Так наввипередки вихвалялися дітлахи з «Корчагінця», що на Рівненщині, батькам, які навідалися до них у неділю.

— Спецназ справді до нас приїхав — на БТРах, із собаками, криміналістичною лабораторією, — пояснив директор санаторно-оздоровчого комплексу «Корчагінець» Іван Дячук. — Діти самі спробували розібрати автомат Калашникова, постріляти (звісно ж, холостими патронами), спостерігали за захопленням «злочинця». А ще кожен скористався можливістю отримати відбитки власних пальців: криміналісти жартували, що такого аншлагу в них давно не було.

Та жарти жартами, а вагомість національно-патріотичної складової у вихованні дітей нині, погодьтеся, переоцінити складно.

— Щоправда, наші діти за гільзами від набоїв одразу визначили, що вони холості, бо, на жаль, добре знають, які на вигляд справжні, — долучилася до розмови керівник групи дітей із Станично-Луганського району Антоніна Никифорова. — Ми вдячні відділу освіти, що безкоштовно надав путівки сюди. А керівникам «Корчагінця» — за те, що, без перебільшення, віддають нам серця. Оздоровлення та відпочинок тут організовано так, що все підпорядковано її величності дитині. Бачу, як горять дитячі очі, адже ми вже побували в замку князів Острозьких та в Острозькій академії, в музеях нумізматики, книги та друкарства, а ще на нас чекають екскурсії до Почаївської лаври та джерела святої Анни.

Три групи дітей із Луганщини цього літа відпочинуть тут, в унікальній сосновій місцині на заході України. Бо небайдужий директор заслужений працівник освіти України Іван Дячук поїхав туди ще взимку і запропонував дітям війни провести літо там, де стріляють хіба що раз на зміну холостими. Здебільшого діти ходять у походи з польовою кухнею та сплавляються Вілією, проводять театралізовані шахові турніри і займаються фітнесом для мозку.

Учителі з Луганщини зізналися: до початку війни їхні діти не ідентифікували себе як українці, тепер Україна для них понад усе. Що ж, маємо подякувати Путіну за те, що розбудив у юних українцях з Донбасу націоналістів у найкращому значенні цього слова. А «Корчагінець» став для них надійним містком між заходом і сходом. Ще рік-другий — і то буде вже не місток, а великий міст, якого не зруйнувати під жодним вигаданим навіть найбагатшою уявою приводом. Національно-патріотична складова, підкріплена конкретними навичками виживати в екстремальних умовах, у «Корчагінці» була завжди: працівникам навіть частенько закидали, що, мовляв, занадто мілітаризуються.

Виявилося, не занадто.

Досвід, як ненав’язливо за допомогою гри вселити в дітей бажання та прищепити вміння захистити родину й Україну, дуже знадобився б іншим оздоровчим закладам. Знаю, що в деяких із них не мають чим заповнити дитяче дозвілля і влаштовують турніри із гри в… дурня. Уявляєте?!

Тут уже кожному своє: можна цілу зміну грати в дурня, а можна змінити дитячу свідомість і назавжди зробити підлітків українцями.