Актор 
Олександр МИХАЙЛОВ

Визнаний народом за ролі у фільмах "Любов і голуби" та "Мужики!" актор розповів кореспонденту "УК" про те, що його врятувало від прокляття Івана Грозного, як він боровся за життя на гастролях у Лівії, чому не показують новий серіал з його участю і що згубило "Єсеніна".

- Олександре Яковичу, до свого визнання ви пробивалися здалеку і довго. Не зачіпає вас, що молодим зараз усе дістається просто - і звання, і гонорари?

- Є хлопці, які своєю працею і талантом заслуговують на це. Серьожа Безруков, Костя Хабенський. Вони по-справжньому талановиті. Треба просто бачити, як працює Безруков - особливо на сцені, з якою самовіддачею! Я бачив його під час роботи в кіно - ми разом грали у фільмі "Єсенін". Так, цей фільм не вдався - сценарист і постановник уникали версії щодо провини тодішніх спецслужб, внаслідок чого випнулися нагору вади єсенінської вдачі. Але я був свідком і тих сцен, які вирізували, де Серьожка грав блискуче, де Єсенін розкривався як геніальний поет у своїх муках і стражданнях. Але є й такі молоді люди, які після зйомок у якомусь серіалі задерли ніс - вони вже "зірки" з коронами і поводяться нахабно.

- Глядачі різних поколінь переглядають фільми з вашою участю і чекають від вас нових ролей...

- У кіно в мене роботи зараз небагато, та дещо все-таки є. Вийшов повнометражний фільм Володимира Тумаєва "Розжалуваний". Мені за цю картину не соромно. Там два молодих хлопці грають і я - старого рядового, розжалуваного комбрига. Мій герой і хлопчисько-особіст повинні доставити в тил засудженого до розстрілу молодого лейтенанта, який усього три дні на фронті. Дивився фільм - і в мене наче грудка в горлі. Ще я знявся у 8-серійному фільмі "Круїз" - граю бізнесмена. Але серіал уже три роки не випускають на екран. Якось я запитав у продюсера, чому не виходить? Той відбувся жартами: "Трупів у вас немає". Їм потрібні трупи! От і вся історія.

- Вам успіх дорого коштував?

- За кіно я заплатив легенями і серйозною хворобою, а за театр трохи не розплатився життям. Це пов'язано з роллю Івана Грозного. Спектакль спочатку називався "Смерть Іоанна Грозного". У своєму трактуванні я не пішов шляхом засудження, знущання та іронії, тому що для мене Іван Грозний - найвеличніший цар в історії Росії. Він збільшив територію держави в 33 рази. За 40 років його царювання в нього було вбито, починаючи від холопа і до князів, три з половиною тисячі людей: він дитя мале порівняно зі Сталіним, з Петром І. Репетиції давалися мені дуже важко: мій духівник порадив, щоб прибрали з назви спектаклю слово "смерть". Але наш художній керівник тільки відмахувався: "Сашо, що за дурниці?!" До літа 95-го я встиг зіграти шість вистав і почалося одне за іншим: горлом кров пішла - я втратив 2,5 літра, кома, операція. За два тижні - друга. Півроку поневірявся в лікарні. Вижив... Зараз на афіші Малого театру цей спектакль називається "Три царі".

- Яка із зіграних кіноролей вам найбільше до вподоби?

- Івана Флягіна з фільму "Зачарований мандрівник" за твором Лєскова. А ще мріяв, щоб мене зняли в ролі Феді Протасова з "Живого трупа" Олексія Толстого. Але поїзд уже пішов - я тепер застарий. А загалом шкодувати нема про що: 60 ролей у театрі й 70 - у кіно, і цей список ще не закритий.

- Чому самі не знімаєте? У вас же є режисерський досвід.

- Досвід, звісно, є, але не все можу, що хотів би. Я думаю над сценарієм. Є у письменника Юрія Бондарєва роман "Бермудський трикутник" -приголомшлива річ. Він написав цю книжку в зв'язку з подіями розстрілу Білого дому в Москві. Ось би що зняти! Час прийде і я пробиватиму його. А щоб час не гаяти, набрав курс у ВДІКу - навчаю, ділюся, віддаю.

- Ви строгий керівник?

- Прагну руки не викручувати, якщо когось запрошують зніматися. За два роки я тільки одного вигнав ще на 1-му курсі: талановитий хлопець, але випиває! Довелось розпрощатися. А так усі залишилися, навіть двох ще взяв. Син Дмитра Пєвцова - Данило - до нас із іншого вишу перейшов, і ще дівчинка, яку в іншому виші відрахували за те, що вона знімалася в кіно. А я її взяв - бачу, хороше дівча...

- А зі своїми дітьми ви суворіші?

- Із сином ми багато складних моментів у житті пройшли. Я сам змусив його в армію піти, коли дізнався що йому довелося забрати документи з другого курсу Театру-студії Олега Табакова. Він служив у ППО і, мабуть, у нього не склалися відносини з "дідами". Коли я до нього приїхав, він у медчастині лежав: весь понівечений, із зараженням крові - у нього 18 вузлів на венах. Тепер уже все нормально, не п'є, не курить, ростить сина - мого внука, якого я називаю Олександр Другий. У мене двоє дівчаток - старша Настя і маленька Алінка. Настя зараз у ВДІКу, перший курс закінчила. Вступати я їй не допомагав, навпаки, намагався відрадити. Найменшій 8 років. Має ще той характер! Вся в мою матір - вольова, жорстка та з чудовим голосом і відмінним слухом! Уже готова актриса. Дуже добре співає. Намагаюся їй час приділяти, але не завжди його вистачає - більше дружина з нею займається.

- У вас завжди були особливі стосунки з морем.

- Так, я з морем спілкуюся, шанобливо до нього ставлюся - на "ви". Я ж багато що побачив: після ремісничого училища все-таки потрапив на флот -Тихоокеанський. Це після 9-бального шторму, коли ми дивом повернулися до Владивостока, мені мама прямо на пірсі сказала: "Або я, синку, або море!" Я ж із дитинства марив морем, але маму не став засмучувати, зійшов на берег. Якось зі мною трапилася історія в Середземному морі. Ми були на гастролях в Лівії на запрошення Муаммара Каддафі. На пляжі я поплив, і мене раптом стало відносити від берега потужною течією. Я рвонув назад так, що ліву руку вибило, бо травма була після зйомок "Зачарованого мандрівника": впав з 3-метрової висоти, зламав два ребра і вибив руку, тож на сцені грав у корсеті. Я перекинувся на спину, прочитав "Отче наш" і почав лавірувати між хвилями, намагатися, щоб далі не зносило. Більше півгодини промайнуло, відплив закінчився. Почав потроху підгрібати однією рукою до берега. Коли виповз на пісок, то знепритомнів. З морем жартувати не можна!

- Розповідають, що навіть на зйомках фільму "Любов і голуби" у вас не обійшлося без морської НП.

- Трагікомічний епізод трапився зі мною в Батумі, коли я падав за задумом режисера Володимира Меньшова у відкрите море - спиною з валізою. Там було враховано все: на шість дублів у мене було шість запасних сухих комплектів сорочок і брюк. А ось краватка - тільки одна! Під водою мені допомагали роздягтися два здоровенні водолази, і спливав я вже в сімейних трусах. Знімали ми в листопаді -прохолодно було. Людмила Марківна Гурченко - землячка ваша з Харкова - підганяла всіх: "Хай довготелесий цей Михайлов швидше стрибає, а то я вже заклякла!" Я стрибаю, а Меньшов каже, що треба роздягатися під водою швидше! Але після першого дубля краватку добре не просушили і водолази не могли її розв'язати! Все зняли, а краватка не піддається. Вони тягнуть, а вузол тільки затягується, і все це під водою! Я вже захлинаюся, почав пручатися. Видерся і вгору, а вони мене за ноги - знову вниз, і знову за краватку! І тоді випадково я побачив у одного ніж на боці - почав ляскати його, дякувати Богові, він зрозумів - зрізав краватку ножем. Звичайно, цей дубль ми зірвали. "Швидка" була, відкачування. До фільму увійшов третій дубль - костюмер уже просто наживила краватку на ниточки і вона зривалася одним рухом. А взагалі-то "Любов і голуби" ми знімали в душевній атмосфері - напевно, тому й картина така хороша вийшла, яку дивиться вже третє покоління.

ДОСЬЄ "УК"

Олександр МИХАЙЛОВ. Народився 5 жовтня 1944 року в селищі Олов'яне Читинської області (Росія). До театрального вишу (1965) був слюсарем і моряком. Першу роль у кіно (бригадир зварювальників Углов у стрічці "Це сильніше за мене") зіграв у 1973 р. Кращий актор року в СРСР за ролі у фільмах "Мужики!" (1982) і "Змієлов" (1985). Найбільший успіх у глядачів - "Любов і голуби" (1984). У 1985-2004 рр. - артист Державного академічного Малого театру. Народний артист Росії.

Євген КРИВЕНКО
для "Урядового кур'єра"