Усучасній школі вже багатороків поспіль упроваджують чи скасовують якісь процеси. Реформування, ЗНО, скільки років навчатися — десять, одинадцять, дванадцять… Ситуація, на перший погляд, незатишна. З іншого боку, довелося почути думку, висловлену жартома: цеможна розглядати як таке собі тренування тонусу для дітей, учителів і батьків.
На порядку денному — новий штрих у житті школи. Так, згідно з підписаним указом Президента України «Про комплекс заходів щодо зміцнення обороноздатності держави та пропозиції до проекту закону «Про Державний бюджет України на 2015 рік» щодо статей, пов’язаних із нацбезпекою і обороною, Кабінету Міністрів доручено забезпечити відновлення початкової військової підготовки у загальноосвітніх навчальних закладах. Як це відбуватиметься? Як на практиці втілюватимуть у життя поставлені Президентом України завдання?
Коли ПВП викладає біолог
Як розповів головний спеціаліст департаменту загальної, середньої та дошкільної освіти Міносвіти Роман Гладковський, у 2005 році листом Міністерства освіти і науки предмети «Допризовна підготовка юнаків» та «Основи медичних знань» у загальноосвітніх навчальних закладах перейменовано у «Захист Вітчизни».
Зі слів посадовця, крім зміни назви, відбулось уточнення акцентів у формуванні мети та завдань предмета. Пройшовши цей курс, учні мають ознайомитися з основами нормативно-правового забезпечення захисту Вітчизни, цивільного захисту та охорони здоров’я. Також дізнатися про функції Збройних сил України, цивільний захист та основи медико-санітарної підготовки, психологічну підготовку, військово-патріотичне виховання.
Звісно, в документі все виписано чітко і правильно. Інше питання, як усе це запровадити на практиці. Це розуміють і в міністерських кабінетах, і в учительських. Адже не секрет, що за роки демілітаризації, процес якої кожен трактував по-своєму, багато чого зникло в матеріальному плані й не лише. Спеціально обладнані колись класи, а то й приміщення для проведення уроків з початкової військової підготовки з обов’язковим сейфом для зберігання зброї стали абсолютно цивільними. Органи внутрішніх справ вилучали навчальну зброю, щоб убезпечити учнів і вчителів від нещасних випадків. Як розповів колишній викладач початкової військової підготовки, було таке, що гвинтівку зберігали певний час просто в шухляді столу. А сам предмет став суто інформативним. Про яку якість можна було говорити, якщо його викладали для хлопців учителі фізкультури, а для дівчат — біології? Чи змінилася ситуація на краще нині? Відповідь неоднозначна.
Складнощів із кадровим забезпеченням не заперечують і освітяни. «Не з вини навчальних закладів втрачено фахівців військової справи», — каже Роман Гладковський. І зауважує, що нині це питання може вирішуватися шляхом залучення на договірних засадах представників військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових комісаріатів та військових у відставці.
Навчальна база, забезпечення якої покладено на органи місцевого самоврядування, слабка. І зарплатня вчителя з цього предмета невелика. У зв’язку з цим МОН звернулося до Міністерства оборони щодо сприяння в укомплектуванні кабінетів предмета «Захист Вітчизни» у школах навчальною зброєю, муляжами зброї та боєприпасів, засобами індивідуального захисту (протигази) для якіснішого викладання предмета та військово-патріотичного виховання молоді.
Попри окремі труднощі, запевнив освітянин, предмет є, його вивчають. З його слів, школи навіть можуть збільшувати кількість годин на вивчення предмета за рахунок варіативної складової навчальних планів. Окрім того, у загальноосвітніх і професійно-технічних закладах за цим напрямом можна організовувати гурткову та позашкільну роботу. Для цього на гурткову роботу військово-патріотичного та спортивного напряму передбачається додатково 0,5 посади керівника гуртка.
А ще, повідомив Роман Гладковський, цього навчального року викладання «Захисту Вітчизни» збільшено з 1 до 1,5 години на тиждень. На цих заняттях учні мають набути знань і практичних умінь і навичок для застосування в екстремальних природних, техногенних та соціальних умовах.
На відміну від «Початкової військової підготовки», вивчення предмета «Захист Вітчизни» проводиться окремо для юнаків та дівчат. З’явились деякі відмінності у програмі для юнаків і дівчат. Зокрема дівчата можуть не вивчати будову автомата. А юнаки з релігійних, пацифістських міркувань мають змогу вивчати медичну справу.
Обопільна зацікавленість
Можливо, нині й не найкращі часи, щоб військові активно долучалися до освітянської роботи. Звичайно, першочергове завдання для захисників Вітчизни — якнайшвидше і з найменшими втратами викоренити ворога зі сходу країни. Однак і в такій ситуації вони не стоять осторонь, розуміючи обопільний інтерес до питання.
— Ми також зацікавлені, щоб у школах повною мірою та якісно викладали програму уроків «Захист Вітчизни», — каже полковник Анатолій Собко, заступник начальника управління призову та комплектування Головного управління персоналу Генерального штабу ЗСУ. — Тому налагоджуємо діалог Міністерства освіти і науки та Міноборони. Збройні сили завжди відкриті для школярів, проводять дні відкритих дверей на базі військових частин, оглядові екскурсії бойової техніки. Така робота не припиняється. Нині, вважаю, бракує системності в роботі місцевих органів влади, їх підрозділів освіти щодо військово-патріотичного виховання школярів.
Військові комісари зазвичай працюють із громадянами, яких уже можна залучати на військову службу. Це молодь віком від 18 років. Зокрема здійснюють заходи відбору у вищих навчальних закладах, на підприємствах, організаціях тощо. Відбір кандидатів на військову службу за контрактом — завдання номер один у роботі військових комісарів, і завдання номер два — проведення заходів військово-патріотичного виховання в середніх школах. З огляду на те, що із працевлаштуванням нині в країні не все так, як хотілося б, і в багатьох випускників воно виникає відразу після свята Останнього дзвоника. Тому знання й уявлення про військову службу, здобуті у школі, можуть відіграти роль у подальшому виборі життєвої стежки.
Хоч би які складнощі стояли перед офіційними структурами, не настільки вони страшні, якщо плече підтримки підставляє громадськість. Недержавні організації гнучкіші. Інколи саме завдяки співпраці з ними народжуються свіжі незаангажовані ідеї і шляхи виходу із складних, здавалося б, ситуацій.
…Спілкуючись зі старшокласниками однієї зі столичних шкіл на військову тематику, була вражена їхніми не по-дитячому серйозними міркуваннями. Одинадцятикласник Віталій Самара, на перший погляд безтурботний, душа компанії, сказав, що нині стоїть питання не лише безпеки на сході держави. Готовими до несподіваних «гостинців» від сусідів треба бути всім українцям, незважаючи на місце проживання. Тож ще більше, сказав юнак, заповажав свого вчителя, офіцера у відставці, який часом багато чого теоретично, але вміло доносить учням на уроках «Захисту Вітчизни». Юнак також зауважив, що його друзі змінили погляди на події в Україні з початку весни, подорослішали.
Усе це свідчить про потребу виховувати власну національно свідому і духовно багату армію. Досягти позитивного результату можна. Легше це зробити, почавши змалку. Що посієш, те й пожнеш.
ТРЕНУВАЛЬНА БАЗА
«Джура» гартує патріотичний дух
Нині держава перебуває на початковому щаблі розвитку духовного військово-патріотичного виховання молоді. Так вважає підполковник запасу Збройних сил України голова молодіжного клубу «Джура» Анатолій Грива.
— Досвід показує, що кращого ефекту в освоєнні нової справи можна досягнути, поєднуючи теорію з практикою. Щодо молоді доречною стає робота у формі гри. Вважаю, що сьогодні держава стоїть на початковому щаблі розвитку справді духовного військово-патріотичного виховання молоді. Наш клуб тісно співпрацює з викладачами початкової військової підготовки у школах. Тому про їхні проблеми, потреби і можливості знаємо з перших вуст, — каже Анатолій Грива.
Він підтверджує, що нині у школах катастрофічно не вистачає сучасної тренувальної матеріальної бази. І радить: найпростіше, що можна зробити з мінімумом затрат, — відновити військово-шефську роботу зі школярами силами військових частин і військових вишів. Тут є фахівці й матеріальна база. Тобто початкову військову підготовку шкільної молоді можна просто зараз проводити на базі військових частин. Так проходять заняття приміром в ізраїльських школярів.
Нині наймасовіша серед українських дітей військово-патріотична гра «Джура», яка, крім військової складової, виховує духовно (слово «джура» за козацьким статусом — молодий вихованець, зброєносець). Понад 50 тисяч школярів щороку беруть участь в обласних і районних змаганнях. Найкращі їдуть на збори у Всеукраїнський козацький табір, який з 2015 року буде проводитись щорічно.
— Наш клуб здійснює підготовку волонтерів, які забезпечують діяльність польових таборів гри «Джура». Заняття проходять переважно в польових умовах. Девіз джур: «Виграють не стільки кріпкі, як згуртовані». І тут не йдеться про муштру. Діти мають спочатку пропустити через душу події минулого, щоб зрозуміти, чия кров у них тече. Для цього ми проводимо тренування і збори переважно на природі. Життя в таборі, в наметі саме вчить бути витривалими, працювати командою. Нам вдалося налагодити співпрацю з артилерійською бригадою в Запоріжжі, інженерним полком у Броварах і в Дубні. На наше прохання про співпрацю відгукнулися також військова частина з Ужгорода, — розповідає Анатолій Грива.
Перебуваючи в таборі, юнаки і дівчата вивчають ази військової майстерності, загартовують патріотичний дух. Як результат — підготовлені кадри для Збройних сил.
Всеукраїнська дитячо-юнацька гра «Джура» заявила про себе ще в 2003 році. Наказом МОН її навіть було введено в систему освіти. Проте через відсутність органу управління грою широкого масштабу вона не набрала. Анатолій Грива вважає, що доки не буде створено, принаймні тимчасово, консолідаційного органу діяльності Міносвіти і Міноборони, успіху не буде. Хоч би скільки документів про їхню співпрацю ухвалювали, без третьої сторони вони так і працюватимуть паралельно, а не в тандемі. Попри те, що на найвищому офіційному рівні початкову військову підготовку визнано необхідною в навчальному процесі.
А ЯК У НИХ?
♦ Японія запровадила і поширила у світі страйкбол (англ. airsoft) — командну гру, у якій «бій» ведуть кульками типу BB з точних копій бойової зброї. Характерна риса гри — чесність. Адже влучення 6-міліметрової кульки не залишає слідів на камуфляжі й захисних окулярах (вони обов’язкові в цьому виді спорту) — «повідомлення» про влучення цілком на совісті гравців.
Нині страйкбол — одна із сучасних гілок фізично-військової підготовки молоді. Добре підготовленим страйкболістам залишається в умовах війни дати тільки одну команду — замінити ігрову зброю на справжню. Проте для масового запровадження у школах нині це дорого.
♦ «Кайтселійт» («Союз оборони»), на базі якого формувалася естонська армія. В 1992 році «Кайтселійт» визнано на державному рівні. Йому належать стрілецькі клуби та тири (зі зброєю й боєприпасами). Загальна чисельність разом із жіночими та дитячими організаціями досягла майже 20 000 осіб. «Кайтселійт» регулярно бере участь у загальновійськових та міжнародних навчаннях, проводить власні навчання і спецпідготовку кадрів у різних напрямах.
Ми в Google+