Російська влада продовжує шалений тиск на всі статутні органи Ради Європи, вимагаючи безумовного повернення делегації Держдуми РФ у ПАРЄ. Проте попри всі можливі задіяні засоби, серед яких і підкуп політиків, і грошовий шантаж, і політичне лобіювання, ці зусилля російської влади залишаються марними. Востаннє це довело рішення депутатів ПАРЄ відкласти розгляд змін правил регламенту асамблеї, які в разі ухвалення могли б гарантувати повернення російської делегації у січні 2019 року.
Про те, чому депутати несподівано вирішили поховати проросійську резолюцію і як сприймають нинішню російську владу в Європі, «УК» поговорив з литовським депутатом від Європейської народної партії Емануелісом ЗІНГЕРІСОМ.
— Пане Зінгерісе, яке на сьогодні, на вашу думку, ставлення асамблеї до російського питання?
— Такого зцементованого негативного ставлення, яке накликала на себе Росія в ПАРЄ, я ще не бачив ніколи, хоч депутат цієї асамблеї не один рік. Я був депутатом і 1996-го (рік вступу Росії до Ради Європи. — Ред.). Тоді до складу російської делегації входив відомий правозахисник Сергій Ковальов, та й решта її членів були переважно політиками-демократами. Усім у ПАРЄ тоді здавалося, що Росія стоїть на порозі демократії, тому так радісно вітали її в Раді Європи.
— Проте план російського лобі у ПАРЄ зі зміною правил регламенту під Росію все-таки дійшов майже до фінальної стадії.
— Доповідь, яку підготувала пані Суттер (доповідачка з питань зміни правил регламенту ПАРЄ. — Ред.), чудова, і я не підозрюю її в обстоюванні чиїхось політичних інтересів — вона прекрасна людина й непересічний політик. Проте їй довелося писати доповідь за дуже надзвичайних обставин. Ось уже два роки Росія намагається настрахати деяких слабкодухих парламентаріїв і працівників апарату Ради Європи, які отримують тут зарплату, несплатою своїх десяти відсотків внеску до бюджету. Це має вигляд, ніби вам приклали до скроні наган і змушують вас вести якісь дискусії. Щоб зняти ефект присутності нагану, я запропонував розділити ці десять відсотків між державами-членами РЄ і лише після цього повернутися до обговорення Росії. А говорити є про що. Особливо після втручання Москви у вибори багатьох країн, після всіх цих середньовічних отруєнь у стилі кардинала Ришельє, з огляду на масові переслідування російських демократів і порушення прав людини. Це все дуже страшно. Я доповідач ПАРЄ у справі розслідування вбивства Бориса Нємцова та переслідування російською владою українського режисера Олега Сенцова. Мені хотілося б бути нейтральним. Але черствість і залізобетонність Кремля настільки вражає та обурює, що нейтральним залишатися важко.
— Ви були здивовані, що асамблея вирішила не давати шансу росіянам повернути собі право голосу в ПАРЄ наступного року?
— Рішення асамблеї відкласти розгляд резолюції щодо зміни правил регламенту, передавши її на доопрацювання в комітеті, виявилося для всіх несподіваним — цього не можна було передбачити. Воно означає, що представники всіх політичних фракцій не були готові міняти правила, щоб хоч якось дати російській делегації шанс на повернення. Тобто Росія довела настрої в асамблеї до точки кипіння.
Голосування засвідчило, що Москва не може перетягнути на свій бік ПАРЄ, кидаючи в тюрми людей за політичні погляди, підтримуючи радикальні рухи у всьому світі, маніпулюючи виборами в демократичних країнах. Тепер навіть ті країни, які раніше над цим не замислювалися, розуміють, який важливий захист загальнолюдських цінностей і здобутків демократії. Хоч слова про європейські цінності викликають у Москви лише зневажливий сміх. Але попри смішливість пана Лаврова, захист і обстоювання європейських цінностей— це те, для чого працює ПАРЄ. І нинішня поведінка Кремля лише зміцнює цю нашу позицію.
— Ви вважаєте, що дії ПАРЄ можуть кардинально вплинути на поведінку російської влади?
— Гадаю, вона не надає великого значення тому, що відбувається тут, в асамблеї. Вони залякують тим, що не виконуватимуть рішень Європейського суду з прав людини, хоч Росія посідає перші сходинки серед країн, чиї громадяни подали найбільше скарг на державу до ЄСПЛ. Вони кричать, що їх вигнали з ПАРЄ і вони не члени Ради Європи. Але посол Росії найактивніше виступає на засіданнях Комітету міністрів РЄ. Російська делегація самоусунулася з ПАРЄ, бо Держдума просто не надсилає заявки на її участь у сесіях. При цьому вони роками звинувачують нас, згадуючи чомусь бомбардування НАТО в Югославії. Може, їм ліпше пригадати вбивство Нємцова чи страждання політв’язнів у таборах і подумати над тим, що влада витворяє з російським народом і до чого докотилася російська демократія? Мило, звичайно, що пан Путін у Гельсінкі поруч із паном Трампом з усмішкою промовляє: «Дві демократії». Насправді це схоже на карикатуру. Бо на столі російського генштабу лежить план із захоплення нових територій. Молдова, Грузія, Україна… Хто наступний?
Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»,
Страсбург — Київ
Ми в Google+