ЗОНА ОСОБЛИВОЇ УВАГИ

Кореспондент «УК» з’ясувала, скільки коштує дитина «на замовлення» та чому іноземці прагнуть звертатися за такою послугою до українок

Розмов про сурогатне материнство не люблять ні медики, ні чиновники. Перші вважають, що їхня місія — допомогти народити дитину, а хто за це платить і що потім з цими малюками відбувається, вони знати не бажають. Чиновники теж не надто балакучі, оскільки досі чимало юридичних аспектів, які стосуються цієї делікатної теми, нашим законодавством не врегульовано.

А ось парламентарії згадують про репродуктивні технології щоразу, тільки-но розгорається черговий скандал. І намагаються або обмежити, або заборонити послуги сурогатних матерів, оскільки вважають, що це прихована торгівля дітьми, яка шкодить іміджу нашої держави. Та закону, який би чітко врегулював порядок надання послуг у сфері репродуктивної медицини, досі не прийнято. Голосування за його чергову редакцію депутати провалили наприкінці березня.

Бізнес у зародку

 

Ставлення законодавців до сурогатного материнства різне в різних країнах. Воно взагалі заборонене в Німеччині, Франції, Італії. Допускається, але тільки на безоплатній, некомерційній основі, у Великобританії, Данії, деяких штатах Австралії. У більшості ж країн СНД сурогатне материнство, в тому числі й комерційне, дозволене. У чинному законодавстві України є два документи, які регулюють цю сферу. По-перше, стаття в Сімейному кодексі, яка чітко визначає, що сурогатне материнство — це процес, коли хоча б один із майбутніх батьків дає свій біологічний матеріал для того, щоб з’явилася дитина. По-друге, наказ Міністерства охорони здоров’я, відповідно до якого працюють приватні клініки репродуктивної медицини, і куди можуть звернутися бездітні пари. Тож сказати, що держава ніяк не регулює цю сферу, не можна. Але стверджувати, що вона контролює цей процес, можуть тільки відчайдушні оптимісти.

«Потрібно приймати закон, який би чітко врегулював питання, пов’язані не тільки із сурогатним материнством, а й з репродуктивною медициною загалом, — зауважує головний акушер-гінеколог МОЗ України В’ячеслав Камінський. — Слід врегулювати відносини між пацієнтами, клініками та державою. Адже нині репродуктивні технології в Україні відповідають світовому рівню, але для їх подальшого розвитку потрібні кошти та законодавство».

Жінки напрокат

Щоб з’ясувати, які вимоги пред’являються до жінок, котрі виявили бажання стати сурогатними матерями, кореспондент «УК» зателефонувала в приватні клініки, які працюють у цьому напрямку. Виявилося, що, по-перше, жінка повинна бути фізично і психічно здоровою і не мати медичних протипоказань до виношування вагітності. По-друге, у неї повинна бути хоча б одна дитина, причому народжена природним шляхом. По-третє, має бути нотаріально завірена згода її чоловіка на участь у програмі.

До речі, трапляються випадки, коли жінка погоджується виносити дитину для своєї родички. Як розповів В’ячеслав Камінський, у його практиці був приклад, коли жінка виносила малюка для своєї доньки, яка за станом здоров’я не могла мати дитину.

Є чимало інших прикладів, коли українські пари скористалися послугами «допоміжної мами». Але держава виділяє обмежені кошти на програму, покликану за допомогою репродуктивних технологій розв’язати проблему безпліддя. «Держава не може виділити в повному обсязі гроші навіть на те, щоб допомогти жінкам, які можуть самостійно виносити дитину, але в них є певні проблеми зі здоров’ям. Щодо сурогатного материнства таке питання взагалі не порушується в Україні з точки зору державних дотацій, — каже головний репродуктолог Києва Олена Борис. — Якщо безплідна пара хоче скористатися послугами сурогатної матері, вона це може зробити лише в приватній клініці».

Крім того, небагато українських сімей можуть дозволити собі послугу, яка коштує приблизно 30 тисяч доларів. Тому гроші, які привозять іноземці, щоб заплатити сурогатним мамам, досить доречні. Можливо, лише треба переглянути політику загалом і дозволити проводити такі процедури й у державних клініках. Щоб хоча б частина коштів потім використовувалась для допомоги українським безплідним парам. А поки що, як кажуть, маємо те, що маємо. Українські жінки готові продавати себе як інкубатор, щоб розв’язати матеріальні проблеми. В оголошеннях, які вони дають в Інтернеті, не приховують, що хочуть заробити гроші, і не соромляться назвати конкретну суму.

Заради експерименту журналіст «УК» спробувала виставити на кілька різних російських та українських сайтів оголошення про те, що молода жінка готова стати сурогатною мамою. Представилася незаміжньою 28-річною киянкою без проблем зі здоров’ям, яка виховує чотирирічного сина.

І незабаром отримала кілька пропозицій від посередницьких компаній. Щоправда, переважно з Росії. І всі без винятку менеджери, які відповіли, запропонували для початку надіслати їм на електронну пошту відскановану медичну картку з відповідними обстеженнями, а також дані про сина. Натомість пообіцяли: якщо анкета когось зацікавить, їй нададуть 500-600 доларів щомісячної оплати, харчування та медичне обслуговування, а також тимчасове житло, якщо знадобиться. Суми гонорару в середньому пропонували від 15 тисяч доларів до 10 тисяч євро. Докладнішої інформації домогтися, на жаль, так і не вдалося.

Але чітко стало зрозуміло головне: за бажанням будь-яка українська жінка, якщо законодавці заборонять народжувати для іноземців в Україні, може виїхати в сусідню країну.

Зателефонували також з однієї з українських клінік. Чоловік представився лікарем-гінекологом, поцікавився моїм здоров’ям та попередив, що потрібно буде пройти комплексне медичне обстеження. Натомість запропонував 15 тисяч доларів гонорару після народження дитини та 400 доларів кожного місяця.

За свої послуги сурогатні мами отримують у середньому 15 тисяч доларів. Фото з сайту vseona.ru

Новонароджені заручники законів

За часів незалежності українки стали одними з найбільш затребуваних сурогатних матерів у світі. Англійці, німці, французи їдуть у нашу країну, щоб знайти ту, яка зможе виносити їм дитину. Якщо за кордоном за такі послуги жінці платять приблизно 100 тисяч доларів, то українки обходяться набагато дешевше. Та й наші клініки, що займаються репродуктивною медициною, беруть за свої послуги значно менше, ніж закордонні...

Але через неузгодженість законодавства в різних країнах страждають не тільки батьки малюків, які потім не можуть оформити для них документи на батьківщині. Страждають самі діти. Багато хто, напевно, пам’ятає скандал, який розгорівся кілька років тому, коли наші правоохоронці затримали 56-річну американку за підозрою, що вона нібито купила дитину за 14 тисяч доларів і намагалася вивезти її за кордон. Тоді почалося все з того, що в столичне управління міліції звернувся представник консульства США в Україні. Він повідомив, що під час оформлення візових документів громадянка США Жаннетт Руньон надала дипломатам надто підозріле свідоцтво про народження дочки. У документі вказувалося, що Жаннетт Руньон народила дитину в Києві 10 жовтня 2007 року. У графі «батько» значився її чоловік Майкл Лоренс, теж американець за походженням. Але неузгодженість полягала в тому, що батьки не приїжджали раніше в країну, щоб здати свій донорський матеріал. Дипломати вирішили так: якщо ні батько, ні мати біологічного стосунку до цієї дитини не мають, то це, стовідсотково, її купівля-продаж…

Поки з Жаннетт розбиралися правоохоронці, порушивши кримінальну справу за фактом торгівлі дітьми, дівчинку влаштували в дитячу лікарню, звідки тодішній заступник київського мера Ірена Кільчицька, оформивши тимчасову опіку, забрала її до себе в будинок. Маленьку назвали Вікторією, її залишили в Україні. Але тривалий час її статус був невизначеним. І хоч відразу знайшлася сім’я, яка хотіла її усиновити, дівчинці не могли надати статусу сироти, адже в свідоцтві про народження американка значилася як її мати. Жаннетт, яка активно шукала підтримки у ЗМІ, щиро не розуміла, в чому її вина. Договір із сурогатною матір’ю, яка взялася виносити їй дитину, вона уклала в клініці за присутності юриста і менеджера. Жінка зобов’язалася платити сурогатній матері по 550 доларів на місяць протягом усієї вагітності й 14 тисяч після народження дитини. Бездоганно виконавши умови договору, Жаннетт сподівалася, що таки набуде щастя материнства.

Диван із секретом

Поки навколо історії з американкою вирував скандал, ще одна пара з Бельгії, якій сурогатна мати-українка народила дитину, не ризикнула вивозити немовля з країни. Але потім історія з переміщенням дитини через кордон вилилася майже в справжній детектив, коли через пункт пропуску «Краковець» на Львівщині дві іноземки спробували вивезти під виглядом дівчинки дворічного хлопчика. Випустити таку дивну компанію прикордонники не змогли. Жінок затримали, а фото малюка показали по всіх центральних телеканалах. СБУ за цим фактом порушила кримінальну справу.

Як з’ясувалося пізніше, хлопчик Самюель був народжений у листопаді 2008 року в Харкові громадянкою України на замовлення гомосексуальної пари з Бельгії. Згадані іноземні громадяни звернулися до фірми-посередниці, яка й організувала штучне запліднення українки.

Понад два роки майбутні батьки Самюеля не могли забрати дитину через прогалини в бельгійському законодавстві щодо сурогатних матерів. Тільки в лютому 2011 року МЗС Бельгії видав паспорт дворічному хлопчикові Самюелю.

Можливо, законодавці в чомусь мають рацію, коли кажуть, що потрібно обмежити право іноземців щодо користування послугами допоміжної матері-українки. Оскільки діти справді іноді піддаються великому ризику, коли батьки, які заплатили за їх народження гроші, намагаються нелегально перевозити їх через кордон. Адже саме так сталося з двійнятами Вікі і Кім, яких прикордонники виявили захованими в дивані «будинку на колесах». Їх намагалася вивезти з країни французька пара, яка зневірилася отримати в себе на батьківщині документи на дівчаток. Безумовно, в такому сховку немовлята могли задихнутися. З іншого боку, заради своїх дітей, які дісталися їм нелегкою ціною, батьки готові піти на все.

ПРЯМА МОВА

Протоієрей
Олег МЕЛЬНИЧУК,
представник УПЦ
при Уповноваженому Президента з прав дитини:

— Питання сурогатного материнства дуже складне, однозначної відповіді немає. Справді, можна розв’язати проблему безплідної пари, замовивши дитину іншій жінці. Але якщо пара не має дітей, то на це є воля Божа, і потрібно спочатку шукати причину в духовній площині, а не намагатися за будь-яку ціну її розв’язати, купуючи собі дитя. Вирішуючи таким чином це питання, травмують перш за все матір, яка народжуватиме, навіть якщо вона погоджувалась на гонорар, і саме немовля. Якби до мене, як до священика, звернулося подружжя за порадою — чи скористатися послугами сурогатної матері, — я б намагався всіляко їх переконати в тому, що це неправильне вирішення питання.

Господь створив людину не для того, щоб вона торгувала своїм тілом, експлуатуючи дітородні органи. Це аморально. Я вважаю, що таким матерям потрібно перед тим, як прийняти рішення, щиро помолитися. Якщо будуть хоч якісь невеликі, але сумніви, тоді для цієї людини ще не все втрачено. Візьміть жінку з вулиці й запропонуйте їй бути сурогатною матір’ю. Який буде відсоток таких «мам»? Переконаний: низький. Де держава братиме «ходячі пологові будинки», коли попит буде високий?...