Знаю, що «матюкація» — це погано. Слід вгамовувати емоції, налаштовуватися на щось добре та позитивне. Втім, коли дізнаєшся про таке, дематюкація скасовується. Нічого, крім ненормативних слів, казати не хочеться.

Отже, у Миколаївській області в ДТП розбився десятирічний хлопчик. Дитину за кермо посадив батько. Малолітній водій не впорався з керуванням і протаранив авто Opel. У поліцейському повідомленні зазначено: «На автодорозі Ольшанське — Миколаїв поблизу смт Ольшанське Миколаївського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Opel та ВАЗ-2105, за кермом якого перебував малолітній місцевий житель». Удар був таким сильним, що хлопець загинув миттєво.

Як можна було посадити за кермо хлопчика? Як родина житиме тепер з цим? Не знаю. Врешті-решт, я не психолог та не обвинувач. Просто малюю собі таку картинку. Батько вирішив виховувати з хлопця чоловіка. Мовляв, тобі вже десять, а ти навіть за кермом не сидів. Слабо? У моїй уяві батько не зовсім тверезий. Звісно, не знаю обставин справи, тож нікого не звинувачую. Далі — сідай, поїхали. Газ, гальмо, зчеплення. Який би хлопець відмовився від такого щастя? Самому сісти за кермо та вести машину? Звісно, зрадів. Кінець усім відомий.

Намагаюся виправдати батьків. Не виходить. Це їхній хрест на все життя. На жаль, нинішнє буття постійно знаходить способи знущання над дитиною. Вибачте, трохи поностальгую. У 1980-х роках батьки ніколи не питали мене, де я, з ким, що роблю. Бо все було очевидно. Ми з друзями або збирали макулатуру чи металобрухт, або гралися в «козаки-розбійники», бігаючи по всьому мікрорайону. Так, усе було як було. Із нас ніхто нікого не робив. Ані справжніх чоловіків, ані домогосподарок.

Що ж сьогодні? Батьки намагаються долучити дітей до дорослого життя? Непогано. Щоправда, забувають про те, що воно небезпечне. І методи занурення в доросле життя батьки обирають не ті. На кшталт: хочеш плавати — пірнай.

Рік тому сталася подія, про яку моя мама дуже просила не розказувати. Проте розповім. Мама стала рятівником. Поїхала з онукою в приміський комплекс на відпочинок. Головний плюс — наявність басейну, в якому Даша (онука, племінниця) може плескатися постійно. Звісно, в комплексі бар, готель, щось ще. Про «щось ще» забули мами, які приїхали з дітьми. Доки вони відпочивали, маленьке дівча почало тонути в басейні. По-справжньому, з криками «Мамо!», захлинаючись. Мама не почула. Почула моя мама, бабуся, яка ніколи не лишить своєї дитини наодинці. Пірнула в басейн, врятувала. Втішила. Порадила: мовляв, ніколи не кажи мамі, що ти тонула. Не слід її нервувати. Дівча каже: «Я й не скажу. Бо вона мене вб’є». Попили чаю, дівча заспокоїлося. Доки мама про неї згадала, та вже була готова до спілкування.

До чого це? Який стосунок має випадок у басейні до трагедії за кермом? Імовірно, деякі дорослі люди, якщо їх так можна назвати, просто забули, що вони не діти. Не слід свої доросле світосприйняття та бажання накладати на дітей. Це вже щось за Фрейдом. Який очманів би від таких результатів. На жаль, «дитяча» поведінка, тобто безвідповідальна, стає нормою. Наслідок — трагедія.