Агентство з питань повернення активів — новий державний орган, який запрацює вже в 2017 році. Проте для більшості українців не зрозуміло, для чого його створюють. Адже в нас уже працюють Національне антикорупційне бюро, Національне агентство з питань запобігання корупції тощо. Здавалося б, наявних органів достатньо для того, щоб побороти корупцію. Тож чим займатиметься новостворений орган, з’ясував «Урядовий кур’єр».

Управляти, а не розкрадати

«Коли влітку 2014 року до нас звернулися журналісти із запитанням «Хто управляє Межигір’ям?», ми почали досліджувати цю тему. З’ясувалось — ніхто. Юридично ним ніхто не управляє, і воно де-факто належить компанії «Танталіт», — розповідає виконавчий директор громадської організації «Центр протидії корупції» Дарина Каленюк. — І це лише один із прикладів тих активів, які повинні були після створення цього агентства перейти в його розпорядження. Інший приклад: золото Ставицького. Нещодавно ми з’ясували, що воно, запаковане в мішечках, лежить на складі одного з державних підприємств. Генпрокуратура в 2014 році в цих самих мішечках його передала, і так воно там зберігається. Невідомо, чи ті годинники вартістю десятки тисяч доларів зберегли свою вартість, чи, може, їх розкрутили на дрібні деталі. Нафтопродукти Курченка — ще один актив, яким треба було управляти. Кілька років тому їх під приводом того, що вони швидко псуються, було реалізовано через сумнівну процедуру за копійки».

Так, усі вище перераховані активи мали б перейти в управління агентства з питань повернення активів. Тож якщо максимально спростити функції агентства, то їх у нього буде дві: перша — шукати й знаходити активи, які є доходами від злочинів чи результатами злочинної діяльності, друга — управляти арештованим майном у межах кримінальних проваджень.

Фото Юрія САПОЖНІКОВА

У першій частині — функції розшуку й виявлення активів — це своєрідний аналітичний підрозділ для правоохоронних органів. У другій частині головне завдання агентства — управління активами з метою збереження їхньої економічної вартості. Агентство є центральним органом виконавчої влади. Воно не є правоохоронним чи мілітаризованим органом. Також новостворений орган не наділено функцією слідства, розслідування. Одне слово, агентство не має права вчиняти слідчі дії, арештовувати чи конфісковувати майно.

Водночас воно не має права вирішувати, які активи шукати та якими саме управляти. Проте є лише чотири суб’єкти, які мають право ставити перед ним завдання: слідчий, прокурор, суд та слідчий суддя. Варто сказати, що цими суб’єктами можуть бути й прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Лише за їхньою вказівкою агентство здійснюватиме весь комплекс аналітичних дій із пошуку й виявлення активів. І тільки за ухвалою суду воно буде уповноважене організовувати управління активами.

«Щодо функції управління арештованим майном. Нині цю функцію зводять до забезпечення фізичного збереження майна як такого, — говорить новообраний директор агентства з питань повернення активів Антон Янчук. — У більшості випадків ідеться про забезпечення схоронності майна. Натомість передбачають, що агентство займатиметься не лише збереженням економічної вартості майна, а й примножуватиме його. Тобто змінюють акценти в поняттях — не збереження фізичної оболонки, а схоронність економічної вартості. Продаж майна розглядають як крайній захід у порівнянні з іншими видами управління. В частині розшуку майна йдеться про надання агентству доступу до баз даних органів державної влади в Україні й до аналогічних баз у країнах — членах Євросоюзу. З огляду на практику з одержання доступу до реєстрів, які має НАЗК і НАБУ, є розуміння, що цей процес можна оптимізувати до середини 2017 року».

Відкритий доступ до баз

Також від агентства громадськість очікує створення реєстру арештованого і конфіскованого майна України. Адже досі не відомо, хто і що в межах кримінального провадження арештовує, скільки воно коштує і яка доля цього майна. «Громадськість має знати: якщо було знято арешт, то на яких підставах, кому передано на управління це майно. До речі, не все майно, яке арештовують у межах кримінальних проваджень, передають на управління, — сказала Дарина Каленюк. — Передають лише те майно, яке арештовують із позбавленням права користування. Тобто якщо арештували будинок Пшонки з позбавленням права на користування, його мали б передати комусь на управління. Нині він розкрадений і зруйнований».

Інформацію про арештовані активи мають надавати правоохоронні органи. Її отримання — виклик для новоствореного органу. Інше питання — як оцінювати це майно. Потрібно розробити процедури та методи оцінювання, щоб не було корупційних викликів. Наприклад, агентство Франції, де працює приблизно 35 чоловік, у своїй роботі залучає третіх осіб (експертів-оцінщиків) залежно від виду майна. Якщо це нерухомість, треба залучати профільних фахівців. Щодо антикваріату — залучають тих, хто знається на його специфіці. Також важливо, хто реалізовуватиме активи, якщо агентство ухвалить рішення, що вони можуть швидко зіпсуватись. В Голландії використовують міжнародні портали електронної торгівлі. Коли в них були ексклюзивні авто чи предмети мистецтва, вони використали міжнародні аукціони, щоб зацікавити покупців з усього світу.

«Наприклад, у Межигір’ї стоїть фортепіано з автографом відомого музиканта, яке можна було б продати на міжнародному аукціоні й отримати значні кошти, — зазначає Дарина Каленюк. — Інше питання — розміщення коштів, які є іншим видом активів. Агентство має право розміщувати їх на власних депозитних рахунках у державних банках. Якщо мільйони коштів Януковича покласти в банк, то чому б на них не заробляти? А коли буде конфіскація на користь держави, тоді вдасться отримати не лише кошти, а й відсотки».

Важливо розуміти, що цей орган повинен не лише повертати державі значні кошти, а й заробляти на арештованих активах. У Франції агентство самоокупне. Його витрати в 2014 році становили 2 мільйони євро, а до держбюджету було повернуто приблизно 100 мільйонів. Ще один важливий аспект — повернення коштів із-за кордону. Агентство наділене унікальними повноваженнями щодо ведення переговорів із міжнародними органами про повернення вже конфіскованих активів. Іноземні держави зацікавлені в цьому лише за умови гарантії, що вони знову не будуть вкрадені. Нині довіри до України мало.

«Щоб унеможливити корупційні ризики, автори профільного закону зазначили, що агентство щороку має проводити міжнародний аудит як фінансовий, так і програмний, — наголошує Дарина Каленюк. — Також щороку потрібно публікувати звіт, і я сподіваюся, що в цьому документі зазначатимуть, зокрема,  скільки запитів про пошук інформації надано прокуратурою, МВС і яку кількість активів було арештовано. Також буде відомо, скільки арештів було накладено, а скільки знято».

Виконавчий директор Transparency International Ярослав Юрчишин додає, що функції громадськості не обмежуються обранням голови агенції, суспільство може далі контролювати її роботу. «Оскільки переможець конкурсу — Антон Янчук, заступник міністра юстиції, то в декого була спокуса сказати, що влада поставила свого кандидата, — переконує експерт. — Але насправді не влада, а громадськість, адже за нього проголосували й громадські активісти, які входили до конкурсної комісії. І вони віддали цьому кандидату голоси з розумінням, що кожен його крок, дія будуть під контролем, і ми першими скажемо, де й що відбувається не так. Водночас, ми також підтримаємо, коли розпочнеться активна робота. Одне з головних завдань після того, як агентство запрацює, — створення повноцінної громадської ради. Слід сказати, що таку раду при Національній агенції з питань запобігання корупції досі навіть не почали формувати».

Звісно, арештоване чи конфісковане майно має не лише фізично зберігатись, а й давати прибуток. Як це відбувається в більшості країн. Інакше воно буде розкрадене чи зруйноване, як сталося з будинком екс-генпрокурора Пшонки.