Використання сили води для загальної користі відоме давно: спочатку це були водяні млини, гаті для сплаву лісу, а в наш час — виробництво екологічно чистої електроенергії. В Україні гідроенергетика нині у пріоритеті, темпи її розвитку дедалі наростають. Але… Часто чуємо категоричне заперечення гідроенергетики. У Карпатах, де гірські річки мають величезний гідропотенціал, а використовуємо з нього мізерію, доходить до судових позовів від опонентів водних джерел енергії.

Як розвивається гідроенергетика в автономній провінції Південний Тіроль, що за умовами порівнянна з Українськими Карпатами, журналісти закарпатських мас-медіа дізнавалися під час поїздки до цього регіону Італії. На італійській землі автор цих рядків зустрівся з екологом Куртом КУСТАЧЕРОМ, думки й оцінки якого можуть бути цікавими читачам.

Еколог Курт Кустачер: «Дериваційні станції впливають на навколишнє середовище набагато менше, ніж руслові»

Він десятки років працює в галузі гідроенергетики — оцінює вплив на довкілля будівництва ГЕС, водовідводів і системи штучного засніження гірських схилів на курортах. Тож перше запитання до експерта стосувалося можливого негативного впливу таких будов на довкілля. І на нього фахівець відповів так:

— Автономна провінція Південний Тіроль — це гірський регіон з достатньою кількістю опадів та розгалуженою системою річок. Тож як можемо залишити всю цю воду без економічного використання, даючи їй просто витікати? Перевага цього виду енергії в тому, що його ресурси постійно поповнюються, на відміну від інших у природі, зокрема викопних. Новітні технології дають змогу з маленькою кількістю води виробляти більшу кількість електроенергії. До того ж вода запобігає викидам СО2 та заощаджує копалини.

— Чи будують гідроелектростанції у Європі?

— Попри те що більшість гідропотенціалу вже використовують, будівництво гідроелектростанцій у Європі триває. Відповідно до звіту Інтернаціональної асоціації гідроенергетики, торік у країнах Європи встановлено понад 2,3 ГВт гідроенергетичних потужностей, а загальна потужність таких станцій оцінюється в понад 250 ГВт.

— Як запобігати технічним помилкам у будівництві, які становлять ризики для природи?

— У нас нові ГЕС будують відповідно до жорстких екологічних вимог і потреб навколишнього середовища. Звичайно, було допущено багато помилок: будували великі водосховища, перекриваючи цілі долини, споруджували дамби на річках, які блокували протікання води. Але вже відходимо від таких схем. Тепер переважно будують дериваційні гідроелектростанції, які не перешкоджають природному руху води в річках. До того ж споруджують досконалі рибоходи, через які риба може піднятися вгору або спуститися вниз по течії.

Малий гідрогенератор Швейцарія. Фото надані автором

Вичерпуються ресурси, але не бажання

— Які є стимули для розвитку гідроенергетики в Європі?

— Стимулювання розвитку відновлюваної енергетики в європейських країнах реалізовували по-різному. Зелений тариф в окремих з них колись сягав навіть 50 центів за кіловат. В Італії ставки нижчі, але розвиток гідроенергетики завжди був у пріоритеті.

До 2012 року 2/3 складової становив зелений тариф, а 1/3 — ціна електроенергії. Залежно від розміру ГЕС цей тариф дорівнював 15—20 центів, до яких ще додавалася ціна за електроенергію 7—8 центів. Тобто в загальному (разом із ціною енергії за звичайним тарифом) вартість енергії на ринку становила 20—25 центів за кВт•год.

На сьогодні ціни на електроенергію за кордоном пішли вниз і становлять до 5—6 центів за кВт•год. Тож вартість зеленого сертифіката на сонячні та гідроелектростанції впала в різних країнах до 8—12 центів. Тобто в загальному вартість електрики дорівнює там 14—18 центів.

— Існує думка, що ГЕС будують зазвичай у корумпованих і відсталих країнах.

— Це можу пояснити лише тим, що такі країни на десятиліття відстали в розвитку технологій у будівництві ГЕС, використанні водних ресурсів, тож тепер мають справу з досить високими цінами, а також не знайомими раніше викликами на ринку електроенергії. Можливо, раніше використовувати водні ресурси було складно через політичну ситуацію у цих країнах.

Ми використовуємо водні ресурси протягом багатьох десятиліть. Нині ресурсів, яких би не використовували, в нас залишається дедалі менше. Тому темпи будівництва ГЕС зменшуються.

Позитивні приклади будівництва сучасних міні-ГЕС є й на Закарпатті

І річку, й рибу можна зберегти

— Яким станціям надають перевагу?

— З екологічної точки зору дериваційні станції впливають на навколишнє середовище набагато менше, ніж руслові. Тобто протічним станціям надають перевагу над станціями з дамбами, в яких накопичується велика кількість води і її скиди шкодять рибі.

— Як ГЕС впливає на життя риби? Чи змінюється якість води?

— Проблеми з відтворенням водних мікроорганізмів та риби можливі, якщо під час будівництва міні-ГЕС не враховують санітарні норми води та рибоходи. На сучасних станціях є фіксована кількість санітарної норми води, яка не змінюється протягом усього року і має завжди текти рибоходом.

Якщо в потічку тече 1000 літрів води, то в процентному відношенні до загальної її кількості визначається санітарна норма для рибоходу. Наприклад 150 літрів, фіксовані протягом усього року. Тобто можна використовувати 850 літрів води. Ці розрахунки роблять не узагальнено, а конкретно для кожної водойми. Беруть до уваги види риб у водоймі, морфологічний склад дна річки, шляхи мігрування, а також як поводиться риба — швидко- чи повільноплавна. Цю оцінку робить рибний біолог, у подальшому її беруть до уваги під час видачі дозволу на будівництво ГЕС.

За словами експертів, сучасні станції не змінюють якості води.

Василь СМАГА
для «Урядового кур’єра»

Розрив з Європою повільно, але зменшується

NВ.  Ми не могли не навести статистики, а вона нині, звичайно, не на користь України, в якій альтернативна енергетика активно розвивається відносно недавно. Тож порівняємо, чого досягли європейці й до чого варто прагнути нам.

Частка енергії, видобутої на об’єктах гідроенергетики в європейських країнах, становить 16,6% загальної. Використання сили води в цих країнах дає змогу уникнути 29 мільйонів тонн викидів СО2. У Німеччині 7500 малих ГЕС сукупною потужністю 1,6 ГВт, в Австрії — 2590 потужністю 1,2 ГВт. Швеція та Франція мають по 1900 малих гідростанцій потужністю 2 і 1,2 ГВт відповідно. Норвегія і Швейцарія будують енергетику на силі води, адже там вона становить 96 і 60% виробництва.

В Італії малі ГЕС надзвичайно поширені й працюють із високим коефіцієнтом корисної дії. У Південному Тіролі, територія якого вдвічі менша за Закарпаття, понад 1000 станцій.

У 150 країнах діють 83 тисячі малих ГЕС, які забезпечують електроенергією близько 13 мільйонів домогосподарств.

В Україні побудовано 137 малих ГЕС, левова частка яких — ще за часів Радянського Союзу. Їхня загальна потужність становить лише 0,094 ГВт. Україна задекларувала мету: до 2020 року забезпечити 11% власних потреб електроенергії за рахунок відновлюваної енергетики. Поки що цей показник дорівнює 2%, тож попереду багато роботи.