БЕЗПЕКА 

Вчені розробили кілька методик захисту від молі, справа — за їхнім застосуванням

Перший падолист і перекличка диких гусей, що вже потягнулися до вирію, жовтизна ясенів, багрянець на кленах і розсипи золотих монет біля сестер-берізок нагадали: 2011-й вийшов на фінішну пряму. Це — найкращий час, коли можна оглянутися на зроблене і спланувати майбутнє. У тому числі — й у такій надважливій для мільйонів людей сфері, як озеленення населених пунктів, захист їх від шумів та викидів шкідливих газів.

Але в тиху радість від феєрії барв, на які так щедра осінь у лісах і містах, цього року все помітніше вплітається тривога. На рівні підсвідомості джерелом її для багатьох людей є бурі або й уже зовсім голі крони каштанів. І причина цього відома — враження небезпечним шкідником — каштановою мінуючою міллю.

Міни у «фабриках кисню»

П’ять років тому наша газета розповіла читачам «Урядового кур’єра» про нову проблему комунального господарства — маловідомого на той момент шкідника, що стрімко поширювався територією держави.

Цю комаху, що має розмір лише кілька міліметрів, вчені виявили відносно недавно, лише у 1985 році. Невідомий науці вид агресивно розпочав атаку на кінські каштани в Македонії, що росли навколо озера Орхід на кордоні з Албанією. Воно й дало назву шкіднику — камерарія орхіделла (Camerarіa ohrіdella).

Є дві основні версії появи нового шкідника. Перша — його завезено з Північної Америки, де зустрічаються близькі родичі мінуючої каштанової молі. Є припущення, що ентомологи ввезли її для досліджень, але вона якимось чином утекла від них, знайшла для себе сприятливу кормову нішу і згодом поширилася у Старому Світі. Друга схиляється до того, що до поїдання листя каштанів адаптувався якийсь із європейських видів мінуючої молі. Адже фахівцям уже добре відома, наприклад, бурякова мінуюча міль.

Тринадцять літ тому міль виявили на Закарпатті, ще через кілька років вона практично окупувала весь захід України і в прямому розумінні взялася знищувати один з головних символів Києва — його каштани. Зиму міль проводить в опалому листі. Як твердять науковці, тільки з одного кілограма його навесні може з’явитися до 4,5 тисячі особин. Якщо врахувати, що половина із них — самки, і що кожна відкладає в середньому 40 яєць, то кілограм не утилізованого компостуванням або спалюванням восени листя із зараженого каштана навесні може дати до 80 — 100 тисяч нових особин молі!

Самки після запліднення відкладуть на листя яйця, із яких через 2 — 3 тижні вийдуть личинки. Вони вгризаються всередину листка і роблять у ньому ходи — «міни». Соками і тканинами листка вони живляться впродовж майже місяця. І далі цикл відтворення продовжується…

Перші міни на листках кінських каштанів з’являються, як правило, у середині травня. На одному листку їх може бути до трьохсот. Там, де прогризів особливо багато, — пошкодження зливаються у суцільні бурі плями.

— Через серйозні пошкодження уже в середині липня листя скручується і передчасно опадає; збите із виробленої впродовж мільйонів років біологічної програми дерево тим часом під кінець літа пробує повторно випустити зелене листя і зацвісти… Але це лише сприяє його ослабленню. Дерева втрачають декоративний вигляд, усе гірше і гірше виконують свою головну функцію — «фабрики кисню» і поглинача вуглекислого газу та пилу, — розповів директор комунального підприємства «Зелене господарство міста Луцька» Володимир Мирка. — Ми вже помітили, що вони погано цвітуть і неохоче зав’язують плоди у наступному році. Виснаження рано чи пізно призводить каштани до часткової або повної загибелі…

А перед їхніми пожирачами тим часом постає питання вибору нового об’єкта для атаки!..

«Наша держава має готуватися до нової пошесті, невідкладно сконсолідувати зусилля усіх компетентних науковців, забезпечити їм відповідне фінансування і вже сьогодні розпочати гасіння екологічної пожежі, наслідки якої передбачити нині вже не може ніхто, — закликав у публікації «Країну «мінує» міль» у листопаді 2006 року «Урядовий кур’єр». — І нехай у цій справі ми краще здіймемо хибну тривогу, аніж наші діти і внуки говоритимуть, що ми бездарно проспали шанс, який у нас ще був!»

Василь Боярин оглядає гілки каштана, на якому був поставлений експеремент. Фото автора

Що змінилося з того часу?

Трихограма — безпечна, але…

За останні роки мінуюча міль каштанів відвоювала собі в Україні місце під сонцем і стала поширеною у всіх регіонах шкідником.

— Популяційному вибухові агресивного новосела сприяє те, що він потрапив у нове для себе середовище існування, в якому ще не обзавівся природними ворогами, і висока плодючість. Упродовж літа він може зробити три, а за сприятливих умов і чотири кладки яєць! — розповів кандидат біологічних наук, учений секретар Інституту екології Карпат Національної академії наук України Павло Ященко. — На моє переконання, без втручання людини так триватиме доти, поки у нього не з’явиться якийсь природний ворог. Але коли це станеться — нині не скаже, мабуть, ніхто.

Звісно, біологічний метод боротьби із шкідниками — найбезпечніший і часто — найефективніший. У місті ж не будеш обприскувати дерева інсектицидами — ті хоч і для комах, але в першу чергу отрута!

Тому минулого і цього року спеціалістами Закритого акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Черкасибіозахист», яке сорок років спеціалізується на випускові біологічних засобів захисту рослин, були проведені цікаві досліди. Суттю їх стала спроба з’ясувати можливість і ефективність використання проти каштанової молі трихограми. Ця невеличка комашка, що продукується у лабораторних умовах, є природним ентомофагом, який вже довів свою ефективність при боротьбі зі шістдесятьма видами сільськогосподарських культур.

Добре зарекомендувала себе трихограма і при випусках на дерева каштанів. Їхнє листя, на відміну від контрольних груп, так і залишилося майже неураженим шкідником. На деревах, де вносився цей засіб біологічного захисту, деревах каштанів зеленим листя залишалося до 20 жовтня. Що, звісно, дало їм можливість успішно завершити вегетаційний цикл.

— І хоча вдалося їх захистити, ціна такої охорони протягом сезону досить висока — 180 гривень, — розповів перший заступник керівника «Черкасибіозахисту» Петро Халимоник.

А проблема тим часом стає усе гострішою. Де гарантія, що мінуюча міль каштанів із часом не адаптується, як це вже нині відбулося із колорадським жуком, й до харчування іншими рослинами?

У західних регіонах держави одна із польських фірм через мережу дилерів пропонує своєрідне «вакцинування» каштанів. У висвердлені через кожні двадцять сантиметрів у стовбурах дерев отвори вводиться гель, в основі якого дві діючі речовини — імідахлоприд (інсектицид) та тебуконазол (фунгіцид).

Офіційний дистриб’ютор польських сусідів знаходиться у Львівській області і лише надає послугу. Тобто приїжджають спеціалісти, роблять «ін’єкцію» і отримують за це гроші — еквівалент 20 доларів США. Сам препарат вони не продають. Ефективність такого втручання сягає 90%.

— У самих «ін’єкціях» нічого складного немає. Ми навіть поставили у себе на території Державної інспекції захисту рослин Волинської області подібний експеримент — із використанням своєї рецептури. І наш каштан й досі стоїть зеленим! — розповів заступник начальника — начальник відділу прогнозування та фітосанітарної діагностики цієї установи, заступник головного державного інспектора захисту рослин Василь Боярин. — Але для цього потрібно, щоб Інститут захисту рослин НААН України чи якась фірма зареєстрували наш препарат або запропонували свої. А щоб зробити це, потрібні ∂рунтовні дослідження. Для цього вже слід підключати серйозну науку.

«У нас є готові методики!»

— У нас нині вже є готові методики, і є що запропонувати тим, хто дійсно хоче включитися у порятунок каштанів. Мій аспірант, зокрема, незабаром захищатиме на цій темі дисертацію, — повідомив доктор сільськогосподарських наук, професор Інституту захисту рослин НААН України Станіслав Трибель. — Ми, зокрема, розробили методики дешевої токсикації крон каштанів. Вони забезпечують ефективну дію введених препаратів протягом п’яти років. І вартують на відміну від зарубіжних значно дешевше — приблизно 32 — 33 гривні за дерево. Але потрібно, щоб ними зацікавилися конкретні менеджери, найперше — директори міських зелених господарств.

Вчений розповів, що у Києві один керівник побачив врятовані зелені крони каштанів і загорівся: «Будемо робити!» Але змінилася влада — і його вже не видно…

— Отож, в державі потрібна, мабуть, національна програма порятунку каштанів. Ініціатором її міг би стати, наприклад, Кабінет Міністрів України, — погодився із висловленою автором цих рядків пропозицією Станіслав Олександрович. — А ми, працівники Інституту захисту рослин, готові включатися у цю роботу.

У словах вченого під час розмови відчувався обережний оптимізм. Поки дійде до поступової заміни каштанів іншими, стійкими до шкідника видами дерев, — розробки інституту, на його переконання, допоможуть протриматися тим каштанам, які поки що нині радують нас навесні своїм цвітінням.

То чи не самий час, поки столиця не залишилася без свого головного символу, зацікавитися розробками інституту? І почати, нарешті, як це нині відбувається й у багатьох інших сферах, — діяти й тут?

Бо ж відомо: з руками у кишенях навіть молі не переможеш!..