Про перші 100 днів роботи Валерії Гонтаревої на посаді голови правління Нацбанку України, що припало на останні вихідні вересня, говорила не сама «ювілярка», а експерти й деякі банкіри. І з їхніх вуст на адресу керманича головного фінансового регулятора країни звучало значно більше критики, ніж позитиву. 

Тактичні плани з екранів телевізорів

Майже місяць тому керівник Нацбанку, відповідаючи на запитання журналістів, зазначала, що в нас усі люблять говорити про перші 100 днів роботи, проте в неї немає таких планів. «Але в мене є плани, які ми втілюємо в життя якомога швидше. Тому мають вигляд річного плану, а все, що не вкладається, переміщується далі, в середньостроковий орієнтир на наступні 3—5 років. Думаю, незабаром ми його оприлюднимо, і всі його бачитимуть», — зазначала вона.

Проте саме в день «ювілею» Валерія Гонтарева таки з’явилася на одному з популярних телеканалів, де пояснила тактичні плани регулятора. За її словами, Нацбанк не збирається витрачати золотовалютні резерви на підтримку курсу гривні, хоч вони і трохи зменшились. Як зазначила банкір, це пов’язано з великими платежами за державним боргом. Вона також повідомила, що найближчим часом буде скасовано норму про продаж в одні руки за один день валюти, еквівалентної 200 доларам, і попросила вкладників банків не забирати депозити.

А 1 жовтня на сайті Нацбанку з’явилася новина від першого заступника голови регулятора Олександра Писарука, яка, по суті, і є підсумком роботи установи. Чиновник повідомив, що Нацбанк здатний забезпечити стабільність у фінансовому секторі та здійснити його реформування й очищення. Під останнім слід розуміти основне завдання регулятора, яке місяць тому висловлювала Валерія Гонтарева, — очищення банківської системи від неплатоспроможних фінансових установ. Також Олександр Писарчук повідомив, що Нацбанк у цьому плані співпрацює з МВФ — триває діагностичне обстеження 35 найбільших за розмірами активів банків.

«Загалом регулятор постійно і систематично вживає заходи, спрямовані на розбудову в Україні стабільної та ефективної банківської системи. Так, підвищено вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу банків до 500 мільйонів гривень та затверджено графік його підвищення протягом 10 років; триває робота над врегулюванням питань нагляду за діяльністю системно важливих банків та питань удосконалення корпоративного управління в банках; забезпечується підтримка ліквідності банківських установ», — зазначив він.

Немає узгодженості між регулятором і урядом?

Що думають із цього приводу відомі в Україні фінансові експерти? Як вони ставляться до останньої тези першого заступника голови правління Нацбанку про підтримку ліквідності банківських установ?

У середині вересня Нацбанк призначив кураторів у всі фінансові установи, які отримували в нього стабілізаційні кредити або кредити на підтримку ліквідності. Керівник Комітету економістів України Андрій Новак тоді зазначив, що це слід було робити одразу, тому куратори можуть зіткнутися з тим, що контролювати вже буде нічого.

Тобто цей захід був запізнілим. Говорячи про ефективність роботи Нацбанку загалом, голова правління Української міжбанківської валютної біржі Анатолій Гулей вважає, що заходи регулятора, яких треба вживати блискавично, постійно запізнюються на 3—4 місяці, що неприпустимо.

«По-перше, немає узгоджених дій між регулятором та урядом. По-друге, говорячи модними нині словами, треба починати люстрацію саме у банківській сфері загалом й у Нацбанку зокрема», — вважає він.

Головна ж біда та помилка регулятора, як зауважує відомий економіст Олександр Охріменко, — те, що останніми місяцями ми фактично споглядали за процесом девальвації гривні. Так, на його думку, якщо за офіційними даними нацвалюта «схудла» на 8,9%, то з огляду на частку чорного ринку — на всі 20%.

«Цілком зрозуміло, що населення панічно реагуватиме на такі речі. Так, за 100 останніх днів знято з депозитних рахунків 5 мільярдів гривень та мільярд доларів», — додає він.

Досвідчені аналітики й колишні банкіри дуже переймаються долею національної валюти, яку, на їхню думку, просто знищують. Так, за словами екс-голови Нацбанку Олександра Савченка, ми нині начебто повернулися в 1990 роки. «Гривня, яку колись «запускали», тепер на межі знищення. Причина цього криється в тому, що Нацбанк перестав контролювати не лише курс нацвалюти, а й інфляцію та емісію. Більш того, керівники регулятора просто-таки пишаються цим», — розмірковує фахівець.

Проте більшість експертів вважає, що до проблем на валютному та курсовому ринках призвела політика регулятора, яка не дає свободи до маневрів для використання інструментів, так необхідних для фіксації курсу.

Треба плавати, але контрольовано

«З одного боку, Нацбанк проводить політику плаваючого курсу, а з іншого — використовує адміністративні методи. Регулятор повинен чітко знати, що на ринку, крім нього, нікого немає (ні фондового ринку в цивілізованому розумінні, ні недержавних пенсійних фондів. — Авт.) і діяти блискавично. Слід також запам’ятати: плаваючий курс не означає, що ця одиниця повинна «кудись пливти» безконтрольно», — зазначає екс-голова Нацбанку Сергій Яременко.

Сама Валерія Гонтарева думає інакше. Нещодавно вона заявляла журналістам, що гнучкість курсу національної валюти означає, що регулятор не надаватиме йому жодних коридорів та орієнтирів. Однак, за її словами, це не означатиме, що Нацбанк не братиме участі в роботі на ринку, якщо «побачить розвиток подій по спіралі».

Анатолій Гулей пропонує власний рецепт, щоб заспокоїти людей і навести лад на валютному ринку.

«Це має бути лише активний продаж валюти протягом 1—2 тижнів. Якщо за день збувати до 200 мільйонів доларів, то великий попит на долари та євро буде задоволено. Нацбанк чудово розуміє обсяги такого попиту, оскільки ще на початку вересня цього року було ухвалено постанову центробанку №540, якою уповільнено термін виконання заявок на закупівлю валюти до трьох днів», — запевняє він.

Повертаючись до теми відносин на прямій центробанк — комерційні банки, слід сказати, що останні місяці можна кваліфікувати як епоху призначень тимчасових адміністрацій у фінустановах. А таких на сьогодні вже 11. Можна сміливо констатувати, що регуляторові таке дуже подобається. Як вважає екс-член ради Нацбанку Василь Горбаль, у нас у країні немає жодного випадку, коли така адміністрація поновила б роботу фінансової установи.

«Так Нацбанк вирішив, що простіше поховати проблему, ніж її розв’язати. Отже, цей шлях веде до великого занепаду в банківській системі», — наголошує він.

Чимало експертів також переконані, що загалом Нацбанк обманює не когось (ні банки, ні людей), а сам себе. Прикладом цього може бути нещодавня зустріч керманичів регулятора із представниками великих комерційних банків. Як відомо, її підсумком стала домовленість про закріплення курсу на позначці 12,95 гривні за американський долар. Проте фактично у країні діють кілька курсів, як у типових африканських державах. А це неприпустимо.

На думку Олександра Охріменка, Нацбанк повинен встановити валютний коридор у межах, приміром, 11–15 гривень за долар.

Експерти впевнені, якщо регулятор утримає курс гривні, тож є надія, що ситуація заспокоїться й можна думати про вирівнювання на ринку.

P.S. 6 жовтня глава НБУ Валерія Гонтарева таки зустрілася з журналістами, де повідомила, що зараз Нацбанк перебуває під суттєвим тиском, оскільки він «наступив на хвіст олігархічним кланам, які вже не можуть отримувати в центробанку рефінансування під неякісні застави». Вона також зазначила, що після відновлення Донбасу влада зможе казати не лише про курс 12,95, а навіть про його зміцнення до 11,7 гривні за американський долар. Керівник регулятора розповіла, що 8 жовтня вона летить до США, де зустрінеться з керівниками МВФ для зняття тих дисбалансів, які накопичилися в українській економіці. Після прес-конференції Валерія Гонтарева не змогла купити в одному з банків 200 доларів, і дуже здивувалася, адже вона обіцяла, що каси фінустанов буде забезпечено готівкою.

КОМПЕТЕНТНО

Чиновники займаються самообманом

Вячеслав БУТКО,
віце-президент Центру досліджень
корпоративних відносин:

— Я б назвав діяльність керівництва Нацбанку за останні місяці двома словами: безсистемність та непослідовність. І додав би, що спостерігається постійне бажання показати розв’язання проблем, нічого не роблячи. Влада займається самообманом. Зібралися банкіри й вирішили, що долар буде по 12,95 і вдають, що так і є. А тим часом на міжбанку та на чорному ринку курс зовсім інший. Це результат політики самообману.

Повернення до контрольованого курсу національної валюти вже не уявляється реальним. Продовження політики «вільного плавання» гривні однозначно призведе до сумних наслідків.

Краще, щоб був реальний курс

Олександр ЖОЛУДЬ,
старший аналітик Центру
перспективних досліджень:

— Говорячи про курс української гривні щодо американського долара й інших твердих валют світу, слід зазначити, що й уряд, і Нацбанк повинні мінімізувати його адміністративне утримання. В Україні війна, політична й економічна ситуація не повністю контрольовані. Однак якщо регулятор штучно утримуватиме курс, такі його дії можуть спровокувати новий обвал нацвалюти. Це я порівняв би з пружиною, яку відпустили. Тому краще нехай у нас буде реальний курс, приміром 13,5 гривні за долар, ніж завищений — 12,9.

Серед чинників, які впливають на курс гривні, — набагато менші обсяги надходження валюти від експортерів. Це пов’язано зі скороченням надходжень від металургійних підприємств, які експортували свою продукцію за кордон. У них проблеми з постачанням коксівного вугілля, яке видобувають на території, підконтрольній бойовикам. Якщо податкове навантаження на населення зростатиме і надалі, то і цей чинник спричинить дестабілізацію гривні.

Адміністративне регулювання має право на життя

Роман ШПЕК,
голова ради Незалежної
асоціації банків України:

— Коли у країні криза, то кредитно-грошова політика не може бути м’якою. Якщо проаналізувати діяльність Нацбанку в напрямі курсової стабілізації, то очевидно, що регулятор зробив ринок жорсткішим. Але не можна ставити знака рівності між політикою й поганою політикою. На превеликий жаль, ми ще не побудували ідеального ринку, тому адміністративне регулювання має право на життя.

Та більшості комерційних банків в Україні значне послаблення гривні не вигідне. Навпаки, банки страждатимуть від цього. Адже в цьому разі стає ще складніше виконувати свої зобов’язання перед позичальниками. А істотне зростання кількості неплатежів за кредитами дуже псує фінанси будь-якої банківської установи».