ПРАВОВИЙ ШТУРМ

Одеський порт готовий відповісти на всі запитання правоохоронців,
хоча є підозра, що остаточна відповідь уже готова

...Уже наступного після силового візиту дня, працюючи над зовсім іншою темою, на територію порту я зміг потрапити лише під виглядом майстра-комп’ютерника. Підприємство почувалося наче в якійсь облозі, а візитерів із мас-медіа тут боялися ледь не більше, ніж гостей із прокуратури. 

Привид рейду

 Розставляючи акценти у нещодавній халепі, начальник Одеського морського торговельного порту Микола Павлюк особливо підкреслив, що цілком визнає право силових структур вилучати на законних підставах будь-які документи, але не розуміє, навіщо зчиняти довкола слідчих дій неадекватно великий галас. «Є факт, є карна справа, ніхто — ні я, ні будь-який інший працівник — не має права перешкоджати вилученню документів. Але навіщо було залучати усі ці служби — «Беркут» та інші, — військові дії ведуться, чи що? Думаю, що це був явний перебір».

Цей перебір, у свою чергу, спровокував деяких працівників, які не могли збагнути, чому їх не пускають на робочі місця. Зате добре пам’ятали, як штормило чотири роки тому в сусідньому порту Южний, коли міністерська верхівка не могла визначитися, кого там поставити начальником, і претенденти на престол приходили до порту по черзі у супроводі озброєного контингенту. Привид рейдерської атаки, що блукає в тому числі й українськими портами, цілком природно, викликає у працівників відверту негативну реакцію на появу всіляких людей у масках, блокування входів і виходів. Дбаючи про інтерес держави і передбачаючи невдоволення працівників, можна було б, либонь, обставити вилучення документів і менш драматично.

Готель спотикання

Зараз важко збагнути, що саме перебуває на вістрі претензій.

З одного боку, прокуратура Одеської області каже, що йдеться про розслідування карної справи за фактом завдання збитків державі через укладений 2005 року договір оренди між адміністрацією порту та ООО «Цезар». Тобто про збудований 10 років тому на території Одеського морвокзалу чотиризірковий готель «Одесса». Прокуратура зауважує, що його оренда перебуває виключно у компетенції Фонду держмайна України.

Микола Павлюк вважає, що у цьому питанні порт жодних порушень не вчинив, оскільки нічого нікому в оренду не здавав: «Про яку оренду може бути мова? Порту належить 80% вартості комплексу, 20% — забудовнику, і є фірма-оператор, котра керує нашими фондами. Що тут узгоджувати з Держмайном?»

 Що найцікавіше, начальник порту каже, що працівники прокуратури про оренду його зовсім не розпитували. Розмова велася виключно довкола виконаного 2007 року ремонту ліфта все у тому ж готелі «Одесса». Фінансуючи цей ремонт, як вважають правоохоронці, порт допустив нецільове використання 170 тис. гривень.

Цей момент Микола Пантелеймонович наразі не оскаржує, бо  жодних чітких звинувачень тут не сформульовано.Тим часом увага правоохоронців вже дається портові взнаки. Хвалити Бога, вилучення паперів роботу гавані не паралізувало — оперативні документи ніхто не чіпав. Проблеми можуть виникнути при оформленні податків, проведенні тендерів.

Проте  найбільшої шкоди ця катавасія завдає репутації порту. «Найстрашніше у тому, що завдано шкоди іміджу підприємства, — розповідає Микола Павлюк. —  Одеський порт був єдиним, який не мав жодної кримінальної справи за 25 років. Цей авторитет дуже допомагав нам у розвиткові бізнесу. Але комусь це заважає. Комусь треба показати: в Одесу приходити не треба, тут суцільний кримінал».

Бурхливі проводи  для патріарха?

Більшість експертів схиляються до того, що правоохоронна активність у порту спрямована персонально проти Миколи Павлюка. Мовляв, його просто хочуть прибрати. Не тому що поганий, а тому що не свій. А коли йдеться про те, щоб прибрати до рук найпотужніший порт країни — якраз у переддень ймовірної приватизації, — то такі дрібниці, як удар по репутації підприємства, навряд чи надто непокоять потенційних хазяїв.

Тут викликає подив тільки одна обставина. Одеський порт є державним підприємством. Практично будь-якої миті його керівника можна звільнити міністерською постановою. Микола Павлюк каже, що за таких умов і опиратися б не став: «Якщо прийдуть і скажуть:  ти був добрим працівником, але в нас є кращий — піду, нема питань».

Утім, претензій від профільного Міністерства інфраструктури начальник порту не отримував. І об’єктивні показники свідчать про те, що стан справ у гавані доволі пристойний — на 3,5% у минулому півріччі зросла обробка вантажів, 211 млн грн сягнув чистий прибуток, що більше ніж на 30 млн перевищив показник першого півріччя 2010 року.

Тож некомпетентність людині, що керує портом ще з радянських часів, закинути важко, і добре обставити її звільнення можна лише знайшовши якийсь кримінал у її діях.

Інше пояснення  може полягати в тому, що попри заяви про єдину вертикаль влади, приватні інтереси найпотужніших гравців можуть розходитися. Одних Павлюк може влаштовувати, інших — аж ніяк.

Ну і, нарешті, третій варіант — це коли перевірка фінансової дисципліни є просто перевіркою фінансової дисципліни.  У нього найбільше хочеться вірити, але навряд чи це буде легко у тому випадку,  коли Миколу Павлюка й справді звільнять відразу потому, як раптом надибають порушення 4 і 6-річної давнини, причому на підприємстві,  що перебуває під постійним пильним контролем транспортної прокуратури та інших силовиків.