Понад 2 тисячі викладачів музичних шкіл із Києва та області, Черкащини, Сумщини, Чернігівщини, Житомирщини й  Полтавщини, а також батьків учнів мистецьких шкіл 6 червня протестували в Києві під стінами Міністерства культури. На плакатах велелюдного гурту рясніли написи: «Реформа мистецької освіти — профанація», «Залиште дітям спів, театр!», «Держава без культури та цінностей — лише територія», «Знищення мистецької освіти — злочин проти майбутнього!».

Петиція небайдужих

Потужну хвилю протесту освічених людей спричинили наказ МКУ №353 від 24.04.2019 «Про затвердження типових освітніх програм елементарного підрівня початкової мистецької освіти» та  положення про атестацію педагогічних працівників закладів (установ) освіти сфери культури, затверджене міністерським наказом від 12.07.2018 №628 і зареєстроване у Міністерстві юстиції 16 серпня 2018 р.  за №926/32378. Цьогоріч  7 травня на сайті петицій Кабінету Міністрів зареєстрували вимогу педагогічних працівників закладів початкової мистецької освіти,  в якій констатували: «Зазначені нормативні акти погіршують та звужують конституційні права дітей на мистецьку освіту, принижують гідність педагогічних працівників мистецьких шкіл та суперечать нормам Закону України «Про освіту». На  7 червня петицію підписали 13719 не байдужих до дитячої мистецької освіти людей.

«Реформування системи початкової ланки професійної естетичної освіти обговорювали ще на підсумковому засіданні ради директорів київських шкіл у червні 2018 року, — уточнює директор дитячої музичної школи  №35 Києва Олександр Шаліт. — Там було сформульовано зауваження і пропозиції, наступного дня запропоновані на нараді в міністерстві. Вони стосувалися захисту інтересів наших працівників та вилучення  із текстів положень пунктів, які суперечать чинному законодавству. Але чомусь представники ЦК профспілки, які були присутні на цій нараді, не скористалися аргументами робочої групи, а погодилися з позицією Мінкультури й підписали запропонований варіант документів без жодних змін».

Опоненти міністерської освіти переконують, що у разі запровадження зазначеного наказу Мінкультури у кращому разі залишиться тільки частина дитячих музичних шкіл у великих містах. У глибинці, тобто райцентрах, систему буде зруйновано повністю, бо з бюджетів фінансуватимуть лише інваріантну (обов’язкову) частину навчального плану нової освітньої програми, яка істотно зменшується. А варіативна (необов’язкова) так і залишиться на папері.

Інваріантна частина, за новими планами, стає настільки малою, що не може дати дітям повноцінних знань і вмінь з фаху, що офіційно називається «Вивчення основного предмета» (фортепіано, скрипка тощо).  Замість двох уроків зі спеціалізації   по 45 хвилин на тиждень, як нині,  запропоновано один з поділом навпіл.

Тінь попередників

2013 року вітчизняні урядовці вирішили, що навчати дітей у музичних школах за державний кошт — велика розкіш. Через активний спротив викладачів, батьків і ЗМІ тоді  спроба перевести мистецьку освіту на комерційні рейки провалилася. Офіційна платня за місяць навчання дитини дотепер не перевищує 300 гривень. Хоч пропонували у найгіршій перспективі за часів уряду Миколи Азарова щомісячні платежі понад 1200 гривень, які, зрозуміло, для більшості були б не під силу.

В ухваленому 2017 року законі про освіту йдеться і про  систему професійної мистецької освіти, перша ланка якої — мистецькі школи. Для реалізації цих законодавчих норм профільне міністерство відтоді розробило чотири документи. За правильними формулюваннями, з точки зору чиновників, їхні опоненти-практики з дитячих музичних шкіл  бачать скорочення навчальних годин, збільшення навантаження кількості учнів на викладацьку ставку, ліквідацію такого популярного напряму, як сольний спів — для нього у новій структурі мистецької освіти не передбачено навчальної програми, тому музичні школи не набирають на наступний навчальний рік вокалістів.

За новими нормативами, школи індивідуально можуть розробити свої програми і особливо обдарованим дітям збільшити кількість годин занять. Та чи багато знайдеться охочих займатися додатковою паперовою творчістю?  І чи буде  об’єктивною вибірковість? А найбільше сумнівів викликає примарна свобода вибору обсягу навчального навантаження на учня, що нібито надають кожній школі як власну освітню програму, яку затверджують на педраді. Чому? Бо навантаження обмежується бюджетним фінансуванням, що завжди базується на затверджених Мінкультури типових навчальних планах. А все, що понад норму,  має оплачувати хтось.

Тож у результаті такої реформи Міністерства культури дитячі музичні школи можуть прийти до того самого фінішу, який планував уряд Миколи Азарова. Батькам учнів або доведеться платити великі суми за індивідуальні уроки (понад 200 гривень за заняття нині), або просто відмовитися від музичної освіти дітей.

«Складається враження, що люди, які готували цю реформу, ніколи не мали стосунку до педагогічної роботи з учнями. Вони не вважають за потрібне спиратися на багаторічний досвід викладачів-практиків, а всіма засобами намагаються дискредитувати його цінність», — відгукнулися на ситуацію навколо реформи мистецьких шкіл 15 відомих діячів музичного світу, серед яких оперний бас Анатолій Кочерга, композитори Євген Станкович і Мирослав Скорик, скрипалька Богдана Півненко і диригент Володимир Шейко. Вони підписали відкритий лист до Президента України із проханням зважити на позицію тисяч підписантів петиції на сайті Кабінету Міністрів, якою вимагають скасувати наказ Міністерства культури №352 від 24 квітня 2019 року, запровадження якого спричинить катастрофічні наслідки руйнації системи мистецьких шкіл.

Цього тижня Мінкультури вирішило вислухати практиків. На першу зустріч, яка відбулася 3 червня, міністр культури запросив активістів із трибуни Верховної Ради, коли 31 травня у парламенті проходила Година запитань до уряду. З більшою кількістю людей Євген Нищук говорив у кабінеті у день потужного протесту біля міністерської будівлі.

У четвер міністр  вийшов до всіх, хто зібрався на акцію. Він сказав: «Ми домовилися, що у зв’язку з тим, що велика кількість не готова перейти на форму з 1 вересня 2019 року, є чимало питань, які турбують вас і мають певні нерозуміння, прийняти рішення відтермінувати цей наказ, змінити його на перехідний період ще на рік». Цей час потрібен, за словами міністра, щоб підготувати пропозиції щодо змін до закону.

Євген Нищук запевнив, що створять робочу групу, щоб «прибрати всі токсичні питання і внести зміни». До її  роботи пообіцяв долучатися особисто.

Валентина КАЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»

ОФІЦІЙНО 

6 червня на офіційному сайті Мінкультури з’явилася наступна інформація: «З метою належного і достовірного інформування та налагодження комунікації з мистецьким освітнім середовищем щодо ключових змін у початковій мистецькій освіті Міністерство культури України започатковує естафету робочих зустрічей у форматі фокусгруп із представниками управлінь культури кожного із регіонів України. Усвідомлюючи, що на місцевому рівні не всі мають можливість ознайомитися з документами і почути їх з перших вуст, Міністерство культури прагне налагодити комунікацію, пояснити суть реформ та уникнути користування спекулятивною або неправдивою інформацією, отримати зворотний зв’язок та врахувати в своїй діяльності пропозиції, спостереження чи побоювання з означених питань».

«Розумію, що проблеми в мистецькій освіті накопичувалися не один десяток років, і тепер маємо вирішувати не тільки комплекс тих завдань, які логічно дійшли до практичного впровадження, а й переборювати ті остороги та страхи, іноді міфічні, іноді реальні, з якими багато років жила мистецька освітня спільнота. Саме тому пропоную новий формат комунікації на місцях. Усвідомлюючи рівень відповідальності та необхідності рухатися далі, особисто долучатимусь до роботи фокусгруп. Запевняю, що саме я і є голосом у захисті мистецької освіти», — наголошує міністр культури Євген Нищук. — Оновлений формат роботи буде започатковано 19 червня в Міністерстві культури, під час якого буде обговорено конкретні питання впровадження реформи мистецької освіти».