На виконання пункту 4 статті 7 Указу Президента України від 9 грудня 2010 р.  №1085 (2085/2010) «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Кабінет Міністрів України своєю постановою ліквідував понад 40 урядових органів (відповідний документ від 28 березня 2011 р. оприлюднений на Урядовому порталі),  в тому числі й Державну інспекцію з контролю за цінами. Але контролювати ціни держава не відмовилась, бо це її природна функція: у всіх країнах світу, навіть з розвиненою ринковою економікою, запроваджуються різні методи державного регулювання цін.

Але хто і як тепер в Україні контролюватиме та регулюватиме ціни? Однозначної відповіді на це запитання досі немає. Втім, прояснити деякі моменти ми попросили начальника Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві Максима ГЛУЩЕНКА.

— Максиме Михайловичу, в суспільстві нині окремо існують кілька версій розвитку подій. Наприклад, обговорюється можливість передачі функції Держінспекції з контролю за цінами (Держцінінспекції) іншим міністерствам і відомствам, нацкомісіям, контролюючим органам із забезпечення цінової стабільності. Так, Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) контролюватиме ціни на ліки: воно ж на цьому «знається краще за всіх». І таке інше.

— Почнемо з прикладів, так буде зрозуміліше. Припустимо, у разі передачі функцій Держцінінспекції іншим контролюючим органам можливий конфлікт інтересів усередині  одного органу виконавчої влади. Наприклад, якщо функції контролю за ціноутворенням в системі охорони здоров’я надати Держінспекції з контролю за якістю лікарських засобів, то це призведе до повної безконтрольності держзакупівель ліків та медичного обладнання, які закуповуються та реалізуються через структури МОЗ. Оскільки вищезгадана лікінспекція входить саме в систему цього міністерства і не зможе дати об’єктивну оцінку та неупереджено проводити перевірки за цим напрямком.

Як ви вважаєте, вдасться в такому разі уникнути корупції, змови, розкрадання бюджетних коштів? Якою буде ціна на ліки, якщо встановлювати й перевіряти її правомірність буде лише один орган, чи буде конфлікт інтересів в одному органі вирішено на користь держави? Ці питання, як кажуть, є риторичними.

І ще один приклад щодо «дієвості» в лапках відомчого контролю за цінами та тарифами. У травні цього року в прямому ефірі програми «Шустер Live» на Першому Національному телеканалі заступник директора науково-технічного центру «Психея» Геннадій Рябцев жорстко критикував існуюче регулювання цін на ринку нафтопродуктів. За словами експерта, міністерство організувало… картельну змову з великими компаніями на ринку нафтопродуктів, які визначали рекомендований ціновий коридор. Але як він розраховується? Не відомо. Тоді пан Рябцев зауважував на тому, що Антимонопольний комітет України чомусь цим не цікавиться.

— Як ви вважаєте, чи буде ефективною децентралізація функції контролю за цінами і передача її органам місцевого самоврядування?

— Слід зазначити, що на нараді в травні цього року перший віце-прем’єр-міністр — міністр економічного розвитку і торгівлі Андрій Клюєв оприлюднив інформацію про підсумки перевірки роботи житлово-комунального господарства. Андрій Петрович констатував, що в окремих регіонах мало місце штучне завищення житлово-комунальних тарифів через недостовірні дані про знос інженерних мереж, використання застарілих норм споживання, внесення до структури тарифу рекламних і консалтингових послуг, завищення вартості оренди автотранспорту. «Ми не дамо наживатися на тарифах і паразитувати на державному та комунальному майні», — жорстко заявив тоді міністр і попередив, що якщо після проведення перевірок ситуація в галузі не зміниться і гроші будуть так само виводити в офшори і «тінь», то уряд порушуватиме питання про відповідальність голів обласних адміністрацій.

Оскільки саме органи місцевого самоврядування наділені правом встановлювати ціни і тарифи, а контроль за їх формуванням та застосуванням здійснює Державна інспекція з контролю за цінами,  вона виступає в ролі незалежного арбітра, який не дозволяє перекладати неефективність роботи комунальних підприємств на плечі споживачів.

— Часто підприємства скаржаться на збільшення кількості перевірок різними контролюючими органами, що відволікає їх від виконання своїх функцій. Яким чином можливо оптимізувати  тиск на підприємства?

— Більшість контролюючих органів здійснюють контроль за дотриманням технічних характеристик і якістю послуг, що надаються. При цьому персонал таких органів складається в основному з технічних фахівців. Держцінінспекція здійснює контроль за економічним об∂рунтуванням цін і тарифів.

У разі здійснення підприємством кількох видів діяльності фахівці інспекції можуть проводити комплексну перевірку. Наприклад, Держінспекцією цін в м.Києві були проведені перевірки підприємств, які здійснюють торговельну діяльність і надають житлово-комунальні та адміністративні послуги. Таким чином, розпорошення і передача функцій різним контролюючим органам призведе до того, що такі підприємства  перевірятимуться великою кількістю органів (збільшиться кількість перевірок), що суперечить концепції держави щодо лібералізації підприємницької діяльності, її незалежності.

Крім того, досвіду проведення перевірок щодо дотримання державної дисципліни цін за надання адміністративних та соціальних послуг (послуг, що надаються підрозділами МВС, зокрема ДАІ, підприємствами Держкомрезерву тощо) немає в жодного контролюючого органу, крім Держцінінспекції. Тому, використовуючи свій кадровий потенціал, структура професійно проводить комплексні перевірки підприємств за різними напрямками регулювання.

Як свідчить досвід інших країн, державний контроль за цінами повинен бути сконцентрований в одному органі, лише тоді він є ефективним для всіх учасників процесу. Наприклад, у Російській Федерації основи цінової політики регулюються державою. Головним органом ціноутворення є уряд РФ і Федеральна служба тарифів, яка знаходиться у підпорядкуванні Міністерства економіки та торгівлі, а також департаменту у його складі.

У Сполучених Штатах Америки пряме державне регулювання цін застосовується лише щодо підприємств-монополістів, які підпадають під антитрастівське регулювання. Загалом у США контролюється 5—10% цін. На продукцію окремих галузей (переважно сільського господарства, молочної та харчової промисловості) держава встановлює так звані контрольні ціни.

Особлива система регулювання цін діє у Фінляндії. Державна політика в цій царині повною мірою узгоджується із загальною державною політикою економічного регулювання. Якщо підприємство реалізує свою продукцію за цінами, доступними для широких верств населення, воно може отримати кредит з низькими відсотками. На овочі та інші товари першої потреби діють податкові пільги.

—  Як ви вважаєте, чи доцільно ліквідувати Державну інспекцію з контролю за цінами?

— Я впевнений, що існування цього органу в тому стані, в якому перебуває зараз, недоречне, але він справді потребує реформування, діяльність якого грунтуватиметься на створенні нового закону «Про ціни та ціноутворення», закону «Про торгівлю» та інших нормативно-правових актів, які б дали можливість оперативного реагування та контролю, прогнозування цінової ситуації та заходів, які б мали профілактичне значення. 

Хочу зазначити, що за період існування Держцінінспекції створена принципово нова школа фахівців з ціноутворення в умовах ринкової економіки. До речі, жоден виш в Україні не готує фахівців з ціноутворення. Але завдяки стратегічному підходу до процесу планування, введенню системного аналізу, а також організації взаємодії з іншими правоохоронними органами спеціалісти Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві вдосконалили виконання покладених функцій з метою запобігання порушенням державної дисципліни цін та наповнення державного бюджету. Так, за період 2009-2010 рр. та I півріччя 2011 року до державного бюджету спрямовано 20,5 млн грн, тобто в понад 10 разів більше суми фінансування, здійснені перерахунки зі споживачами на суму 21,7 млн грн, зменшено фінансування з бюджету на суму 16,5 млн грн.

Станом на 1 червня 2011 року в судах різних інстанцій перебувають 172 справи за матеріалами проведених перевірок на загальну суму 729,483 млн грн. А по Україні взагалі це більше трьох тисяч незавершених судових справ.

Відповідно у разі ліквідації Державної інспекції з контролю за цінами провадження у справах буде закрито, внаслідок чого зазначена сума коштів не надійде до державного бюджету України, яка зараз вкрай потрібна на реформування економіки. Це резерв, який не можна втратити. І я вважаю, що втрати не буде. Тож нехай порушники державної дисципліни цін не мають надії не сплатити свої зобов’язання по вже заведених справах. І нехай ті, хто мають намір порушити закони ціноутворення та отримати надприбутки за рахунок соціально не захищених верств населення, не сподіваються уникнути відповідальності. Бо, ще раз повторюсь, держава контролювала, контролює і контролюватиме ціни надалі.

— На вашу думку,  як можна вдосконалити процес та функції державного контролю за цінами?

— Передусім потрібно чітко розмежувати  функції та відповідальність різних органів державної влади з питань ціноутворення. А саме: функції щодо проведення розслідування з  питань здійснення монопольних, картельних змов між основними підприємствами-монополістами має здійснювати  Антимонопольний комітет України. А єдиний орган з контролю за цінами — повсякденну роботу за обгрунтованістю, встановленням та застосуванням цін (тарифів) на продукцію та послуги  широкого споживання, які потребують державного регулювання для запобігання інфляційним процесам на сучасному етапі розвитку держави. При цьому зазначений орган має діяти як окремий центральний орган, який буде створений Указом Президента, безпосередньо підпорядкований Кабінету Міністрів України через першого віце-прем’єра і функції якого полягали б в аналізі динаміки цін та їх прогнозуванні, розробці заходів щодо утримання цін (тарифів) на стабільному рівні та їх контролю щодо формування, встановлення та застосування.

Причому компетенція центрального органу з контролю за цінами могла б зводитися до встановлення пріоритетних напрямів державного регулювання ціноутворення, а територіальні відділення, з урахуванням специфіки регіону і особливостей його соціально-економічного розвитку, у встановлених межах обирали б найбільш ефективні заходи, як це відбувається у багатьох країнах Європи.

Відсутність же єдиного державного органу з питань додержання державної дисципліни цін неминуче призведе до дестабілізації цінової ситуації на споживчому ринку, перевитрачання коштів державного бюджету, посилення тиску на підприємства, зростання рівня інфляції, а також до безвідповідальності  за все це на загальнодержавному рівні.

Формування цього органу повинно здійснюватися на засадах об’єктивності, неупередженості, оперативності, економічної об∂рунтованості.

Бо держава ціни регулювала, регулює і регулюватиме надалі, адже це одна з головних її функцій.

Олег ГРОМОВ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Максим ГЛУЩЕНКО. Народився 1984 року в Києві. У 2006 році закінчив Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана за спеціальністю «Міжнародна економіка». У 2010 році отримав другу вищу освіту за спеціальністю «Бізнес-адміністрування». Має досвід роботи у сфері економіки та управління. Працював на різних посадах в АКБ «Порто-Франко» та ВАТ КБ «Надра». Був генеральним директором ТОВ «Українська колекторська група». У серпні 2008 року призначений на посаду начальника Державної інспекції з контролю за цінами у м. Києві.