КАРНАВАЛ

В Одесі всіх охочих вчили танцювати бугі-вугі та блюз

Намір запросити на десятий "Джаз-карнавал" "найкращого саксофоніста з-поміж президентів" був озвучений чи то всерйоз, чи то жартома на торішньому фестивалі. З Клінтоном так і не склалося, проте й без нього на одеському фестивалі джазу було на що подивитися і кого послухати. Однією із ведучих була відома темношкіра телезірка з Москви Олена Ханга. "Я пересвідчилася, що Одеса - це місто-джаз, - сказала Олена зі сцени Українського драмтеатру. - Адже джаз народжується там, де живуть вільні, іронічні люди, здатні до імпровізації".

Захоплена Одесою, вона зголосилася вже наступного року приєднатися до команди продюсерів "Джаз-карнавалу", що лише додало віри у майбутнє його засновникам. "Ми дамо новий імпульс "Джаз-карнавалу". Тепер це буде великий одесько-московський проект", - запевняє Михайло Фрейдлін, котрий був біля витоків одеського джазового фестивалю.

Крім одеських виконавців, свою майстерність на джаз-карнавалі демонстрували 9 колективів із 9 країн світу. Зважаючи на те, що у багатьох ансамблях грають музиканти з різних країн, джазовий інтернаціонал в Одесі виявився ще строкатішим. Цьогоріч до нього вперше приєдналися представники Данії, що грали у складі Sіenna Dahlen Trіo з Канади, та музиканти з Тунісу - учасники польського гурту Amіne & HamzaSextet. Не менш розмаїтою, ніж національний склад учасників фестивалю, була і його програма: від джазової класики одеситів та ізраїльтян із Kleіman Band до етнічних мотивів у музиці польсько-туніського Amіne & HamzaSextet та "циганського джазу" колективу із Австрії Harry Stojka.

А тим часом, як і всі попередні дев'ять років, ніс джазове мистецтво у маси старенький трамвайчик з диксилендом на борту. У репертуар цього "Джазоходу" традиційно включають лише ті композиції, що є знайомими і зрозумілими усім без винятку городянам.

Широкій популяризації джазу мала прислужитися й новинка ювілейного "Джаз-карнавалу": в останній день фестивалю на імпровізованому танцмайданчику перед Одеською кіно- студією всіх охочих вчили танцювати бугі-вугі та блюз. Тут кожен міг на власні вуха і на власні ноги переконатися, що справжній джаз - це не тільки складно, а й весело та приємно.