Торік Черкаська міжрайонна екологічна прокуратура направила до суду 81 кримінальне провадження за фактом незаконного зайняття рибним промислом на Дніпрі, Кременчуцькому та Канівському водосховищах. Як стало відомо, 68 кримінальних проваджень суди вже розглянули. 53 вироки, які винесено щодо 62 осіб, визначили ступінь відповідальності винних. Також встановлено суму збитків —  579 тисяч гривень, з яких порушники добровільно близько половини відшкодували до місцевих бюджетів. У браконьєрів конфісковано знаряддя і засоби незаконного промислу, а також вилов.

Суди, як проінформувала прес-служба Черкаської міжрайонної екологічної прокуратури, також задовольнили 47 позовів прокуратури про відшкодування збитків, завданих незаконним рибним промислом, на суму 174 тисячі гривень, з яких понад 60 тисяч гривень стягнуто в примусовому порядку. Для забезпечення відшкодування завданих збитків на майно порушників накладено арешт на суму 150 тисяч гривень.

На цьому можна було б і крапку поставити.  Цифра, так би мовити, справна.

Непокоїть лише одне. Про браконьєрство з усією його потворністю вже написано чимало. Однак на практиці мало що змінюється. Сучасне браконьєрство давно перетворилося на одне з потужних і впливових злочинних формувань, що становить загрозу національній екологічній безпеці. Нині в країні постійно браконьєрствує близько мільйона людей, а то й двох. Щорічно правоохоронці затримують майже 150 тисяч браконьєрів, але розкривання злочинів становить усього близько відсотка.

Браконьєри за рік добувають стільки ж риби, скільки всі риболовецькі промислові підприємства країни. До їхніх послуг погано контрольований продаж браконьєрських снастей — «телевізорів», «косинок», драчів, сіток на ринках. Тут, скажімо,  сітка-китайка коштує  у кілька разів дешевше, ніж рибальська вудка або спінінг. До того ж існує чимало сайтів, де розповідають, як самостійно змайструвати найстрашнішу браконьєрську  зброю — електровудку.

Через масове браконьєрство у внутрішніх водоймах України, як свідчать рибопромисловці, падає вилов щуки, уклейки, плотви, чехоні, в’язя, лина, сома. А найближчими роками можуть зовсім зникнути тарань, минь, підуст, карась золотий. 

Їдучи Черкащиною, не раз натрапляв на продавців риби, виловленої браконьєрським шляхом. Таких торгівців затримують рідко. Та й суспільна мораль часто виправдовує їх, виховуючи байдужість до цього явища. Багато хто, на жаль, не розуміє, що всі дикі тварини і рослини мають права, які слід захищати так само, як і права людини.

Позитивні наслідки дає програма відновлення українських водойм та їх зариблення аборигенними видами риб, що діє вже кілька років. Приміром, на Кременчуцькому та Канівському водосховищах ентузіасти-екологи, представники рибальських організацій щороку виставляють тисячі нерестових гнізд, що значно поліпшує умови розмноження аборигенних видів риби. Проведено десятки зариблень рослиноїдними (які є природними очищувачами водойм) та аборигенними видами риб.

«Громада рибалок України» організувала виставки браконьєрських знарядь ловіння для ЗМІ, спеціальні навчання працівників митниць та правоохоронних органів. До того ж посилюється громадське патрулювання водойм та ринків, частішають перевірки магазинів  на предмет продажу браконьєрського приладдя та незаконно виловленої риби.

Проте активність громадських інспекторів, а часом і правоохоронців нерідко наштовхується на байдужість окремих  чиновників. До того ж і рибоохорона не завжди здатна виконувати функції, покладені на неї державою, адже перебуває в підпорядкуванні господарчому відомству й залежить від вказівок тих, кому охорона водних живих ресурсів  заважає збагачуватися. Контролюючі ж структури виявляються зв’язаними по руках і ногах недосконалим законодавством.

Цілком очевидно, що настав час переходити до сучасних екологічно безпечних та цивілізованих форм розвитку і контролю у рибному господарстві. А доки все залишатиметься по-старому, правоохоронцям та інспекторам доведеться ловити порушників на свій «гачок». Та чи витримає він таку навалу?