Два з половиною роки тому в «Урядовому кур’єрі» вийшла замітка про шестирічну дівчинку з Миколаєва Віру Іванову. Тоді власкор у Миколаївській області та її друзі з фейсбуку організували в соціальній мережі своєрідний конкурс-флешмоб на кращу світлину з гарним пасхальним кошиком. Виграла його Віра зі своєю сонячною щирою усмішкою. В «УК» публікація «Частинка душі для Вірочки» вийшла 4 травня 2018 року в рубриці «Прошу слова!» Відтоді небайдужі люди з усієї країни допомагали родині дівчинки, яка від народження хворіла на дитячий церебральний параліч. Вірі зробили операцію, дівчинка підвелася з інвалідного візка і стала на ніжки.

Великодній кошик

Два роки тому конкурс на найкращу пасхальну світлину спричинив жвавий інтерес. Уже після свят користувачі засипали сторінку радісними яскравими фото. Можливо, відіграло роль те, що організатори оголосили призи — передплату на газету «Урядовий кур’єр». Кожна світлина була незвичайною, в них відчувалося тепло, яке господиня разом із традиційними пасками і крашанками вклала в кошик. Коли вже термін подачі світлин завершився, до «УК» звернулася мама Віри Катерина Курганська із проханням до журі розглянути фото доньки. Звісно, розглянули, це ж не якийсь там «Оскар». Правила прості.

Усіх користувачів вразила саме Вірина світлина, яка допомагала мамі підготувати кошик та освятила його біля храму. Фото набрало найбільшу кількість уподобайок і стало переможцем.

Тут уже замислились організатори: навіщо дитині передплата на газету? Тоді виникла ідея: зібрати Вірочці подарунковий кошик. Оголосили про це в соціальних мережах. Що тут почалося! Дізнавшись історію дівчинки, про те, що вона очікує на другу операцію на ніжці, що любить малювати і збирається цього року до школи, займається танцями на візках, люди стали приносити подарунки в кошик. Вони з однаковою любов’ю і добротою наповнювали власні пасхальні кошики і кошик для Віри.

Настав час передати подарунки. Який же то був вибух емоцій! Здається, більше раділи дорослі, які дивилися, як дівчинка розглядає своє багатство. Спочатку вона безмірно зраділа шоколадному ангелу, потім обіймала сплетену спеціально для неї іграшку-собачку. У захват її привели розвивальні іграшки. Мама пояснила: після операції збиратимемо намиста і складатимемо картину з паєток. Дуже сподобалися плетені капці — в них їй буде зручно, коли накладуть гіпс. Море емоцій викликала величезна розмальовка і мапа мрій. Фарби, пензлі, фломастери, олівці, крейда, пластилін, інші предмети для школи, пряник-курочка — дівчинка щиро раділа всім подарункам.

Мама Катерина тоді написала на своїй сторінці, яку присвячено донечці: «Ми всі колись були маленькими дівчатками і хлопчиками, у багатьох є діти, тому кожному нескладно уявити почуття дитини, яку раптом засипали подарунками. Ці емоції переоцінити важко, і я бажаю, щоб кожному з вас довелося відчути щось подібне за те добро, яке ви подарували моїй доньці. Усім-усім добрим людям — щира подяка!»

Перші черевички

Тепер та історія має продовження. Люди, дізнавшись, що дівчинка потребує операції, перераховували гроші. Операція була безплатною, проте гроші знадобилися на інші потреби: ліки, реабілітацію, професійний догляд. У фейсбуці оголосили про збирання коштів, на що відгукнулися ті самі люди, які збирали Вірі подарунки в кошик. Мама не стримувала почуттів, мовляв, як абсолютно не знайомі люди настільки близько сприйняли історію дівчинки і творять добро! Це бажання об’єднало багатьох знайомих і незнайомих.

Такий природний вияв добрих почуттів і допомоги дали результат. У вересні 2018-го Вірі зробили операцію. Мама поділилася в соцмережах: «Операція, за словами лікарів, була непростою, але пройшла добре і Вірочка перенесла її непогано, — написала Катерина. — Вона добре налаштувалася і, коли по неї прийшли, рішуче вирушила назустріч мрії — навчитися ходити. Розлучилися ми біля ліфта — далі без мене. Потім мені сказали лікарі, і Віра підтвердила, що вона не зронила ані сльозинки. Після операції поспала ще годинку, а потім стала приймати замовлені подаруночки і дивитися мультики. Усе гаразд».

Звісно, знадобився певний час, аби Віра навчилася ходити. Перші кроки батьки знімали на відео і ділилися радістю з усіма, хто спостерігав за успіхами дівчинки. Щоб підбадьорити її та налаштувати на гарний результат, небайдужі вболівальники вирішили порадувати дівчинку до Дня Святого Миколая. Передали подарунки й перерахували гроші.

На той час, поділилася Катерина, найважливішим було пройти реабілітацію. Лікарі порекомендували йогу, тож придбали абонемент. Тренер Віри Тетяна, яка сама впоралася із вродженим ДЦП, каже, що дівчинка молодчина, сумлінно працює, є гарні результати, розробляє суглоби, з’явилася гнучкість, витривалість.

Через деякий час Вірі знадобилися черевички. Вона хотіла, щоб вони були гарними, яскравими й за розміром. Такі роблять лише на Миколаївському державному протезно-ортопедичному підприємстві. Коли прийняли замовлення, сказали, що раніше ніж через пів року взуття не варто і чекати.

«Уже в кабінеті лікаря ми пояснили ситуацію, що ніжки щойно зробили і нам потрібні просто зараз черевички, аби не втратити досягнутого і мати змогу вдосконалюватися, — згадує Катерина. — Лікарка, на щастя, зрозуміла ситуацію і принесла нам виставковий екземпляр, який підійшов, переконала начальство нам його видати, покликала майстрів, які відразу перебили петельки для шнурків, щоб можна було щільно зафіксувати ніжку. Отже, ми з першими черевичками. Дякую всім, хто поставився до нас доброзичливо».

Мама, інтернет і добрі люди

Родинна підтримка, людська щирість, розголос історії про Віру в інтернеті та «Урядовому кур’єрі» (історію передрукували місцеві видання) дали результат. Нині Віра навчається у третьому звичайному класі 19-ї миколаївської школи. Батьки були категорично проти, щоб вона ходила у спеціалізований заклад.

«Віра — активна, соціалізована особистість, — каже мама. — Вона потребує спілкування з ровесниками, перебування серед здорових дітей, довірливих стосунків».

Дівчинка навчається гри на фортепіано, займається йогою. Мама Катерина здобула другу освіту і тепер працює у школі асистентом учителя. Допомагає доньці й особливим діткам.

Коли Віра ще пересувалася у візку, до неї постійно зверталися звичайні люди, містяни. Хтось дарував повітряні кульки, хтось пригощав ласощами. Мама навіть написала у фейсбуці: «Не чіпайте мою дитину, не слід порушувати її особистий простір». А люди в такий спосіб намагалися підтримати Віру. Дівчатка із класу Богдана, старшого Віриного брата, відмовилися від подарунків на свято Весни і передали всю суму на користь Віри. Гроші не були зайвими. І таких прикладів доброти багато.

Катерина Курганська — особлива мама особливої дитини. На своїй сторінці у фейсбуці написала: «Сторінка про мою доньку Віру, яка живе активним та цікавим життям».

Мама і тато роблять Вірине життя насиченим. Майже про кожен день пишуть у своєрідному літописі. Люди, які стежать за успіхами дівчинки, дізналися, як вона відпочила та оздоровилася цього літа. У липні була в санаторії «Скадовськ».

«Віра навчилася пірнати, не затуляючи ніс пальцями. На території санаторію є дитячий майданчик, багато різних скульптур, фонтанчики, дуже зелено і свіжо. Робимо фото на пам’ять. Із самого ранку перед сніданком — зарядка й активні ігри на березі моря. Після сніданку скуштували знаменитий херсонський кавун. Смакота! Сьогоднішні процедури: сольова кімната, грязьова маска, ароматерапія з музикою, що розслаблює, тренажерна зала», — поділилася мати.

У серпні цього року Віра отримала заряд бадьорості в таборі Maximum у Золотоноші Черкаської області. Особливий табір для особливих дітей та батьків особливих дітей.

«Ви створили особливу атмосферу, наповнену радістю, — з такими словами подяки звернулася Катерина Курганська до співробітників табору. — Діти тут почуваються потрібними і важливими іншим, та ще й таким класним, доброзичливим і розумним людям, які всю зміну їх підтримували, навчали, постійно транслювали ідею, що вони гідні любові, заслуговують на неї і світ їх любить. Вони стали частиною їхнього життя на час зміни. Вони залишаться в пам’яті дітей і, безсумнівно, позитивно вплинуть на них у майбутньому».

До Віри весь світ насправді прихильний. Можливо, просто люди стають добрішими, коли самі творять добро. А родина Віри Іванової вдячна «Урядовому кур’єру». Мама Катерина написала: «Дякую за всю цю чудову історію. Дякую за те, що відчули, яким може бути добро від звичайних людей».

Від себе ж додам, що треба просто вірити в диво, і воно обов’язково станеться.