Програма «Савік Шустер Студія», що вийшла минулої п’ятниці, зібрала понад 100 журналістів провідних українських медіа з усіх регіонів (зокрема із прифронтового Донбасу). Така аудиторія, на думку організаторів, мала закидати влучними й конкретними запитаннями політиків. Тема програми — результати виборів і те, як вони вплинуть на українців.

Забігаючи наперед, скажу, що одне із запитань для голосування у студії звучало так: «Чи вірите в європейське майбутнє України?» На нього журналісти відповідали двічі — на початку програми й у фінальній її частині. Незважаючи на весь негатив, який прозвучав у студії (щодо перебігу виборів, фальсифікацій, знущання чиновників нової влади, дедалі важчого виживання ЗМІ в нинішніх умовах тощо), представники ЗМІ більшістю проголосували, що вірять у перемогу європейських цінностей у нашій державі та її європейське майбутнє.

Що ж до теми програми — виборів — думки спікерів, як і вимагає жанр, кардинально розійшлися. І від провладних нардепів, і від лідерів опозиційних сил (і тих, хто себе так називає) лунав шквал взаємної критики, докорів та звинувачень у всіляких махінаціях.

Після програми, в якій брав участь, запитував уже сам себе: чи може в такій дискусії народитись істина? Чи кинуться стрімголов лідери політичних сил розв’язувати почуті від людей проблеми? Навряд. Мабуть, участь у такому шоу для них — це ще одна можливість чи привід попіаритися, позмагатися в ораторському мистецтві, показати, як вони турбуються про збіднілих українців.

У чому ж тоді сенс? Гадаю, потребу в таких програмах відчуває багато українців. Якщо не брати до уваги кричущого самопіару окремих учасників політичного шоу, позитив уже в тому, що на всю країну звучать проблеми суспільства — іноді прямо, іноді це можна зрозуміти за поведінкою головних героїв програми, навіть за замовчуванням певних тем. А далі — що більше хтось у владних коридорах ігнорує їхню гостроту, то вищим стає градус напруги в суспільстві. Це відчули й журналісти у студії Савіка Шустера — хвилі дискусій винесли на поверхню ненароком вимовлену кимось фразу «Мабуть, країна «вагітна» новим майданом»…

Так це чи ні — покаже час. У будь-якому разі, відверто говорити про те, що непокоїть кожного, вкрай потрібно. І хай істина виявиться занадто гіркою — все-таки замовчувати її — набагато гірше, ніж говорити. Хай і в гарячці політичних змагань, суперечках не зовсім зрілих «проводирів». Адже суспільство в нас зовсім не темне, навпаки — розумніше за багатьох окремо взятих політиків, хоч би якими мудрими вони видавалися. А це означає, що воно саме поставить усі крапки над «і». Й тоді істина постане перед нами у всій її суспільній значущості та вивершеності.