Наприкінці минулого року в пресі було опубліковано повідомлення, що Державне підприємство «Державний інститут по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості» (ДП «ГИПРОКОКС») працює над проектом заводу, на якому з кам’яного вугілля зможуть виготовляти синтетичне паливо. Вартість останнього, стверджували фахівці, буде на 15—20% нижчою, ніж палива з нафти. Новий завод зможе випускати мільйон тонн світлого палива на рік, що дасть змогу Україні на 15% скоротити імпорт бензину та дизельного палива.
ДП «ГИПРОКОКС» закордонний інвестор обрав не випадково, оскільки саме воно розробило технологію виробництва моторного палива на українських коксохімічних заводах: Авдіївському, Баглійському та Запорізькому. Ініціатива ж створення в Україні науково-технічного потенціалу для реалізації нового для країни напрямку використання кам’яного вугілля належить директорові підприємства Вікторові Рудиці.
За проектами підприємства
ДП «ГИПРОКОКС» працює на проектному ринку вже понад 85 років, беручи активну участь у розробленні та реалізації державних програм з розвитку коксохімічної галузі України. За його проектами та ліцензіями побудовано коксохімічні заводи у понад 20 країнах. Нині, наприклад, фахівці підприємства, вигравши конкурс у кількох італійських та німецьких компаній, розробляють проектну документацію на реконструкцію коксової батареї №10 металургійного комбінату компанії ILVA з італійського міста Таранто. Український проект — частина масштабної програми реконструкції та модернізації тамтешнього підприємства, спрямованої на підвищення екологічної безпеки виробництва.
«З 1999 року, — каже Віктор Рудика, — ми підготували проекти на реконструкцію та будівництво коксових батарей на Харківському коксохімічному заводі, ПАТ «МК «Азовсталь», ПАТ ЄВРАЗ «Баглійкокс», ТОВ «ІСТЕК» (Горлівський коксохімічний завод), ПАТ «Ясиновський коксохімічний завод», ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «Алчевськкокс», ПАТ «Запоріжкокс». За нашими проектами реконструйовано 9 російських підприємств, Хелуанський коксохімічний завод у Єгипті, Іскендерунський — у Туреччині, Пакистан Стіл Карачі (Пакистан), два польських коксових заводи у Забже та Ченстохові, підприємства в Казахстані, Ірані, Бразилії, Угорщині, Китаї та Індії».
«Вікно в Індію»
З Індією у ДП «ГИПРОКОКС», до речі, особливі відносини: у 2000—2002 роках група фахівців підприємства на чолі з директором побувала у складі офіційної делегації Мінпромполітики України на деяких металургійних заводах цієї південноазійської країни і провела робочі зустрічі з керівництвом державної асоціації виробників сталі Індії SAIL. Віктор Рудика тоді переконав усіх учасників переговорів, що реалізація індійських проектів нині може бути успішною лише за умови об’єднання та тісної координації дій українських науковців, виробників технологічного обладнання, будівельників. Тож із 2002-го в Україні запрацював консорціум «Укріндустрія».
«За період з 2003-го по 2015-й, — згадує роки співпраці Віктор Іванович, — консорціум виграв 12 індійських тендерів та отримав контракти на будівництво на умовах «під ключ» семи коксових батарей та п’яти установок сухого гасіння коксу. Контракт з Індією підписали в січні 2015 року. А вже у лютому виграли новий тендер: співпрацюватимемо з металургійним заводом у місті Дургапур».
Ефективна діяльність ДП «ГИПРОКОКС» на ринку інжинірингових послуг в Індії відзначена у протоколах та рішеннях усіх засідань Міждержавної українсько-індійської комісії з торгового та економічного співробітництва. Індійська сторона оцінює цю співпрацю як важливий внесок у розвиток індійської металургії. SAIL вписала ДП «ГИПРОКОКС» до переліку найповажніших партнерів.
Талановитий інженер
Віктор Рудика закінчив Харківський інженерно-економічний інститут за фахом «Економіка та організація хімічної промисловості». Трудову діяльність розпочав 1975 року в інституті «ГИПРОКОКС». Працював на посадах інженера, провідного інженера, головного інженера проекту, брав участь у проектуванні та освоєнні українських і закордонних коксохімічних об’єктів. Глибокі знання та притаманна йому (так кажуть на підприємстві) титанічна працелюбність зробили з талановитого інженера професійного проектувальника, якого зарахували до резерву на посаду директора. 1994-го Віктор Рудика очолив ДП «ГИПРОКОКС».
«Це були роки стагнації коксохімічної промисловості України, інших країн СНД. Грошей на розробку проектної документації не було, — директор стає суворішим. — До того ж в Україні не було зовнішньоторговельної структури, яка б сприяла просуванню українських розробок за кордон. А останнє давало хоч якусь надію на інвестиції, отже й на погашення заборгованості із заробітної плати. Бо через безгрошів’я в дев’яності припинили діяльність багато науково-технічних організацій України.
Щоб не повторити їхню долю, ми самотужки у нових геополітичних умовах пробивали шлях на закордонний ринок науково-технічної продукції. Задля цього довелося провести багато зустрічей та переговорів, долаючи на них недовіру до державотворчих зусиль новоствореної держави України.
Зрештою ці зусилля мали успіх: в умовах жорсткої конкуренції із всесвітньо відомими інжиніринговими компаніями вдалося підписати низку закордонних контрактів, зокрема з фірмами Італії, Ірану, Росії, Угорщини, Туреччини, Боснії і Герцеговини. Поступово почали відроджуватися українські підприємства».
Віктор Рудика багато зробив для зміцнення міжнародного авторитету України у країнах із динамічним характером розвитку — Бразилії, Китаї, Індії. У 2007—2008 роках, наприклад, за його участю проведено серію переговорів із бразильськими інвесторами, з якими з 2009-го і досі було підписано низку великих контрактів. А з 2007-го по 2014-й підприємство підписало та своєчасно реалізувало контракти на будівництво коксохімічних об’єктів у Китаї.
Колективна праця
Упродовж тридцяти років Віктор Рудика був науковим керівником та безпосереднім учасником пошукових і проектних робіт, пов’язаних із науково-технічним прогнозуванням розвитку техніки, технології коксохімічного виробництва, розширення сировинної бази виробництва коксу. Під його керівництвом проходили розробка і супроводження реалізації проектів будівництва, реконструкції й технічного переоснащення коксових батарей, упровадження енергозберігаючих технологій у коксохімічне виробництво.
«Реалізація науково-технічних розробок, — вважає керівник, — це колективна праця. Досі немає аналогів у світі, наприклад, запропонованій та розробленій нами концепції енергозберігаючої технології отримання високоякісного металургійного коксу з попередньо трамбованих слабоспікливих вугільних шихт із сухим гасінням розпеченого коксу та повною утилізацією вторинних енергоресурсів для виробництва пари і електроенергії».
Цю технологію втілено у проекті нової потужної коксової батареї №10-біс на ВАТ «Алчевськкокс», за що деяких українських спеціалістів і серед них Віктора Рудику 2009 року удостоєно Державної премії України в галузі науки і техніки.
На підприємстві створено сприятливі умови для продуктивної роботи: тут упроваджено технологію електронного проектування з використанням сучасних персональних комп’ютерів та програмних продуктів (близько 500 робочих місць оснащено високопродуктивними графічними станціями (ПЕВМ), мережеву сертифіковану інформаційну структуру з обладнання одного зі світових лідерів у цій галузі Неwlett Расkаrd. Окрім того, успішно розв’язують завдання створення інформаційних 3D-моделей об’єктів коксохімічної промисловості, які розробляють на базі світового стандарту проектування Building Information Modeling (ВІМ). А для випуску продукції застосовують понад 150 одиниць сучасного розмножувального обладнання.
Достойну ж оплату праці на підприємстві гарантують замовлення (в середньому на суму 100 мільйонів гривень на рік), які ДП «ГИПРОКОКС» має на найближчі роки. Підприємство не має заборгованості із платежів до бюджету, п’ятий рік поспіль посідає перше місце у конкурсі серед науково-дослідних та проектних підприємств ГМКУ. ДП «ГИПРОКОКС» нагороджено численними дипломами переможця конкурсів якості продукції, зокрема Міждержавного етапу серед країн СНД (2007 рік), Міжнародної корпорації суспільного партнерства Європейського парламенту (2008), почесною медаллю «20 років незалежності України», орденом «За трудові досягнення» IV та III ступенів.
Торік колектив ДП «ГИПРОКОКС» отримав нагороду «100 кращих товарів України» та медаль переможця Всеукраїнського конкурсу «Кращий вітчизняний товар 2014 року» в номінації «Проектування і будівництво промислових об’єктів», перехідний Почесний знак профспілки металургів та гірників України.
Сам Віктор Рудика — кандидат економічних наук, член Харківської обласної громадської гуманітарної ради, член ради директорів Північно-східного центру НАН України, Почесний професор Міжнародного університету у Відні, автор 83 наукових праць, 28 винаходів, 6 навчальних посібників, 12 доповідей на міжнародних конгресах і конференціях. За вагомий особистий внесок у розвиток металургійної промисловості, випуск нових видів якісної металургійної продукції у 2002 році йому було присвоєно почесне звання «Заслужений працівник промисловості України». Керівника інституту нагороджено орденами «За заслуги» III ступеня, «Святий Князь Володимир» IV ступеня, відзнакою «Свята Софія», знаком «Лідер України», званням «Лідер промисловості та підприємництва України — 2007».
Ми в Google+