але у зв’язку з окупацією проєкт було відкликано.

Після окупації видобуток піску здійснювали як безпосередньо на родовищі «Бакальська банка», так і за його межами на території ландшафтного парку. Окупаційна влада півострова свідомо вела незаконну діяльність, оскільки видобутий пісок використовували для будівництва Керченського мосту. Це спричинило затоплення приблизно 10 га території ландшафтного парку, забруднення ділянок узбережжя і знищення одного з наймальовничіших куточків України, який місцеві жителі називали українськими Мальдівами.

Але найціннішими об’єктами є природні заповідники, які здатні забезпечити розвиток тваринного, рослинного світу і самих жителів Криму. Наприклад, завдяки Кримському заповіднику жителі Сімферопольського та Бахчисарайського районів, Севастополя, Ялти, Алушти забезпечені чистими водою та повітрям. Саме тому наслідки знищення природно-заповідних територій у майбутньому відчують всі кримчани.

Природні заповідники опинилися під загрозою, оскільки для окупантів це лише придатне місце для облаштування мисливських господарств, зон відпочинку та приховування військових об’єктів від сторонніх очей. 4 червня 2014 року окупаційна адміністрація Росії розпорядженням «Ради міністрів Криму» № 464-р незаконно передала Кримський природний заповідник у користування Управлінню справами Президента РФ, що перетворило його на заповідно-мисливське господарство. А вже 2018 року цьому заповіднику було незаконно надано статус національного природного парку. Такі зміни є переломними, оскільки на території національного парку дозволено організацію господарської та рекреаційної діяльності, що унеможливлює збереження гірських заповідних лісів, тваринної та рослинної різноманітності. Карта-схема зонування території національного парку «Кримський» лише підтвердила найгірші припущення.

Доля Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника під окупацією була вирішена постановою уряду РФ від 13 вересня 2018 року № 1091. Відповідно до неї заповіднику було незаконно надано «федеральний» статус. За рік до цього розпорядженням так званої Ради міністрів Республіки Крим площу заповідника було скорочено з 14 523 до 14 459 га, тобто на 64 га. Виключення зі складу заповідника однієї з найпривабливіших територій України було омріяною метою багатьох бізнес-структур, але реальністю це стало лише після окупації.

4 серпня 2015 року розпорядженням т. зв. Ради міністрів Республіки Крим було ліквідовано і перетворено на природний парк регіонального значення національний природний заповідник «Мис Мартьян». Цей заповідник без перебільшення унікальний. Адже це одна з небагатьох територій Чорноморського регіону, на якій збереглися середземноморські ландшафти. Після незаконного скасування окупантами заповідного статусу мису Мартьян його природна цінність буде втрачена.

Безводна північ

Якщо знищення заповідників — це результат діяльності та свідомої політики окупаційної адміністрації РФ, то екологічна катастрофа на півночі Криму — результат їхньої бездіяльності та неспроможності.

Географія диктує умови, за якими північна частина Кримського півострова є надзвичайно посушливою та фактично напівпустелею. Змінити цю особливість вдалося завдяки будівництву Північно-Кримського каналу в 60-х роках минулого століття. Штучний водний шлях миттєво перетворився на головну артерію півострова та став органічною складовою екосистеми і зробив можливим розвиток сільського господарства та рослинності.

Перекриття Північно-Кримського каналу в 2014 році спричинило повернення півночі Криму до природного стану напівпустелі. У 2018 році Міністерство з питань тимчасово окупованих територій України оприлюднило результати дослідження рослинного покриву півострова — Крим поступово перетворюється на «голодний степ».

Знищення рослинності стало закономірним наслідком перекриття Північно-Кримського каналу у зв’язку з окупацією. Але найбільший негативний вплив мала байдужість російської окупаційної влади до екології півострова, що стало причиною катастрофи на півночі Криму. Діяльність підприємств хімічної промисловості з моменту їхнього запуску залежали від дніпровської води. З початком окупації її відсутність намагалися компенсувати збільшенням видобутку підземних вод, але розвіданих запасів було недостатньо. Дефіцит води призвів до викиду в повітря отруйної речовини із заводу «Кримський титан» у 2018 році, що призвело до захворювань дихальних шляхів у жителів, забруднення повітря та знищення природи.

Владислав МІРОШНИЧЕНКО,
головний консультант
Представництва Президента України
в АР Крим,
для «Урядового кур’єра»

Насамкінець.  Тимчасова окупація Криму вже завдала екології півострова великої шкоди. Беручи до уваги нинішні тенденції мілітаризації півострова та курс на максимально швидке використання природних ресурсів (підземних вод, корисних копалин, природного газу тощо), екологічна ситуація лише погіршуватиметься.