Багато хто аналізує підсумки минулого року і перспективи для вітчизняної економіки на рік, що настав. Не залишилася осторонь і Європейська Бізнес Асоціація: зібрала у Києві представницький круглий стіл за участі представників великого, малого та середнього бізнесу. Вони спробували залежно від реалій сьогодення виробити певні рекомендації на майбутнє.

Парадокс: за світовими рейтингами, рівень економічних свобод в Україні підвищився, натомість рівень щастя (є такий показник, що вираховують за багатьма чинниками), навпаки, знизився через погіршення споживчих настроїв. Як у тому анекдоті про собаку: провели реформу, ланцюг на півметра видовжили, а миску на метр відсунули.

Рівень щастя українців напряму залежить від спо живчої спроможності. Фото з сайту mixnews.lv

Чинники добробуту

Як зауважив генеральний директор інвестиційної компанії Dragon Capital Томаш Фіала, ВВП України останні три роки зростає, торік це зростання становило близько 3%, у році, що настав, очікується вповільнення цього зростання — до 2,5%. Втім, експерт зауважив, що зростання насправді багато в чому номінальне і напряму залежить від рівня інфляції. Тож двозначні цифри зростання за деякими напрямами діяльності у вартісному виразі містять так само двозначні показники інфляції.

Цим (тобто інфляцією) здебільшого пояснюється і зростання рівня споживання товарів та послуг. При цьому зростання споживання, зауважує Томаш Фіала, випереджає зростання виробництва. Тобто товарів та послуг виробляють не набагато більше, ніж раніше, але коштують вони дорожче, звідси і зростання.

До речі, про ціни: зростання доходів від здачі в оренду комерційної нерухомості — не такий уже позитивний чинник. Деякі експерти вважають, нібито це свідчить, що доходи підприємців-орендарів підвищилися, ми ж радимо пам’ятати, що більша орендна плата, яку сплачує компанія, зрештою позначається на вартості товарів і послуг, які вона надає, і зрештою на купівельній спроможності споживачів.

Тут слід мати на увазі, що нової комерційної нерухомості (йдеться про офісні, складські та інші приміщення комерційного призначення) будують мало через труднощі з фінансуванням. Тому вільних площ залишається дуже мало, на думку пана Фіали, менш як 10%, а до кінця року таких і зовсім не буде. Тож орендну плату можна підвищувати й надалі — дешевше ніде не знайдуть.

Цікава картина з дефіцитом бюджету за минулий рік: як зазначає експерт, він виявився набагато меншим за очікуваний, лише 1,7% ВВП, але це не свідчення особливо високого розвитку вітчизняної економіки. Просто Мінфін був обмежений у можливостях запозичень.

Натомість на теперішній рік припадає пік виплат України за зовнішніми запозиченнями, тому ситуація з дефіцитом бюджету буде інакшою. Пошукати гроші в міжнародних інституціях — теж вихід, і на це сподіваються, але міжнародні донори навзаєм наполягатимуть на виконанні вимог, спрямованих на справжнє, а не уявне реформування економіки і реальну боротьбу з корупцією.

Маленька, закрита і залежна

Голова представництва Міжнародної фінансової корпорації в Україні Олена Волошина характеризує нашу економіку кількома яскравими епітетами: маленька, закрита, орієнтована насамперед на експорт, тому надто залежна від зовнішніх чинників і внутрішніх викликів. З-поміж таких експертові найперше спали на думку вибори. Який вплив їхні підсумки матимуть на теперішню економічну ситуацію — прогнозувати нині неможливо. Інші внутрішні виклики — це велика тіньова економіка і так само велика міграція трудових ресурсів.

Тому на найближчий час головне завдання — втриматися. Для бізнесу це означає бути обережним, для держави ж головне — втримати монетарну політику, провести реформи там, де це можливо. Наприклад, ухвалити закон про концесії, розібратися із земельною реформою, а головне — поміркувати, як залучити в економіку всі ті гроші, які обертаються поза банківською системою, і як втримати молодь в Україні, не застосовуючи обмежувальних адміністративних заходів. Інакшого шляху розв’язати ці проблеми, крім діалогу бізнесу і влади, Олена Волошина не бачить.

Голова правління АТ «ІНГ Банк Україна» Саїда Джарболова зауважує на тому, що на ринку банківських послуг цього року склалися не надто сприятливі для нас обставини: непроста ситуація на світових ринках капіталу і великі виплати України за зовнішніми зобов’язаннями. Сюди варто додати проблеми нашого фінансового ринку: він вузький, волатильний (схильний до значних коливань) і не ліквідний, тому банкам доводиться надавати менше грошей на фінансування клієнтів, а тримати великі суми в себе як подушку безпеки.

Ляклива гривня

Будь-які очікування щодо курсу валюти, політичних змін чи ще чогось викликають такі коливання на фінансовому ринку, що відсоткові ставки за кредитами стають не доступними для клієнтів, зауважує Саїда Джарболова. Така ситуація цього року може ще поглибитися із можливими змінами внаслідок виборів, тож завдання банківської системи — це пережити.

Тому слід очікувати певного уповільнення економічної діяльності. Але ж і після 2019 року життя не припиниться. Ми кажемо про інвестиційну привабливість, а інвестори готові піти на ризик, якщо їх приваблює перспектива високих доходів. Якщо ж перспектива зростання — не більш як 3% на рік, це не надто добрий сигнал для них.

Тому щоб розкачати економіку на подальші роки, слід створити великий внутрішній ринок капіталу, залучити у банківський сектор кошти населення, що нині лежать під матрацами. За приблизними підрахунками, їх там учетверо більше, ніж у банківській системі (не в усіх, певна річ), перестати сподіватися лише на МВФ і фінансувати капітальні інвестиції за рахунок внутрішнього ринку.

До речі, щодо матраців. Генеральний директор Mastercard Europe SA Інга Андрєєва зауважує: хоч загалом рівень користування банківськими платіжними системами в Україні досить високий, 36,6 мільйона активних платіжних карток, але безготівкові розрахунки становлять лише 44% всіх, а 37% населення України досі не мають банківських рахунків. У всьому світі таких, за даними МВФ, 39%, але сюди входять країни, де більшість населення і слова банкомат ніколи не чула.

Однак безготівкові розрахунки — ефективний засіб боротьби з тіньовою економікою. Якщо ж у нас лише 38% малих та середніх підприємців готові приймати електронні платежі, то звідси видно, що з білими доходами цих підприємців не все гаразд, бо інші їхні пояснення, чому вони цього не роблять, мають не надто переконливий вигляд.

Загалом рекомендації від світил бізнесу не містять нічого сенсаційного: стабілізувати політичну ситуацію, валюту, проводити реформи.