«Щиро кажучи, ми трохи боялися їхати в Бучу малювати. Думали, тут навіть у повітрі збереглися надрив, трагедія, біль, а творити з тяжкою темною енергією майже неможливо. Та все сталося навпаки: місто зустріло світлою молоддю, теплом і затишком. Працювалося легко, натхненно», — діляться враженнями художники, які брали участь у пленері BUCHA-2022. Їм не завадив навіть дощик у перший день роботи — митців прихистила Бучанська міська бібліотека.

Мета пленеру не лише мистецька, а й документальна. Організатори заздалегідь підготували архівні фото локацій, які були зруйновані, постраждали, але упродовж 2022 року їх відновили. 12 митців два дні писали Бучу, документуючи злочини та відновлення. Тож пленер увійде в історію не лише міста, а й України.

Ідея знову зібрати творчий колектив належить майстрині почесній громадянці Бучі Тамарі Негоді та її колезі художниці, педагогу Оксані Слупській.

Увійде в історію

Ініціативу підтримали міжнародні донори — Фундація ПАУСІ та Фонд «Партнерство за сильну Україну (ФПСУ)». Завдяки виграному гранту організатори змогли закупити матеріали для роботи, зустріти митців у Бучі, смачно нагодувати в затишному місцевому кафе.

Допомогти фахово підготувати пленер, зібрати художників з різних куточків України (Ужгорода, Полтави, Івано-

Франківська, Фастова, Києва) взялася голова ГО «Світ очима художників» Валерія Великая.

«Нинішній захід — продовження вже реалізованих проєктів «Мальовнича Буча» та «Подаруй картину BUCHA», — розповідає Тамара Негода. — Ми хочемо зробити такі творчі зустрічі регулярними, традиційними і збиратися  раз чи двічі на рік».

А нинішні роботи планують у квітні показати на виставці. Ідея її така: на одній картині або фотографії будуть зруйновані локації, на іншій — відновлена архітектура, парк, місто. Адже пленер збігся в часі із благодійним фестивалем «ВзаємоDIY», на якому місцеві жителі та гості представили проєкти розвитку Бучі, донатили, співали, а маленькі бучанці писали на картинах рідне місто, яке в них хотіли відібрати.

Акварелі життя

Доробок, який залишили художники в Бучі, щемкий і глибокий. Дивлячись на їхні роботи, місцеві люди плакали, впізнавали  і не впізнавали  дорогі серцю будинки, вулиці, сквери і церкви. Художників спершу  повезли на екскурсію містом. Вони мали змогу самостійно обрати об’єкт, що найбільше припав до душі. Більшість написали не один, а кілька сюжетів. Звісно, багатьох вразила вулиця Вокзальна.

Маестро Павло Македонський (родом з Ізмаїла на Одещині) каже, що саме на Вокзальній зрозумів, що у будинків є душі. І на його полотнах поряд із новісінькими оселями ледь помітні контури, які тануть у мареві,  душі старих будинків.

Наталія Журавльова подарувала містянам ще один символ-оберіг — песика з Вокзальної. Зворушливо показала лебедів на місцевій водоймі киянка Тетяна Пугачевська, написавши супровід: «Не всі жителі Бучі повернулися до своїх домівок після деокупації, але в місті опинилося багато переселенців з інших районів. Серед них пара великих білих лебедів, що цього року знайшли новий дім посеред озера у Бучанському парку. Цікаво, звідки їх погнала війна?»

Оксана Слупська з перших днів деокупації Бучі зрозуміла, що малювання — дуже дієвий порятунок для реабілітації після пережитого. І особливо для дітей. Тому веде постійні заняття з живопису для місцевих дітлахів у коворкінгу Portal в Бучі. Її учні теж взяли участь у пленері й дарують свої роботи для спільних виставок.

Організатори планують випустити альбом пленерних робіт, презентаційні комплекти листівок, футболки із зображенням дитячих робіт, іншу сувенірну продукцію. Завдяки вирученим коштам розпочнуть збирати суми для створення просторів творчості у громаді. Частина робіт професійних художників залишиться у громаді для постійно діючої виставки, а частину буде виставлено на онлайн-аукціонах для продажу. Кошти підуть на заходи з підвищення туристської привабливості міста.

Ірина БОВЧАЛЮК
для «Урядового кур’єра»