ДИВО

У церкві Архістратига Михаїла, що на Запоріжжі, відновлюються фрески

- Це справжнє диво: образи на стінах церкви поступово проявляються без будь-якої сторонньої допомоги, - розповіла кореспонденту "Урядового кур'єра" матінка Аркадія, настоятелька місцевого жіночого монастиря, де і розташований храм.

Монахиня приїхала до Верхнього Токмака, щоб заснувати тут новий Свято-Миколаївський жіночий монастир. До того часу вона 20 років свого життя провела у жіночому монастирі на Рівненщині.

Місце для монастиря було обране не випадково. Джерелом духовності, а отже, і витоком Божественної Благодаті для монашеського осередку стала місцева церква Архістратига Михаїла, відновлена після страшних десятиліть забуття й зневаги.

Храм збудували в селі ще 1865 року. Вочевидь, було на те Боже Благословення, а зводили його та розписували святі люди, вважає матінка Аркадія. Попри всі страхіття, які довелося пережити церкві за радянських часів, храм спочатку зруйнували, потім скидали там отрутохімікати, але він вижив, і вісім років тому тут поновили служби.

Попри короткий вік щойно заснованого монастиря, йому довелося двічі витримати жорстоке випробування вогнем. Торік через чиєсь необачне поводження з грубою вщент згорів невеличкий монастирський будиночок поблизу церкви, де жили настоятелька та черниці. На щастя, обійшлося без людських жертв. А ще в полум'ї врятувався єдиний ковчежець зі святими мощами.

- Реліквія перебувала в епіцентрі пожежі, де температура, як стверджували рятувальники, що прибули на виклик, сягала понад 1000 градусів, - розповіла мені матінка Аркадія. -Та коли полум'я загасили, саме ковчежець залишився цілим і неушкодженим. Я винесла його з-під уламків, протерла від бруду й заплакала від щастя.

Друге випробування сталося нещодавно. Про нього ще свідчать обгорілі сосни навколо церкви. Нинішнє літо видалося спекотним. Через необачно кинутий кимось із водіїв недопалок - автомобільна дорога пролягає поряд - загорілася суха трава. Полум'я швидко охопило територію навколо церкви і відновленого монастирського будинку.

- Ми викликали пожежних. Та я розуміла, що вони й приїхати не встигнуть, як тут усе вигорить, - згадує настоятелька. - Тоді схопила просто із церковної лавки ікони Пресвятої Богородиці - "Неопалиму купину" та "Нерушиму стіну" - і кинулася до вогню: впала на коліна і стала слізно благати Пресвяту Діву врятувати нас. І сталося чергове диво: пожежа почала потроху згасати, хоча полум'я мало ще доволі території, де розгулятися, - повсюди було чимало сухостою, та й місцевість у нас відкрита всім вітрам. Богородиця нас прихистила і врятувала. Коли приїхали пожежники, їм уже майже нічого було робити.

Страшні випробування тільки укріпили віру матінки Аркадії і переконали у правильності обраного шляху. Настоятелька сподівається, що й добрі люди не залишать святу обитель без допомоги.