Третина території Волині не покрита вітчизняним та регіональним телерадіомовленням.  Проблема інформаційного вакууму особливо актуальна у прикордонній області. Дивитися українське телебачення майже не мають змоги у північних частинах області, зокрема у Камінь-Каширському, Ратнівському, Любешівському, частково Маневицькому, Любомльському та Шацькому районах. Загалом у понад 50 населених пунктах, де мешкають майже 200 тисяч волинян. А це  п’ята частина населення.

Понад 200-кілометрове сусідство Волині із Білоруссю зумовлює те, що мешканці прикордоння погано орієнтуються в подіях та персоналіях власної держави. Замість вітчизняних мовців у вільному доступі  іноземні, зокрема білоруські, отже, і заборонені в Україні російські телеканали з контентом, направленим на дискредитацію нашої країни. Зрозуміло, що це спотворює їм картину подій в Україні, розуміння державної політики і позбавляє цінної інформації для повсякденного життя.  Чи треба казати, що це створює неабияку загрозу національній безпеці держави? 

Тарілка з голосом Кремля

Аналогове телевізійне мовлення на Волині розвинено набагато гірше, ніж в інших українських областях. Для прикладу, лише Першим Національним каналом покрита вся територія області, «1+1» —80%,  «Інтер» —  65%. Місцеві телеканали «Аверс» та «Нова Волинь» доступні 60% волинян, інші мережі забезпечують мовлення від 10% до 40% території краю. Більше того, на Волині є села без жодного українського телевізійного мовця, окрім «Першого Національного». Така ситуація, для прикладу, у селі Самари, що на Ратнівщині. Це спричинено проблемою міжнародної координації при територіально-частотному плануванні мереж.

Здебільшого, аби розуміти, що відбувається в Україні, мешканці північних районів Волині масово встановлюють супутникові антени, так звані тарілки. Утім, і це не вирішує проблеми з трансляцією регіонального  телебачення.

На ненадійності та навіть загрозі отримання інформації через супутникові канали наголосив директор Волинської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення Сергій Семерей. Наприклад, розповідає він, нещодавно мав місце факт навмисного «глушіння» українського каналу ТРК «Україна» під час трансляції матчів Євро-2016. Також, на його переконання, саме через супутники разом із українським телебаченням у наш інформаційний простір активно проникає кремлівська пропаганда, яку постійно транслюють російські телеканали. І як відгородити населення від неї — це ще питання.

Навіть встановлення супутникових антен на Волині не розв’язує проблему доступу до регіонального телебачення. Фото Володимира ЗAЇКИ

Цифра нас врятує

Своєрідною панацеєю для «лікування» теле?простору Волині нині вважають перехід з аналогового на цифрове телебачення. Для цього головне — підготувати телевізійну мережу, встановивши цифрові передавачі. Цей процес Волинь розпочала ще п’ять років тому, коли у 2011-му провайдер програмної послуги ТОВ «Зеонбуд» встановив телевізійні станції лише на шести об’єктах державного оператора, що забезпечило покриття цифровим телебаченням приблизно 65% території краю. Тому гострою залишається проблема недостатньої кількості цифрових передавачів та їх низької потужності.

За словами Сергія Семерея, найбільша проблема — брак частотних присвоєнь та ліцензій на мовлення. Тільки за їх наявності можливий подальший перехід на «цифру», адже немає змоги закупляти передавачі, обладнання мультиплексування (мульти?плекс — об’єднання теле- та радіоканалів, що транслює один цифровий канал. — Авт.), будувати додаткові вежі. «Але, на жаль, органи, які відповідають за ліцензування й узагалі за інформаційну політику, чомусь уже 5 років нічого не роблять», — констатував Сергій Семерей.

До того ж, за його словами, нині це питання для деяких районів більш ніж критичне, адже є реальна ймовірність втрати частот узагалі. Від 17 червня 2015 року, відповідно до угоди «Женева-2006», аналогові частотні присвоєння перестають захищати міжнародні угоди. Після відключення аналогового телебачення, яке в Україні передбачають повністю здійснити до кінця червня наступного року, північні райони Волині остаточно стануть російсько-білоруськими або польськими в частині телевізійного мовлення.

— Щоб цього не сталося, треба встановити велику кількість цифрових передавачів у прикордонні, зробити це зараз практично неможливо. А проблема гостра! У багатьох селах люди не відрізняють «Аверс» і Волинське телебачення, бо тільки краєм вуха чули про них, але ніколи не бачили, — пояснив директор Волинської філії Концерну РРТ.

Аби вплинути на ситуацію, керівництво області неодноразово офіційно зверталося до Президента, Кабміну та керівництва профільних структур з проханням посприяти покриттю території Волині українським та регіональним мовленням.

Потрібні політична воля і кошти

Окрім того, 23 лютого цього року делегація від Волинської облдержадміністрації брала участь у засіданні Комісії з питань забезпечення стабільного функціонування системи національного телебачення і радіомовлення Міністерства інформаційної політики України та поінформувала про можливий варіант оперативного вирішення проблеми фактично без залучення коштів із Державного бюджету. На превеликий жаль, надання тимчасових ліцензій на мовлення міністерська комісія не погодила.

Генеральний директор Волинської регіональної дирекції Національної телекомпанії України Ольга Куліш запевнила, що позитивні зрушення помітні поки що тільки на рівні обговорень у високих кабінетах. Вона розповіла, що 23 червня відбулося засідання Колегії Держкомтелерадіо, де першим питанням обговорювали саме стан телерадіомовлення в прикордонних областях України.

— Члени Колегії вирішили звернутися до Ради національної безпеки та оборони України з пропозицією щодо проведення спільного засідання РНБО з питань прикордонного мовлення за участі всіх зацікавлених центральних органів виконавчої влади та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.  У вересні відбудеться ще одне засідання Колегії, на порядку денному якого стоїть питання про інформаційний простір Волинської області. Але поки що від таких розмов до конкретних справ дорога не проглядається.  Потрібні політична воля і великі кошти, — повідомила Ольга Куліш.

Днями ж стало відомо, що у покритті території Волині українським та регіональним мовленням готовий посприяти Український державний центр радіочастот. За даними начальника відділу інформаційної політики обл?держадміністрації Світлани Головачук, саме із такою пропозицією до обласної державної адміністрації надійшли листи від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку, та Державного підприємства «Український державний центр радіочастот».

— Фахівці Українського державного центру радіочастот вважають за доцільне звернути увагу на смугу радіочастот 174-230 МГц, яка є найбільш перспективною для побудови додаткового мультикомплексу. Вони готові приступити до планування в цій смузі загальнонаціонального мультиплексу цифрового наземного телевізійного мовлення з використанням мереж одночастотного синхронного мовлення, погодити їх зі спеціалістами, користувачами, провести міжнародну координацію та надати до Національної ради висновки щодо можливості та умови користування радіочастотним ресурсом України, — інформувала Світлана Головачук. 

Плани — це добре, але…

Однак це — лише перспективи та плани. А не?оголошена війна на сході України доводить те, що за браком державної інформаційної політики у сфері радіо і телебачення доводиться платити життям. І поки представники влади Волині та фахівці сфери телерадіомовлення вкотре (!!!) за останні роки намагаються на загальнодержавному рівні зрушити справу з «мертвої» точки, майже 200 тисяч волинян змушені щодня бути заручниками екранів та радіоприймачів чужої пропаганди. Раніше розповіді про те, що у Новий рік шампанське чимало волинян відкорковували під привітання Олександра Лукашенка, слухали зі сміхом. Нині є розуміння, що ми не маємо права програвати війну за мізки людей і залишати українців під впливом чужої пропаганди. А для цього потрібна чітка позиція центральної влади. Натомість — лише обіцянки й довгі очікування…