Прокурор Житомирської області
державний радник юстиції 3 класу
Ігор ПРОЦЕНКО
Поліський край традиційно не входить до переліку криміногенних регіонів. Водночас навряд чи хтось наважиться стверджувати, що жителів Житомирщини не турбує стан правопорядку, як у великих містах області, так і у віддалених селах, де всі начебто добре знають одне одного. До того ж, на переконання багатьох, злочинність на Житомирщині з року в рік «молодшає», а підлітки дедалі частіше скоюють тяжкі і особливо тяжкі злочини.
Статистика — не указ, а керівництво до дії
— Якою мірою тривожна в області ситуація із злочинністю серед неповнолітніх?
— Стверджувати, що вона катастрофічна, жодних підстав немає. Однак кожен випадок скоєння злочину підлітком, на моє переконання, є надзвичайною подією і вимагає відповідного реагування. Саме від цього великою мірою залежатиме, як складеться подальша доля юної людини, яка лише вступає у доросле життя, і чи стане це наукою і попередженням для інших.
На жаль, такий підхід ще не став нормою, що красномовно засвідчує статистика. Так, за останні чотири роки кількість злочинів, скоєних неповнолітніми або за їхньої участі, в області зросла майже в півтора раза. Особливо тривожить те, що половина з них — тяжкі і особливо тяжкі.
— Не пам’ятаю, хто сказав, що всі діти — хороші, а якими вони виростуть — залежить лише від дорослих…
— Цілком згоден з цим. Більше того, переконаний: до кожного підлітка можна знайти індивідуальну стежину. Тому дитяча злочинність — насамперед свідчення злочинної байдужості дорослих. Причому як батьків конкретного неповнолітнього, так і працівників органів державної системи виховання і профілактики — від шкільних та позашкільних закладів освіти і центрів соціальних служб сім’ї, дітей та молоді до кримінальної міліції у справах дітей та органів місцевого самоврядування.
— Що штовхає дітей до скоєння злочинів?
— У більшості випадків — брак належної уваги з боку дорослих. Як свідчить практика, юні правопорушники не знаходили розуміння ні в сім’ї, ні навіть у школі, де особливою успішністю не відзначались, не брали участі у громадському житті, не мали змоги реалізувати себе. Тому більшість часу проводили на вулиці, спілкуючись між собою та довіряючи свої проблеми лише одне одному.
Де нудьга, там і злочин
— Якими ви бачите шляхи розв’язання цієї проблеми?
— Найпереконливішим прикладом для юних є насамперед їхня родина. Саме тому органи місцевого самоврядування і державної влади зобов’язані не самоусуватись від сприяння у працевлаштуванні батьків, які виховують дітей, а неблагополучні сім’ї мають перебувати під неослабним контролем громадськості.
Не менш важливо організовувати роботу позашкільних гуртків і центрів дитячої творчості з урахуванням уподобань сучасних дітей. Парадокс, але вихованці більшості гуртків навіть у районних центрах займаються художньою вишивкою, оригамі, малюванням, що більше до вподоби дівчаткам. А куди подіти свою енергію хлопчикам?
Як засвідчили прокурорські перевірки, керівники окремих закладів свідомо фальсифікують відомості про дітей, що нібито відвідують гуртки. Як наслідок — бюджетні кошти фактично марнуються, не даючи користі вихованню дітей.
Це серйозний привід замислитись над тим, наскільки конкурентоздатна нинішня система позашкільного виховання порівняно з комп’ютерними клубами і кафе часто досить сумнівного рівня, де замість клубів і будинків культури «розважається» молодь.
— Одним із атрибутів «красивого життя», нав’язаних масовою культурою, є вживання алкоголю. Якою мірою поширена ця біда серед дітей?
— Серед злочинів, що припадають на долю неповнолітніх, майже 10% скоєні в стані сп’яніння. Упродовж року до лікарень області доставляється понад сто дітей з алкогольними отруєннями. Отож ідеться про серйозну проблему. Однак органи внутрішніх справ не завжди з’ясовують обставини алкогольного отруєння дітей та шляхи придбання ними спиртних напоїв. Як наслідок, у більшості випадків суб’єкти підприємницької діяльності уникають заслуженої відповідальності за незаконний продаж алкоголю неповнолітнім, що фактично провокує до повторення подібних правопорушень.
Розмова з прокурором — справа серйозна (оксана Кайданович, помічник Новоград-Волинського міжрайонного прокурора).
Фото прес-служби прокуратури Житомирської області
«Робота з дітьми потребує таланту»
— Наша розмова засвідчує, що проблема профілактики дитячої злочинності вимагає комплексного підходу як на рівні області, так і держави загалом. Як, на вашу думку, можна змінити ситуацію на краще?
— На часі — проведення відповідних реформ у системі ювенальної юстиції, у тому числі судах, органах прокуратури та інших правоохоронних органах. На цьому акцентують глава держави, Генеральний прокурор України. Важливим є створення спеціалізованих ювенальних судів, здатних ухвалювати справді виважені рішення. Зростання кількості повторних злочинів, скоєних неповнолітніми, свідчить, що призначення умовного покарання не завжди застерігає від повторення вже раз допущених помилок. Особливо тоді, коли юний правопорушник і надалі залишається без належної опіки.
Яскраве підтвердження — недавня трагедія у Коростені, коли після спільного вживання алкогольних напоїв уже умовно засуджений за крадіжки неповнолітній завдав ножем смертельного удару своєму приятелеві. Однак чи винуватий у цьому злочині лише підліток, мати якого померла, а батько знайшов іншу жінку та самоусунувся від виховання сина? Чи все зробили у цьому випадку відповідні державні служби, які протягом чотирьох років лише регулярно притягали до адміністративної відповідальності главу сім’ї за неналежне виконання батьківських обов’язків? Тим часом, підліток перебував на всіх можливих обліках, проте не знайшлося жодного працівника, який би зазирнув у душу цієї дитини. На жаль, подібних ситуацій (лише до пори менш трагічних за наслідками) — удосталь…
На моє переконання, чи не головною причиною упущень при профілактиці правопорушень серед неповнолітніх є те, що робота з дітьми не терпить байдужості та потребує особливого підходу, знань і навіть таланту.
— Наскільки це вдається на практиці?
— У прокуратурах районного рівня зазвичай по 3-4 працівники, яким доводиться опікуватися щонайменше трьома десятками пріоритетних напрямів роботи, в тому числі захистом прав дітей. Тоді як ця сфера діяльності вимагає і відповідної юридичної спеціалізації і виняткової уваги до кожного факту порушень прав дітей та вжиття дієвих заходів до недопущення подібних випадків у майбутньому. Саме цим мали б опікуватися ювенальні прокурори, які повинні бути не просто фахівцями, а людьми з багатим життєвим досвідом, навичками спілкування з дітьми та тонким розумінням їхньої психології.
«Ювенальному прокурору роботи вистачить»
— Однак поки вирішується питання запровадження посад ювенальних прокурорів, органи прокуратури займаються не лише дотриманням вимог законодавства щодо профілактики злочинності серед неповнолітніх?
— Захист законних прав дітей — напрочуд ємке поняття. Воно включає в себе питання опіки, піклування, усиновлення, охорони життя та здоров’я, освіти, попередження насильства в сім’ї, забезпечення належних умов праці підлітків, захисту житлових і майнових прав тощо. Крім цього, прокурор обов’язково бере участь у судових засіданнях при розгляді справ про позбавлення батьківських прав, усиновлення, у кримінальних справах, де дитина є потерпілою або сама скоїла злочин. До того ж прокурор аж ніяк не статист, а для висловлення обгрунтованої позиції, яку очікують від представника держави, потрібно заздалегідь ретельно ознайомитися із матеріалами справи і навіть особисто поцікавитися умовами виховання і проживання конкретної дитини.
Ще складнішим і тривалішим є розгляд судами справ про захист житлових і майнових прав дітей. Зокрема, торік на Житомирщині їх розглянуто лише 15, що навряд чи відповідає реальній потребі. Більшість з них тягнеться роками, адже працівникам прокуратури протистоять наймані юристи, «бізнесом» яких стали афери із нерухомістю. Приміром, у квітні цього року розглянули одну з таких справ. Прокуратурі вдалося захистити інтереси дитини з обмеженими фізичними можливостями, незаконно відчужене житло якої вже кілька разів перепродавалося.
— Напрочуд красномовне підтвердження того, що ювенальному прокурору роботи справді вистачить…
— Незалежно від того, запровадять цю посаду чи ні, дитячі проблеми не залишаться без цілісного та комплексного підходу з боку працівників прокуратури. Адже за всієї важливості інших пріоритетів захист інте?ресів дітей та профілактика злочинності серед неповнолітніх — справа особливої турботи держави.
Віктор ШПАК,
«Урядовий кур’єр»
ДОВІДКА «УК»
Ювенальна юстиція (лат. juvenalis — юнацький; лат. Justitia — правосуддя) — система установ і організацій, що забезпечують спеціалізований юридичний захист прав дітей та здійснюють правосуддя у справах про правопорушення, скоєні неповнолітніми.
ДОСЬЄ «УК»
Ігор ПРОЦЕНКО. Народився 4 лютого 1972 року. Закінчив юридичний факультет Донецького державного університету. Трудову біографію в органах прокуратури розпочав з посади слідчого. У грудні 2011 року призначений прокурором Житомирської області. Кандидат юридичних наук.
Відомості про злочини, скоєні неповнолітніми або за їхньої участі
2007 2008 2009 2010 2011
Кількість злочинів 439 432 482 595 612
в т.ч. тяжких і особливо тяжких 262 233 259 341 301
скоєних раніше судимою особою 9 19 29 38 76
Ми в Google+