Перепустка на євроринок
— У 2005 році Закарпатська область першою отримала сертифікат відповідності європейським вимогам лісокористування, а тепер ми повинні пройти ресертифікацію, — розповів начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Валерій Мурга. — Міжнародний аудит від середини лютого протягом двох тижнів проводитиме компанія FCE, яка представляє Всесвітній фонд охорони природи. Перевіряльники керуються десятьма принципами, що супроводжуються 50 критеріями.
Найбільше уваги — невиснажливому лісокористуванню, наданню переваг у цьому питанні місцевим громадам. Вони ж бо мають першочергове право на заготівлю, переробку і реалізацію деревини. Перевіряльників цікавлять природоощадливі технології, відновлення лісу, збереження основних видів червонокнижних рослин, лісові дороги. Навіть такі, на перший погляд, дрібниці, як місця заправляння автомашин паливно-мастильними матеріалами. Чи є бачки для сміття, чи укомплектовані реманентом лісоруби, чи мають вони спецформу і яка безпека їхньої праці, умови для відпочинку.
— Проведення сертифікації — не скороминуща акція, а одна зі складових нашої діяльності. Якщо ми бажаємо бути справжніми європейцями, то повинні підтверджувати легальність своєї лісопродукції, — додав Валерій Іванович. — Аудитори повинні переконатися: все тут у нормі. До речі, якщо основний аудит проводять раз на 10 років, то наглядовий триває постійно. Хоч це й дорого, але без цього деревина, вироби з неї не експортуватимуть.
Область виготовляє сертифікат на всі держпідприємства галузі, тобто діє колективна відповідальність за достовірність інформації, відповідність нормам. Розуміючи, наскільки це важливо, лісгоспи готові платити чималу суму міжнародним аудиторам: вони отримують 600 доларів за робочий день.
Через два дні після цієї розмови з Валерієм Мургою ми рушили у поїздку до кількох лісгоспів області. Мета — провести журналістську «сертифікацію», на власні очі побачити, що робиться у закарпатському лісі й навколо нього, на віддалених від міжнародних трас дорогах. Їдемо у глибинку.
Мукачівці підтримали переробку
Хоч... Село Кольчине і розміщену на його території виробничу базу, що належить Мукачівському держлісгоспу, глибинкою назвати складно. Поряд — відомі мінеральними водами курорти Синяка, Поляни, Плоского.
Ця обставина викликає додаткову зацікавленість: як тут дотримуються основних рубок, як дбають про охорону довкілля, адже й це вимоги сертифікації?
До виробничого майданчика в Кольчиному стікаються лісгоспівські «ріки» з усіх шести лісництв. У цеху переробки ділову деревину розкрижовують для потреб будівництва, низькосортну розпилюють на ділові сортименти.
— Цех за двадцять років пережив різні часи, — розповідає його начальник Василь Шепа. — В 2009-му майже зупинився, а після приходу нинішнього директора відродився.
Робітники Іван Гавріш, Віталій Мондик і Віталій Матковський під керівництвом майстра зміни Василя Віщака безупинно ріжуть неділову деревину — заготівки для паркетних дощечок, щіток, недорогих меблів. Щодня з-під рук лише цих кількох робітників виходить до восьми кубометрів чистих заготівок. На іншій ділянці працює верстат-колун: з його допомогою колоди розщеплюють на дрова. Їх охоче купують тутешні люди.
Загалом із цього промислового майданчика, де 34 працівники, щомісяця продають продукції на півтора мільйона гривень. П’яту частину експортують — здебільшого до Польщі.
— Поступово придбаваємо власні механізми, бо на початку не було майже нічого. Лише за минулий рік придбали три гідроманіпулятори (автонавантажувачі), кожен із яких коштував 400 тисяч гривень, — розповідає директор лісгоспу Василь Анталовський. — На лісозаготівлі вони незамінні, адже допомагають механізувати працю вантажників.
За шість років, відколи Василь Васильович очолив лісгосп, значно розширили автопарк, придбали нову лісозаготівельну та деревообробну техніку. Головним здобутком керівник підприємства вважає налагодження переробки деревини. Це дало змогу подолати хронічне безгрошів’я і заборгованість із зарплат, сплати податків. Середня заробітна плата нині сягає 5 тисяч гривень. На власній насіннєвій станції вирощують саджанці багатьох культур, зокрема рідкісних дерев і кущів — гостей з усіх континентів — і не лише для виробничих потреб, а й на продаж.
Ліквідовують «мокрі» наслідки
В іншому куточку Закарпаття, де розташований лісгосп «Мокрянський», на порядку денному — ліквідація наслідків паводка. Недарма ж така «мокра» назва підприємства, села.
Триденні зливи із 22 грудня закінчилися для цього підприємства втратами: розмито чотири кілометри лісових доріг, зруйновано сім мостів. А один міст таки встояв — на залізобетонних палях, заглиблених у землю на шість метрів, збудований місяцем раніше. Лісгосп сплатив мостобудівникам майже 800 тисяч гривень, проте ці капіталовкладення, за словами директора Володимира Куцина, себе виправдали.
— На цьому місці вода зносила міст уже п’ять разів! Новозбудований витримає великі навантаження: через нього за рік вивозитимуть понад 100 тисяч кубометрів деревини, — додає Володимир Миколайович. — Поступово відновлюємо мости, і вже повернули в експлуатацію чотири кілометри зруйнованих доріг. Усе це робимо виключно за зароблені кошти. Сума прибутку, який отримали торік, дорівнювала 4,1 мільйона гривень.
На території цього лісгоспу майже 70 гектарів пралісів — хвойних і букових. Ліси перебувають під охороною держави, як і мінеральні джерела, що їх на території лісгоспу сім.
Одне з головних завдань на зимовий період — забезпечити населення дровами. Ціна невелика: за кубометр букових — 180 гривень, пенсіонерам продають удвічі дешевше. Дешеві дрова — це і безпека лісу, засторога від самовільних рубок.
Кедри, явори, арніка — під охороною
У сусідньому лісгоспі «Брустурянський» із його керівником Михайлом Бігуном розмовляли про сертифікацію лісів.
— Двоє людей у нашому штаті постійно тримають справи на контролі, — сказав Михайло Миколайович. — Хоч би що сталося, під привабливою обгорткою «цукерка», в якій приховано весь зміст, після «розгортання» виявиться гіркою. З усіма можливими наслідками, збитками для підприємства. Тому не послаблюємо уваги до цього комплексу питань.
У Кедринському лісництві, яке входить до складу цього лісгоспу, над одним із приміщень в’ється дим. У теплій кімнаті на полицях... шишки.
— Не варто дивуватися. Якщо шишки ялиці достатньо просушити — і насіння з них легко висиплеться, то для отримання плодів ялини треба докласти неабияких зусиль, — розповідає керівник підрозділу Василь Золотар. — Шишки спочатку слід нагріти, прокрутити на віялі. Лише після цього вони віддадуть плоди, з яких можна буде виростити саджанці. Тисяча насінин ялини важать усього-на-всього 5 грамів! Тож собівартість висока — понад 100 гривень за кілограм насіння. Його виготовляють, щоб мати чим підсівати чотиригектарну площу лісорозсадників.
Кедринське лісництво отримало назву завдяки заказникові з кедром, що росте тут на 14,7 гектара. Такий самий статус мають «Явірник» із цінним пралісом клена-явора з домішкою ясена та в’яза, «Аршичний». В останньому росте цілюща арніка. Квітку зривати заборонено, а ось насіння кедра заготовляють. Його використовують для висіву в лісорозсадниках, а подеколи — для виготовлення делікатесного напою кедровиця.
У Турбатському лісництві того самого лісгоспу використовують коней. Тут під керівництвом старшого майстра Михайла Фабриція працюють коняр Дмитро Костяк, лісоруби Василь та Іван Костяки — батько й син. Останні двоє зрубували дерева, перший з допомогою коня відтягував їх до дороги. Пізніше вже на базі лісництва ми побачили ще сімох тяглових тварин. Вгодовані й добре доглянуті, для них передбачено обов’язковий відпочинок після праці на трелюванні.
Турбат пам’ятає свого чемпіона
Кінне трелювання турбатівці застосовують віддавна. На подвір’ї тут — пам’ятна стела на честь переможця світової першості у звалюванні лісу, що відбулася в канадському Монреалі 1967 року, Героя Соціалістичної Праці Івана Чуси. Він вважав ліс мало не живим організмом — і казкою, і джерелом життя.
Нині це лісництво очолює племінник світового чемпіона Дмитро Чуса. «Намагаємося не знижувати планки і підтримувати багаті традиції колективу», — зауважує Дмитро Юрійович.
Трелюють деревину кіньми і в Кедринському, Плайському лісництвах. Корму для тварин у горах достатньо, але влітку треба попрацювати з косою — заготувати десятки центнерів сіна для тварин. Проте потім ця робота виправдає себе дешевою тягловою силою. Лісівники готові використовувати коней-гуцуликів для надання послуг туристам. Для цього хочуть підготувати власних інструкторів з верхової їзди. Гірські ландшафти разом із принадами тихого полювання, величним спокоєм гір ваблять сюди багатьох. До цих природних переваг додадуть і рукотворні. Споруджують кілька будинків для гостей із належним комфортом.
У «Брустурянському» 323 працівники, середня заробітна плата перевищує 5 тисяч гривень. Торік лісгосп реалізував круглого лісу на 63,8 мільйона гривень. Він один із найбільших бюджетоутворювальних господарств області: лише торік до державної скарбниці перераховано податків на суму 23,3 мільйона гривень.
Для місцевих ліс береже пам’ять багатьох поколінь, які працювали в ньому. Кажуть, що це Божий дар, який з одного боку збагачує, а з другого — вимагає ненастанного піклування.
Ми в Google+