Людина, її права і гідність — найбільша цінність будь-якої демократичної держави. Але людина, яка не має змоги захистити свої права і поновити справедливість, стає заручником держави, що не має перспективи на історичний успіх у майбутньому.
У нашій Конституції передбачено, що українські громадяни рівні перед законом і мають однаковий доступ до правосуддя незалежно від свого майнового стану. Але ми були країною нерівності й несправедливості, де сильні й багаті мали більший доступ до захисту, зокрема юридичного. Це була системна проблема України. Саме тому рівень довіри до суду й державних інституцій був і все ще залишається вкрай низьким. Бо людина, яка не може отримати захист за встановленими державою правилами, не довіряє державі й вважає її не спроможною виконати основні інституційні обов’язки перед суспільством.
Доступний захист
Коли справедливість зникає, то не залишається нічого, що могло б надати цінність людському життю. Так казав Іммануїл Кант.
Знаковим у новітній українській історії став період Революції гідності, коли мільйони людей вийшли на Майдан, щоб захистити свої права від свавілля, корупції тощо. Тоді судову й правоохоронну системи використовували як інструмент придушення прав, що гарантує людині Конституція. Тоді свою неспроможність показали майже всі державні інституції, які повинні захищати людські права й гідність. Єдиною інституцією, яка в ті непрості часи ефективно співпрацювала з громадянським суспільством і правозахисними організаціями, була система безоплатної вторинної допомоги. Тоді вона лише починала працювати. Це були незалежні адвокати, які інформували учасників спротиву про затриманих. Так затриманим могли надати безоплатно адвоката для захисту прав.
«Із 2014 року в Україні відкрили 550 центрів безоплатної правової допомоги, які розбудовані в усій країні, — розповів «Урядовому кур’єру» міністр юстиції Павло Петренко. — Щороку в цих центрах надають консультації в середньому 700 тисячам громадян. Це питання щодо нарахування субсидій, захисту від свавілля чиновників тощо. Безкоштовну правову допомогу отримують пенсіонери, малозабезпечені, учасники АТО, ветерани, внутрішньо переміщені особи та інші. Вважаю, що ця система — взірець співпраці громадянського суспільства і держави. За рік ми фіксуємо менш як 1% скарг на адвокатів і юристів, які працюють у системі безоплатної правової допомоги. Щороку завдяки адвокатам, які працюють у системі Мін’юсту, понад 600 осіб отримують виправдувальні вироки. Здебільшого це люди, в яких немає змоги найняти адвоката за власні гроші. Це ті люди, яких правоохоронна система вже звикла використовувати в ролі статистів, щоб на них списувати нерозкриті злочини».
Наступні три роки уряд визначив роками поширення проекту «Я маю право», завдяки якому українських громадян інформуватимуть про їхні права й надаватимуть їм інструменти захисту. Головне — відстежувати системні порушення місцевих і центральних органів державної влади цих прав і притягувати винних до відповідальності.
Важливі новації
Нещодавно уряд вніс зміни до Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Передбачено можливість інформування регіональних центрів з надання правової допомоги уповноваженим Верховної Ради з прав людини або його представниками чи регіональними представництвами про випадки затримання осіб у разі неповідомлення про затримання під час відвідування місць, де людей примусово утримують за судовим рішенням або рішенням адміністративного органу відповідно до закону.
Порядок інформування встановлює загальні вимоги й механізм інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про такі випадки: затримання за підозрою у скоєнні злочину; затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу; застосування адміністративного затримання чи адміністративного арешту або обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Інформувати про такі випадки повинні органи, уповноважені здійснювати затримання, органи досудового розслідування, слідчі, прокурори, службові особи, відповідальні за перебування затриманих, інші уповноважені службові особи.
Можуть інформувати про такі випадки затримані за підозрою у скоєнні злочину, затримані на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу, ті, до кого застосовано адміністративне затримання чи арешт або обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, близькі родичі та члени їхніх сімей.
Відтепер інформувати також можуть уповноважений Верховної Ради з прав людини або його представники чи регіональні представництва.
Про затримання можна повідомити за номером контактного центру системи надання безоплатної правової допомоги 0-800-213-103. Цей номер працює цілодобово, він безкоштовний зі стаціонарних і мобільних телефонів у межах України.
Постанова дасть змогу забезпечити ефективну реалізацію права затриманих на отримання безоплатної вторинної правової допомоги.
Ми в Google+