Департамент стратегічного планування та макроекономічного прогнозування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України наприкінці квітня оприлюднив консенсус-прогноз «Вплив COVID-19 на економіку і суспільство країни: підсумки 2020 року та виклики і загрози постпандемічного розвитку». Нагадаємо: консенсус-прогноз — це усереднені значення основних прогнозних показників, розраховані на основі експертних оцінок учасників опитування — провідних фахівців у царині макроекономічного аналізу та прогнозування.

Це експерти Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, інших урядових та наукових установ та недержавних бізнес-структур. У дослідженні зазначається, що прогнозні показники, надані учасниками опитування, не офіційні прогнози установ, де вони працюють, а їхні особисті оцінки.

Вони зокрема зазначають: криза, спричинена пандемією коронавірусу, призвела до кардинальної зміни способу життя суспільства в усіх його сферах, безпрецедентної трансформації процесів як виробництва, так і споживання.

Коронавірус і економіка

Результатом цього стало уповільнення економічного розвитку, зміна його векторів.

В Україні максимальний негативний ефект від протиепідемічних заходів було найбільш відчутно у квітні — травні 2020-го, у другій половині року він змінився невеликим пожвавленням. Загалом за рік, зазначають автори дослідження, зменшення ВВП держави не перетнуло поріг у 4% — навіть менше, ніж передбачали експерти в попередніх прогнозах. Це значно менше, ніж у сусідніх країнах (Угорщина, Словаччина тощо).

Щоправда, причина не наш вищий розвиток порівняно з країнами Центральної Європи, а радше навпаки. Експерти зауважують, що подушкою безпеки для нас стали наші недоліки.

А саме: слабке залучення у виробничі ланцюги доданої вартості у світовій економіці, суттєва частка тіньового бізнесу та доходів, слабко розвинений туризм… З-поміж позитивних чинників експерти виокремлюють вагому частку сільського господарства у ВВП держави, що гарантувало продовольчу безпеку, наявність великого виробництва, яке не зупиняли навіть у період локдауну, а також суб’єктивний чинник — уміння українців виживати та пристосовуватися до складних умов.

До цих причин автори дослідження додають також і заходи, вжиті українським урядом та НБУ на підтримку населення та бізнесу, збереження стабільності у фінансовому секторі, що дало змогу зберегти річну інфляцію на рівні 5%. Щоправда, за перші чотири місяці цього року споживча інфляція сягнула 4,8% через подорожчання продуктів харчування, торішній неврожай деяких видів сільськогосподарської продукції та зростання тарифів на комунальні послуги.

Утримати пристойний рівень споживання за таких умов, на думку авторів дослідження, вдалося за рахунок соціальної політики уряду, зокрема підвищення номінальної зарплати та виплати допомоги з тимчасової непрацездатності у розмірі 50% зарплати на період пандемії. Сюди варто додати допомогу постраждалим від карантинних обмежень суб’єктам малого та середнього підприємництва.

Не такою вже й поганою виявилася офіційна статистика стосовно рівня безробіття. За даними Державної служби зайнятості, статус безробітного у 2020 році отримали 1 674,2 тис. осіб, у січні — лютому 2021-го — 610,9 тис. Торік рівень безробіття населення віком 15—70 років за 2020 рік становив 9,5% до робочої сили відповідного віку. При цьому варто зауважити, що у 2020-му порівняно з 2019 роком кількість зайнятого населення у віці 15—70 років зменшилася на 4%.

Утім, загальну позитивну картину псують показники інвестиційної політики та зовнішньої торгівлі. Так, показник валового нагромадження основного капіталу (ВНОК) 2020 року продемонстрував скорочення на 24,4% проти зростання на 11,7% у 2019 році. Зростання інвестицій було помічено лише в галузі поштової та кур’єрської діяльності та в телекомунікаційній сфері, натомість найбільшого скорочення зазнали авіаційний транспорт, спорт, розваги, мистецтво та відпочинок, що цілком відповідає загальній картині економічної діяльності під час локдауну.

Що стосується зовнішньої торгівлі, то на показниках 2020-го та перших місяцях 2021 року негативно позначилися надмірна прив’язаність нашої економіки до експорту, менший порівняно з позаторішнім урожай сільськогосподарських культур та погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури на окремі види товарів українського експорту (зокрема чорні метали, кукурудзу, добрива). У 2020 році експорт товарів та послуг з України зменшився у вартісному вимірі, за попередніми даними Національного банку, на 4,6%, а негативне сальдо сягнуло 1 млрд 813 млн доларів (щоправда, в інших джерелах доводилося бачити й інакші цифри — «УК»). Нинішнього року цей показник дещо поліпшився, але не за рахунок зростання експорту, а скорочення імпорту.

Надії і застереження

Експерти очікують на зростання ВВП у 2021 році на рівні 4,1% на відміну від раніше прогнозованих 3,2%, у 2022-му — на 3,7% на відміну від 3,5% відповідно. Це збігається із прогнозом МВФ, за яким у 2021-му ВВП України зросте до 4% замість очікуваних раніше 3%.

Сподіваються також на уповільнення інфляційних процесів. Щоправда, прогнозують подальше зростання внутрішніх цін та комунальних тарифів.

За прогнозами експертів, на відновлення втраченого Україною потенціалу розвитку знадобиться приблизно два-три роки (варто врахувати, що й до пандемії цей потенціал був не надто високим — «УК»). Утім, деякі фахівці зауважили, що період відновлення економічного зростання можна скоротити за умови наявності ефективної стратегії.

Елементами такої стратегії можуть бути надання податкових пільг виробництвам, що були зупинені під час карантину, а також запровадження оцінки локалізації виробництва під час публічних закупівель. Також експерти пропонують відновити державне замовлення на продукцію вітчизняних підприємств.

Разом із тим, спроби відновлення попиту на внутрішньому ринку способом прямої роздачі грошей населенню у вигляді допомоги, субсидій тощо експерти вважають неефективними. А от щодо неефективності пільгового кредитування шляхом бюджетної компенсації кредитної ставки — тут варто посперечатися.

Окремі експерти також додають, що державні фінанси нині слабкі, тому будь-яка державна допомога з високою імовірністю може перетворитися на безстрокові борги. Це стосується і державного замовлення.

Щодо напрямів розвитку, то це найперше стосуватиметься цифрових технологій у різних сферах діяльності, значний поштовх яким дали саме карантинні обмеження. Тут експерти зазначають, що фінансової державної допомоги цей сектор не потребує, лише інституційної та регуляторної, що є безсумнівним плюсом.

Водночас є й суттєвий мінус — не кожного з тих, хто втратив роботу через карантинні обмеження, можна посадити за комп’ютер. Деякі експерти назвали це цифровою нерівністю, яка може перетворитися на істотну соціальну нерівність.

Ідеться не лише про працівників старшого та передпенсійного віку. Навіть серед молоді одні мають по кілька вищих освіт, інші слово з трьох літер із чотирма помилками пишуть. Зрозуміло, що у сфері високих технологій їм навряд чи знайдеться місце.

Крім того, нестандартні форми зайнятості в ІТ-сфері утруднюють захист трудових прав працівників і посилюють ризики самоуправства з боку роботодавців. Ось саме про це йдеться, коли говоримо про інституційну підтримку цієї сфери державою.

А серед основних загроз експерти виокремили загрозу національній безпеці України, високий рівень корупції, низькі темпи реформ, суттєве падіння платоспроможного попиту населення та подальше зростання дефіциту державного бюджету.