Ті, хто вірять російському телебаченню, впевнені, що російських військ на Донбасі немає. Приблизно таку саму тезу взяли на озброєння деякі київські чиновники і так звані екологи, які вирішили не помічати очевидного — озера на Позняках, точніше на розі проспекту Петра Григоренка і вулиці Здолбунівської. І це попри те, що воно позначене на всіх картах цієї місцевості! Його добре видно на супутникових знімках, навіть тих, які зроблено в посушливі сезони року. Зрештою, озеро добре видно неозброєним оком. Навіть попри галас і бійки останніх днів, тут плавають качки. Проте дехто, подібно до керівників Кремля, продовжує повторювати мантру: «Нема, нема, нема!»

На жаль, зелене світло скандальному будівництву відкрила установа, яка мала б не потурати знищенню природи, а навпаки — бути в авангарді її захисників. Ідеться про Державну екологічну академію післядипломної освіти та управління при Міністерстві екології та природних ресурсів України, яка й підготувала відповідну науково-екологічну експертизу. Документ затвердив ректор академії Олександр Бондар, а погодила Валентина Смоляр.

Уже з перших сторінок змісту експертизи стає зрозуміло, що озеро Качине (саме так його часто називають) було приречене. Спочатку його назвали штучного походження заболоченою територією, а зрештою і зовсім болотом. З висновку випливає: якщо озеро засипати, це навіть сприятиме відтворенню природних ресурсів.

Цікаво, що в окремих додатках до основного тексту експертизи є факти, на які не можна не звернути увагу. Зокрема у висновку Інституту зоології НАНУ зазначено, що на водоймі площею 1,5 гектара налічується щонайменше п’ять видів птахів, які характерні для водойм: крижень, лиска, мартин тощо. В іншому додатку згадано про алювіальні відклади — тобто ті, які характерні для водотоків. Щоправда, де вони взялися в болоті, ніхто не пояснював. Усе це мало б наштовхнути експертів на очевидний і об’єктивний висновок про те, що скандальне озеро не виникло штучно, а навпаки — навколо природних водойм виник житловий масив.

Щоб пересвідчитися в тому, що вся ця місцевість свого часу була рясно вкрита водоймами, можна скористатися старими, ще довоєнними картами Києва. Кандидат технічних наук Сергій Шевчук спромігся зібрати купу таких документів. Наявність численних водойм, а саме стариць Дніпра, добре видно на аерофотознімках 1943 року. Через деякі стариці перекинуто мости. Але згадаймо початок статті: якщо хочеш, можна не помічати очевидного.

Лише тоді, коли озеро Качине почали засипати, щоб на його місці звести чергову висотку, громадськість обурилася. Швидко подали депутатські звернення у профільні інституції, зокрема в Інститут водних проблем і меліорації НААН. Висновок очевидний: згадана водойма — природний водний об’єкт, а саме старичне озеро. Земля під озером, як і прибережна захисна смуга, належить до водного фонду, використання якої обмежено чинним законодавством.

Проблему з озером Качиним озвучено у Верховній Раді. Приховати її вже не вдасться. Зрозуміло, озеро потайки не засипати. Але мимоволі пригадується чудовий вислів Симона Петлюри: «Нам не страшні московські воші. Нам страшні українські гниди!» На жаль, продажність — риса, яку дуже важко викорінити.

Віктор ВИШНЕВСЬКИЙ, 
доктор географічних наук,
для «Урядового кур’єра»